SDE

Проповідь з нагоди освячення храму Воскресіння Христового

07 травня 2013
Друк E-mail

Христос Воскрес!

«Нині все наповнилося світлом, і небо, і земля, і глибини підземні.
 Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння, - в якому ми утверджуємось!»
(Тропар 3 пісні Канону Пасхи)

Дорогі в Христі!

Воістину все наповнилося світлом у ці дні, коли Церква святкує Христову Пасху, Його переможний перехід від смерті до життя. Тому й називаємо ми цей день Світлим Понеділком, а всі дні аж до наступної, Томиної, Неділі – Світлим тижнем. Нині все наповнилося радістю, бо святкуємо Христове Воскресіння, яким людський рід звільнився від рабського поневолення гріхом і смертю.

Вся вселенна празнує Христове воскресіння, але цього дня по-особливому відчуваємо цю воскресну радість і сповнені Світла ми, що стоїмо у цьому величному храмі. Цей храм присвячений Воскресінню Христовому, тому й празник Христової Пасхи переживаємо тут дуже урочисто. Завдяки своїй архітектурі цей храм надзвичайно світлий, тому у ньому ми по-особливому споглядаємо Світло Христове, що просвічує кожну людину, яка приходить у світ (пор. Йо.1,9).

У цьому році всі ми святкуємо 20-ту річницю створення Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Наша єпархія повстала на теренах древньої Перемишльської єпархії, котра була знищена разом з цілою УГКЦ, похована, як Христос, і ворог-безбожний режим думав, що ніколи вже на цих землях не лунатиме молитва. Але у не так далекому 1993 р. засновується наша Єпархія, яка стає символом незнищенності Христової віри. Постає вона серед попелища нищення віри як невмирущий фенікс. І напевне по-Божому промислительним є те, що паралельно з розбудовою Самбірсько-Дрогобицької Єпархії зростав на вул. Самбірській у м. Дрогобичі храм Воскресіння. Воскресала наша Церква – будувався цей прекрасний храм.

Храм Воскресіння Христового символізує процес воскресіння нашої Української Греко-Католицької Церкви. Церкви, яка повстала далекого 988 р. через Володимирове Хрещення. Церкви, яка впродовж своєї 1025-літньої історії знала злети і падіння, вільне душпастирювання і мученицьке свідоцтво. Повставав цей храм у полі, на безлюдному місці, а тепер до цього місця спішать тисячі людей, щоб воздавати хвалу Господеві, який вчинив такі величні діла (пор. Ді. 2, 11) для свого Народу Божого. Того народу, який бував поневолений чужими державами, розстрілюваний у тюрмах, принижений у концтаборах, але, незважаючи на всі намагання знищити його духовно і фізично, не втратив своєї віри і сьогодні поступово встає з колін.

Сьогодні ми освятили цей прекрасний храм. Але не можемо заспокоїтись, нібито вже осягнули все, чого прагнули. І не тільки тому, що ще немало залишається зробити для облаштування і прикрашення цих стін, щоб вони стали справді гідною оселею для Всевишнього, Який сьогодні особливим чином замешкав тут, в першу чергу – через посвячення Його Престолу. Ми спорудили цей храм рукотворний, щоб він допомагав нам розбудовувати храм нерукотворний. Апостол Павло називає людину «храмом Духа Святого» (пор.1Кор.6, 19). Ці духовні храми людських душ сьогодні потребують бути оновленими, бо у минулому столітті вони були десятиліттями нищені комуністичним режимом, а у ХХІ ст. наражаються на ще не меншу небезпеку зі сторони невидимого ворога, який підступно намагається вбити в людській душі усе святе, стираючи грань між добром і злом, пропагуючи вседозволеність, споживацтво та гедонізм...

У цьому чудесному храмі Воскресіння, ми, як колись учні по дорозі до Емаусу, «почавши від Мойсея та від усіх пророків», подорожуватимемо сторінками Святого Письма, слухаючи повчання Воскреслого Христа (пор. Лк.24, 27), який промовлятиме до нас через проповіді та гомілії священнослужителів. Уважно вслухаймося в це Боже Слово, бо воно, каже апостол, є «корисним, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий» (ІІ Тим. 3, 16–17).

