Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогоднішня неділя для вашої парафіяльної спільноти – це день особливої благодаті. Ви святкуєте свій храмовий празник, Собор святого архистратига Михаїла та інших безтілесних сил, і цього ж дня ми освячуємо ваш оновлений храм, якому сповнилося 330 років. Перед нами на тетраподі – ікона вашого небесного покровителя, під чиїм заступництвом ваше село живе вже понад три століття. Тож насамперед дякуємо Богові за вірність, яку Господь виявляв вашій громаді впродовж стількох поколінь. Ваш небесний покровитель носить ім’я, яке вже саме є сповіданням віри: «Михаїл», шо означає «Хто як Бог?».
Ім’я архистратига говорить не про нього самого, а про Бога, та все те добро, яке Господь подає людині через своїх ангелів. Святе Письмо зберегло й протилежний голос – голос гордині і бунту відступника, що каже у своєму серці: «Зроблюсь, як Всевишній» (пор. Іс. 14, 14). На жаль, не всі ангели залишилися вірними Богові. Про це написано у Книзі Одкровення: «І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його… і повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною… повержено на землю» (Одкр. 12, 7-9). Частина ангелів на чолі зі світлоносним ангелом (Люцифером) збунтувалася проти Бога, але архангел Михаїл, будучи вірним Богові, став на боротьбу і Божою силою переміг невірних ангелів, що стали злими духами. У цьому імені «Хто як Бог» немає якогось риторичного чи філософського запитання, це – клич, заклик до боротьби із злими силами.
Святий Григорій Великий зауважує, що архангела Михаїла посилають тоді, коли має звершитися щось особливо могутнє, щоб і саме діло, і саме ім’я засвідчили: ніхто не може зробити того, що може Бог. А Діонісій Ареопагіт порівнює ангелів із чистими дзеркалами, що приймають Боже світло і передають його іншим. Велич ангела не в тому, щоб сяяти власним світлом, а в тому, щоб бути посланцями Бога. Тому й сила архистратига полягає в його покорі та послусі Богові. Навіть у суперечці з дияволом він не виніс власного присуду, а сказав лише: «Нехай тебе Господь судить» (Юд. 9).
Папа Венедикт XVI навчав, що архистратиг Михаїл обстоює справу єдиного Бога перед зухвальством давнього змія – диявола. А спокусник невтомно переконує людей, що Бог стоїть на перешкоді їхній свободі. Сьогоднішнє Євангеліє показує, куди насправді веде свобода без Бога. Ісус прибуває до Геразинського краю, і назустріч Йому виходить «чоловік з міста» (Лк. 8, 27), у якому бачимо портрет людини, опанованої злом. Колись він мав свій дім і свою спільноту, а тепер «з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах», трощив окови, а «демон гонив його по пустинях» (Лк. 8, 27, 29). Зло обіцяє багато, а насправді відбирає в людини одяг і гідність, дім і ближніх, і гонить її туди, де панує смерть.
Коли Христос входить у царство темряви, бо жителі Десятимістя не знали ні Бога Ізраїлю, ні Ісуса Христа. Той біснуватий не міг мати інформації про Спасителя. Однак легіон злих духів устами чоловіка ісповідує, ким є Христос. Господь лише прибуває, а сама Його присутність стає нестерпною для темряви і її князя — злого духа. Тоді біснуватий першим наближається до Ісуса і каже: «Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!» (Лк. 8, 28). По-людськи цей чоловік не міг знати про Господа. Але бачимо, що саме ім’я Спасителя виганяє нечистого і звільняє людину від його влади. У цьому визволенні виявляється надзвичайна Божа слава. Згодом Господь переможе зло остаточно не силою зброї, а силою Хреста і Воскресіння.
І ось після зцілення чоловік «сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі» (Лк. 8, 35). Він знову має одяг як знак повернутої гідності. Має тверезий розум, що є знаком внутрішньої єдності цілісною людини. Недарма покаяння грецькою мовою називається «метанойя», тобто переміна ума: навернення повертає людині тверезий погляд на себе, на ближніх і на Бога. Він сидить біля ніг Учителя як учень. Там, де Бог посідає Своє місце, людина повертається до самої себе.
Та мешканці околиці, побачивши це, злякалися й почали просити Ісуса, «щоб відійшов від них» (Лк. 8, 37). Святість налякала їх, бо Божа присутність запрошує змінити звичний, гріховний лад життя. Страх перед святістю пізнав і пророк Ісая. Побачивши Господа, він вигукнув: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами» (Іс. 6, 5). Та він не втік, а серафим, торкнувшись його уст розпеченим вугликом із жертовника і сказав: «Взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій» (Іс. 6, 7).
Дорогі брати і сестри! Ваші предки 330 років тому вчинили протилежно геразинським мешканцям. Вони не просили Христа відійти, а збудували Йому храм, щоб Він залишився серед них, як колись просили Його залишитися учні в Емаусі (пор. Лк. 24, 29). Відтоді ця святиня пережила чужі окупаційні імперії і війни, переслідування Церкви і повернення до волі, зберігаючи духовну та національну ідентичність.
