«Нині все наповнилося світлом,
і небо, і земля, і глибини підземні.
Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння,
- в якому ми утверджуємось!»
(Тропар 3 пісні Канону Пасхи)
Христос Воскрес!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Празник Христового Воскресіння Церква називає світлим, адже Христова перемога над смертю внесла проміння світла у гріховну темряву, в якій перебував світ після гріхопадіння Адама. Нині все наповнилося радістю, бо святкуємо Христове Воскресіння, яким людський рід звільнився від рабського поневолення гріхом і смертю. Воістину все наповнилося світлом у ці дні Христової Пасхи, коли увесь світ святкує Його переможний перехід від смерті до життя. Тому й сьогоднішній день називаємо Світлим Понеділком, а всі дні аж до наступної, Томиної Неділі – Світлим тижнем.
Тож свято Пасхи справедливо зветься “святом над святами і торжеством усіх торжеств”, бо воно утверджує нашу віру, освячує наше життя та скріплює нашу надію на безсмертя. Пустий гріб це знак безсилля смерті, що не змогла втримати Життєдавця; відвалений від гробу камінь – це знак того, що впали стіни гріха, що відділяли людину від її Творця, що Рай знову відкрито, а Хрест став джерелом життя. Саме це свідчення про Христову Перемогу Церква покликана нести крізь віки і до всіх народів, всупереч усім гонінням і перешкодам. Двотисячолітня історія Церкви є свідченням і досвідом перемоги Життя над смертю, торжества Істини над неправдою.
Тож тепер немає смерті для тих, хто вірить у Христа, але є перехід до Життя вічного. Кожен, хто вмирає задля Істини та справедливості, хто жертвує себе, смиренно служачи ближньому, кого переслідують Христа ради – вони не гинуть, але воскреслі разом з Христом і з Ним торжествують, бо смерті вже немає. І в цьому сам Господь нас запевняє: «Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерті перейшов у життя» (Ів.5,24)..
Христове Воскресіння – це не просто одинокий випадок в історії, але історичний початок і запевнення нашого воскресіння. І саме від того, яким буде наше життя, залежить, яким буде наше воскресіння, воскресінням життя, чи воскресінням суду. Саме зараз, тут і тепер починається наша Пасха, наш перехід до життя вічного. Цей наш перехід триває неначе у пустелі, наповненій багатьма спокусами та випробуваннями, але сам Воскреслий Господь супроводжує нас у цій подорожі від рабства до свободи, від смерті до життя …
Дорогі у Христі, цей скорботний час війни агресора московії, ми прибули як паломники до цього святого храму Різдва Пресвятої Богородиці, в якому перебуває цінний скарб – чудотворна ікона, в якій прославилася Пресвята Богомати. Ця ікона впродовж століть засвідчує силу і дієвість Божої благодаті, яка у скрутних хвилинах людського життя сходить до нас за посередництвом Матері Божої. «Ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла», – співаємо ми в нашій побожній пісні. Ось чому і сьогодні, у дуже скорботний час війни, коли окупант намагається військовою агресії поневолити наш народ, ми молимось перед Самбірською чудотворною іконою про Її заступництво. Бо людський рід знає Її як помічницю покривджених, надію зневірених, убогих заступницю, засмучених утіху, недужих зцілення, грішних спасіння, всіх християн покров і прибіжище.
Самбірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці належить до ряду богородичних ікон «умиління». Старослов’янське слово «умиління» вміщає в себе значення кількох сучасних слів: «скорботи», «милосердя» і «любові». Вираження цих духовних почуттів споглядаємо у Самбірській чудотворній іконі. На ній дитятко Ісус притуляється cвоїм обличчям до Богоматері. Однією рукою легеньким рухом повертає обличчя Богородиці до молільника, а другою рукою привідкриває Її мантію і в той спосіб немовби повторює слова, сказані на Голготі до свого улюбленого учня Йоана: «Ось Мати твоя», – а сьогодні ці слова нашого Господа линуть до всіх нас у скорботі засмучених війною, яку розпочала проти нашого народу агресор рашист.
Також у 2023 році виповнюється 1035-та річниця Свято-Володимирового Хрещення Руси-України та 30-річчя від заснування Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Ці важливі події в житті нашої Церкви є доброю нагодою подякувати Богові за незліченні благодаті, які ми від Нього отримали.
Наша єпархія − спадкоємиця однієї з найдавніших єпископських кафедр Київської Церкви – Перемишльської (ХІІІ ст.). Про її канонічне заснування оголосив Блаженніший Мирослав Іван (Любачівський) 12 липня 1993 р. Б., невдовзі після того, як наприкінці 80-х − на початку 90-х рр. ХХ ст. УГКЦ почала відновлювати свої церковні структури після десятиліть переслідування безбожним комуністичним режимом. Синодальна постанова містить слова з книги Діянь святих апостолів: «Сподобалося Святому Духові і нам...» (пор. Ді. 15, 28), адже кожен Синод Єпископів − це подія П’ятдесятниці. Тож Самбірсько–Дрогобицька єпархія народилася як плід локальної П’ятдесятниці в українському народі.
Християнські цінності, які були защеплені на українській землі, – це той надійний фундамент, на якому тримається державність, суспільно-громадські відносини та культурна самобутність нашого народу. Тож дякуємо Христу Богові, Який 1035 років тому відвідав наш народ і впродовж усього цього часу ростив Свою Церкву (пор. 1 Кор. 3, 7), посилаючи численних жертовних працівників у Христовий виноградник.
Ми також прагнемо скласти вдячність всім, хто ці 30 років великодушно підтримував розбудову церковного життя на теренах нашої єпархії. Дякуємо Богові за кожного вірного, бо всі Ви – священнослужителі, богопосвячені особи, миряни – є найбільшим Божим даром. Усе, що за благодаттю Божою нам вдалося здійснити, стало можливим завдяки Вам, Господнім помічникам – щиро віруючим людям в Україні та світі, які люблять Церкву як свою Матір, піклуються про її зростання, дбають про розвиток, сприяють розбудові. Дякую всім Вам та молю Господа, щоб продовжував спрямовувати Ваші стопи шляхами Божого Промислу, наповнюючи Своєю божественною любов’ю та скріплюючи Своїми ласками. Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і Причастя Святого Духа буде з усіма вами! Амінь.
+ Ярослав
17 квітня 2023 року Божого,
м. Самбір