У цьому храмі Воскресіння, як ті учні в Емаусі (Лк.24, 30-31), пізнаватимемо Христа при ламанні Євхаристійного Хліба, яке здійснюватиметься на щойноосвященому Престолі. Пам’ятаймо про потребу частого і гідного причащання цих Святих Тайн, бо Вони є «ліком безсмертя», який не лише захоронює від смерті, але й дарує вічне життя в Ісусі Христі(пор. Св. Ігнатій Антіохенський, Послання до Ефесян, 20, 2).

Почуте й пережите у цьому храмі Воскресіння, має спонукати нас, як колись Христових учнів з Емаусу йти і розповідати про те, що ми тут досвідчили. Після зустрічі з Христом, вони «рушили негайно й повернулися в Єрусалим» (пор. Лк.24, 33). І ми, виходячи з цього храму, несімо євангельську звістку у наші домівки і виховуймо наших дітей та внуків добрими синами й дочками своєї Церкви та відповідальними громадянами. Поширюймо її у місцях нашого навчання, роботи та дозвілля, щоб розділити радість Христової Пасхи з усіма нашими близькими та знайомими.

Цей храм Воскресіння Христового має бути сьогодні для нас тим, чим стала для апостолів і жінок-мироносиць печера Воскресіння, - утвердженням у вірі та спонукою до її проповіді. Зайшовши у гріб, в якому поклали Христа, вони переконались, що Христову Істину нездатні вбити брехня, обман, підступ і зрада. Саме звідси вони побігли сповістити іншим, що «Христос востав – радість вічна» (пор. тропар 1 пісні Канону Пасхи). Відгукнімось і ми на заклик ангела, який промовив до мироносиць: «Біжіть і світові проповідуйте, що востав Господь, який умертвив смерть, він бо є Син Бога, що спасає рід людський» (Іпакой Воскресної Утрені). Сьогодні цього слова проповіді так потребує наш світ, а зокрема цей великий мікрорайон, де стоїть цей храм Воскресіння.

Дорогі в Христі! Дозвольте мені сьогодні висловити щиру вдячність усім, хто брав участь у спорудженні цього гарного і одночасно так глибоко символічного храму. В першу чергу Вам, церковна громадо, яка у 90-их поставала спочатку з кількох десятків осіб, а потім розрослася у потужну парафію, яка у наші нелегкі часи економічної розрухи взялися за благородну справу будівництва Божого храму. Велике спасибі душпастирям, які тут трудилися всі ці роки – отцю Мирону Бендику, за якого закладалися основи Вашої громади, отцям Дмитру Заміщаку та Тарасові Коберинку, які підхопили естафету розбудови цього величного храму. Складаю сердечну подяку архітекторам, будівельникам, жертводавцям та усім тим, хто вкладав свої кошти та працю в цю святу будівлю.

Запрошую всіх сміливо заходити до Божого Дому, щоб помолитися, щоб подякувати Господеві, щоб перепросити його за свої та інших помилки та прогріхи, щоб просто стати перед Богом з готовністю почути Його. А сьогодні, на завершенні своєї проповіді, хочу, щоб усі ми помолились такими словами: «Господи і Владико неба і землі! Ми освятили благодаттю Твоєю цей храм на пристановище для душ наших, але тільки Ти можеш душі наші впорядкувати і освятити, вчинивши їх Твоїм житлом! Тому, Всесвятий Отче, розпочни і звершуй це освячення. Використовуй для цього, молимо Тебе, цей святий храм, який на честь Воскресіння Сина Твого Єдинородного спорудили ми, недостойні раби твої. Нехай силою Всесвятого і Животворящого Твого Духа освячення душ наших триває завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Нехай так станеться – Амінь!». 

+ Ярослав

м. Дрогобич, 6.05.2013 р. Б. ,
Світлий Понеділок

Теми: Ярослав (Приріз)

Інші публікації за темою
Великий піст

pist

 

^ Догори