Серед читань Вечірні сьогоднішнього свята є розповідь про те, як перед Ісусом Навином став небесний вождь, що назвав себе: «Я начальник Господнього війська», і звелів: «Скинь з ніг твоє взуття, бо місце, де стоїш, святе» (І.Н. 5, 14-15). Церковна традиція бачить у ньому архистратига Михаїла. Святим місце на землі робить його Божа присутність. Сьогодні, освячуючи престол і окроплюючи стіни храму свяченою водою із помазання святим миром, ми наново посвячуємо цей храм Богові. Тут Христос і сьогодні звершує те, що звершив у Геразинському краї: у Хрещенні зодягає людину в Себе, у Покаянні повертає їй розум і людську цілісність, а в Євхаристії приймає до Себе.
Сама назва свята – «Собор» – означає зібрання. Ангели теж є воїнством, але цілком іншим, ніж легіон бісів. Легіон демонів захоплює, а небесні сили служать: «Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?» (Євр. 1, 14). Легіон кричить: «Не муч мене передчасно!» (пор. Лк. 8, 28), а серафими, яких бачив пророк Ісая, кличуть один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил» (Іс. 6, 3). Цей гімн ми промовляємо на кожній Літургії, називаючи Бога Господом Саваот, тобто Господом небесних воїнств.
Повернімося до Христового запитання з Євангелія: «Як тобі на ім’я?» (Лк. 8, 30). Господь звертається до людини, а не до духа зла, що нею заволоділо, і цим повертає їй гідність особи. Зло відбирає в людини ім’я, а Бог кличе кожного на ім’я. Упродовж 330 років тут на ім’я називали новоохрещених дітей. Тут звучали імена наречених у Таїнстві Шлюбу. Біля цього престолу поминали імена ваших переставлених предків – батьків і матерів. Так імена людей збираються довкола Христа, бо Він життя податель і зберігає їх у Своїй пам’яті.
Сьогодні ми в Україні добре знаємо, що таке легіон зла: ворог приходить щоб поневолювати, щоб перетворити нашу землю на місце гробів, а війна обертає людей на цифри втрат. Церква ж і далі називає кожного на ім’я: кожного полеглого захисника, кожного полоненого, кожну дитину, яка втратила дім. Архистратига Михаїла Київ здавна має своїм покровителем, а в книзі пророка Даниїла ангел говорить про «Михаїла, вашого князя» (Дан. 10, 21) – заступника Божого народу. У тій самій книзі ангел пояснює пророкові, чому забарилася відповідь на його молитву: «Князь перського царства чинив мені опір двадцять один день», «аж ось Михаїл, один із перших князів, став мені у пригоді» (Дан. 10, 13). Молитву Даниїла почуто з першого дня (пор. Дан. 10, 12), але за лаштунками історії тривала невидима боротьба. Тому не втрачаймо витривалості в молитві, навіть коли здається, що відповідь бариться. Водночас архистратиг Михаїл вчить нас, як боротися: він не відповідав злу його ж мовою, а віддавав суд Богові. Боронячи життя, ми не можемо дозволити ненависті заволодіти нашими серцями, бо тоді легіон зла переміг би нас зсередини.
Зцілений чоловік просив дозволу залишитися з Ісусом, але почув: «Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі» (Лк. 8, 39). Євангелист Марко додає, що він став проповідувати в Десятимісті «те, що зробив йому Ісус» (Мк. 5, 20). Людина, яку вважали пропащою, стала першим благовісником у поганському краю. Так і посвячений цей храм не замикає нас у своїх стінах, а посилає до наших домівок, на місце нашої праці, навчання, на дороги життя, свідчити, що Бог зробив для нас і для цієї громади впродовж понад трьох століть.
Дорогі у Христі! Ім’я вашого небесного покровителя залишається з вами як запитання, на яке нехай кожен відповідає власним життям: «Хто як Бог?» Геразинці поставили на Боже місце свій комфорт і попросили Христа відійти. Зцілений чоловік поставив Христа на перше місце – і знайшов себе, свій дім і своє покликання. Нехай у ваших оселях і житті Бог завжди має перше місце.
Сьогодні у своїх молитвах просімо Господа, щоб Він за заступництвом архистратига Михаїла і безтілесних сил послав допомогу українському воїнству, яке захищає наш народ від російського агресора, даючи перемогу добра над злом, світла над темрявою, свободи над рабством.
Святий архангели Михаїле, випроси нашим захисникам Божої опіки, пораненим – зцілення, полоненим – свободи, родинам полеглих – розради, а нашій землі – справедливий мир, усім нам успішно протистояти всяким злим підступам та спокусам. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.
+ Ярослав
08 листопада 2026 року Божого,
с. Новий Кропивник
- У храмове свято владика Ярослав освятив оновлену 330-річну святиню в Новому Кропивнику на Дрогобиччині [фото]
- Владика Ярослав: Із перспективи вічності відбувається докорінна переоцінка ієрархії цінностей
- Проповідь на двадцять другу неділю після Зіслання Святого Духа (2026)
- Владика Ярослав освятив пам’ятник о. Михайлові Зубрицькому у селі Мшанець на Самбірщині [фото]
- Проповідь з нагоди 170 роковин отця Михайла Зубрицького (2026)
