Подячне слово владики після хіротонії

Ваша Святосте Патріарше Любомире! Ваше Високопреосвященство Владико Нунціє Іване! Високопреосвященніші Владики! Всесвітліші і преподобні Отці! Преподобні брати і сестри у монашестві! Вельмишановні представники влади! Дорогі мої батьки та вся родино! Дорогі у Христі брати і сестри!

Таїнственне світло пасхальної радості зібрало нас сьогодні у домі Отця на благодатній і прикарпатській землі. На цей куточок української Галилеї Господь милостиво споглянув у тисячолітній ювілей Володимирового хрещення, започатковуючи пасхальний вихід свого народу з большевицької неволі. Бог почув молитву праведників, Він побачив жертву мучеників та ісповідників, які доглядали Христовий виноградник і до кінця свого життя відстоювали свою віру, національну ідентичність і людську гідність. На наших очах Господь могутньою рукою потопив фараонові колісниці радянської імперії, скеровуючи нас на дорогу справжньої свободи дітей Божих.

Cпоглядаючи у світлі Пасхи історичні сторінки книги Буття нашого народу, переконуємось, що будь-яке лихоліття і страждання Бог може обернути на велике добро, безмірну ласку та життєдайне світло воскресіння. Христос не випадково, наближаючись до своїх спасенних страстей і смерті, служив разом зі своїми учнями першу Євхаристію, благодарив Бога-Отця: знав-бо, що в його земній історії останнє слово буде не за гріхом і ненавистю, а - за Богом. І це здійснилося у нашій історії: світло воскреслого Христа осяяло та просвітило український народ, який сподобився дару державної самостійності та свободи Церкви. Тому і ми, маючи перед нашими очима ці величні пасхальні дари, наповнюємося почуттями радості і вдячності, бо, як сказав один мудрець наших часів: "Не вірю радості, яка водночас не є вдячністю".

Ця пасхальна радість наповнює і мене, коли сьогодні з рук архиєреїв отримую повноту священства Христового. Це - незбагненний для людини дар небес, а водночас - нове покликання до служіння і до ще більшої любови. Невипадково Воскреслий Спаситель, доручаючи св. Петрові свою Церкву, тричі питався його: "Петре, чи любиш мене?". Відповідаю Христові разом з апостолом сьогодні: "Господи, Ти знаєш моє серце, Ти знаєш, що я люблю Тебе" (пор. Йо 21, 17 ). Молись за мене, Господи, щоб не змаліла моя віра (пор. Лк. 22, 32), і щоб я міг послужити своїм братам, як Ти усім нам послужив своїм життям і своєю смертю.

Запрошуючи до праці у своєму винограднику, Господь у сьогоднішній Євангелії ставить перед мої очі образ ще одного служителя "по-своєму серцю" - Йоана Христителя, який розпізнав в Ісусі Одвічне Боже Слово. Йоан вперше зустрів Христа за посередництвом своєї матері, яка прийняла Богородицю до свого дому. А далі він вже сам неустанно шукав нових зустрічей з Богом - покинув світ і усамітнився в пустелі, щоб там почути Боже Слово, звернене особисто до нього, розпізнати Божу волю і завдяки цьому пізніше могти іншим вказувати шлях до Бога. Йоан усвідомлює собі свою скромну роль посередника, не приписує собі ніяких успіхів, але скеровує увагу всіх на Господа: "Ось - Агнець Божий, який бере на себе гріх світу". Він не боїться можних цього світу і навіть в загрозі смерті не перестає звіщати Божу правду. Так він приготовляв дорогу Богові до людських сердець, вирівнював горби людської гордині, заповнював надією долини людської зневіри. Для кожного знаходив відповідне слово науки, перестороги і повчання. Саме у цьому Предтеча є досконалим взірцем християнина, священика та єпископа.

Маючи перед очима ці світлі взірці перших свідків Слова, покірно прошу Вас усіх: моліться за мене до Господа, щоб я у благодаті сповнив своє післанництво апостола і свідка Христового в наших часах; щоб зміг бути добрим знаряддям у Божих руках, бути голосом і слугою Слова. Моліться і за те, щоб я сподобився розпізнавати Бога у знаках часу, готувати Йому "прямі стежки" до людських сердець, і маліти - щоб Він возвеличився.

Дякую сьогодні Всевишньому за дар Його любові, за покликання до життя, до віри і служіння, та прагну подякувати всім тим, кого Господь поставив на моїй дорозі і через кого виявляв мені Свою любов і Свою ласку.

Найперше бажаю скласти подяку Святішому Отцеві Венедиктові ХVІ за схвалення і благословення рішення Синоду нашої Церкви щодо призначення мене Єпископом-помічником.

Дякую Священному Синодові на чолі з Його Святістю Патріярхом Любомиром, усім тут присутнім Владикам і тим, хто нині єднається з нами духовно. Ваше рішення, преосвященні владики, приймаю з трепетом як Божу волю, та, усвідомлюючи мої обмежені людські можливості, знаходжу для себе підтримку і силу у словах Господа, сказаних пророкові Ісаї: "Я вибрав тебе і не відкину тебе, не бійся, бо я з тобою. Не тривожся, бо я Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе правицею моєю" (Іс. 41, 9-10).

Особливу подяку прагну висловити Главі нашої Церкви Патріархові Любомирові за виявлене мені довір'я. Ваша Святосте, завдяки Вашим трудам і смиренності наша Церква успішно сповняє свою місію, росте та міцніє, а приклад Вашого невтомного, благодатного служіння, Ваша молитовна постава та всеціле уповання на Провидіння Боже є для мене особисто джерелом наснаги та спонукою для наслідування. Прошу Вашу Святість, допомогти мені стати Вашим добрим співпрацівником у Христовому винограднику нашої Церкви.

Кожні свячення в Церкві це - нове народження. Сьогодні Владики-співсвятителі разом із Патріярхом Любомиром духовно породили мене через благодать Святого Духа до нового служіння. Для мене це особлива радість, бо владика Михаїл уділяв мені єрейські свячення ще в часи переслідувань, а владика Юліян прийняв мене і ділиться зі мною часткою свого служіння в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії. Обіцяю Вам, дорогий Владико Юліяне, що намагатимусь співпрацювати з Вами у синівській відданості та пошані - на Божу славу і задля добра нашої Церкви й народу. Дякую за те, що знайшли для мене місце у своєму серці, повному любові до всіх своїх духовних дітей. Смиренно прошу і надалі Ваших святих молитов.

Сердечно дякую Апостольському Нунцієві в Україні Преосвященному Владиці Івану Юрковичу за присутність, молитву і напутнє слово. Преосвященніший Владико, запевняю Вас і у Вашій особі - Святішого Отця у моїй синівській вірності Апостольському престолові і щирій пошані. Адже інтегральною частиною нашої церковної ідентичності є сопричастя з єпископом Риму. За цю вірність Римському Апостольському престолові тисячі наших мучеників понесли гоніння і смерть. Обіцяю сповняти своє архієрейське служіння так, щоби бути гідним наслідником тієї спадщини, яку вони нам передали.

Сердечно вітаю і дякую за спільну молитву владиці Мар'яну Бучеку представникові Кардинала Мар'яна Яворського. Нехай наше служіння буде взірцевим у вірі і любові у Соборній Вселенській Апостольській Церкві.

Дякую всім тим, хто спричинився до пробудження та укріплення мого священичого й монашого покликання: преподобним отцям Миколаю Куцеві, Володимиру Мицакові, Михайлові Волошину, блаженної пам'яті отцеві Степану Яворському, які вказали мені на Христа, як Іван Хреститель своїм учням.

Дякую моїм духовним батькам і вчителям - блаженної пам'яті Митрополитові Володимиру Стернюкові та владиці Филимонові Курчабі за те, що виховали мене, передаючи скарб свободи - "скрижалі правди". Вони як справжні пастирі та святителі назавжди залишаться для мене прикладом посвяти та любові до рідної Церкви.

Дякую всім моїм викладачам і вихователям (багато з них вже відійшли у вічність), які з такою посвятою і відвагою вчили нас споглядати Велику п'ятницю у містичному тілі Христа і вірити та приготовляти Великий день Воскресіння.

Дякую моїй монашій родині - отцям і братам редемптористам - за великий дар братерської спільноти та живе свідоцтво віри. Життя в монастирі стало для мене школою духовності та цінним досвідом, яким сподіваюся і надалі служити рідній Церкві і народові.

Дякую ректорові УКУ о. д-ру Борисові Ґудзяку, ректорові семінарії Святого Духа Львівської Архиєпархії - о. д-ру Богданові Праху, ректору Дрогобицької семінарії о. д-ру Миронові Бендику за плідну співпрацю в освітньо-науковій ділянці; щиро вдячний усім викладачам і студентам.

Дякую професорам Східного Папського інституту в Римі Робертові Тафту, Марку-Іванові Рупніку, Якові Кулічу, Ричардові Чемусу та багатьом іншим викладачам. В особливий спосіб дякую Кардиналові Томі Шпідліку як моєму професорові і старцеві, який ділився зі мною своєю вірою і великим життєвим досвідом, духовно супроводжував і приготовляв мене до єпископської хіротонії.

Дякую всім Вам, Брати і Сестри у монашестві, співбрати у священстві; особливо дякую духовенству єпархії за таку чисельну участь у сьогоднішньому торжестві. Знаю, що ви завжди є готовими допомогти, і сподіваюся на успішну співпрацю з вами задля духовної обнови нашого народу.

На наші святкування прибули гості з-за кордону. Щиро вітаю співбратів, священиків, сестер, професорів, приятелів, які прибули з Польщі, Італії, Австрії, Німеччини, Голландії, Бельгії, Словаччини, Англії, США та Канади. Сердечно дякую Вам за те, що Ви тут, за Вашу прихильність і зичливість.

In modo speciale vorrei salutare gli ospiti d'Italia. Prima di tutto mi rivolgo al rappresentante del Superiore Generale dei Redentoristi - Padre Consultore Yuventius Andrade, al Superiore Provinciale della Provincia Romana Reverendisimo Padre Danilo Bissacco, e ai confratelli della stesa provincia carissimi padri Raffael Belloni e Vito Lombardi. Saluto anche i miei sinceri amici di Belgia - p. Josef Hanssens, di Austria - p. Ferdinad Zahlner, d'Olanda - p. Johan Meijer. Ringrazio voi tutti per la vostra preghiera e vostra presenza. Rendo grazie a Dio per aver mi chiamato alla vita religiosa nella comunit? dei redemtoristi, dove ho trovato l'ambiente proficuo per la mia crescita spirituale, intelettuale e pastorale. L'aiuto e utili consigli dei miei confratelli-redentoristi dai diversi parti del mondo sempre erano, e spero che continueranno ad essere il grande sostegno nella mia attivit? vescovile.

А на завершення хочу подякувати найдорожчим людям у моєму житті: моєму татові й мамі. Низький уклін вам, дорогі мамо й батьку, за те, що привели мене на світ, за християнське виховання й любов. Дякую усій своїй родині за підтримку й молитву, що їх досвідчую щодня.

Також усім присутнім, кого я не встиг назвати поіменно, але чиї імена ношу в своєму серці - друзям, знайомим, доброчинцям, парафіянам мого родинного села Ластівки, вірним з парохій, де я служив ще в часи переслідування (Тернава, П'ятниця, Стар'ява, Терло, із міст Хирів, Самбір, Дрогобич, Львів). Я щиро вдячний за вашу доброзичливість, за любов до рідної землі і Церкви, яку різними способами намагалися знищити, але яка вистояла завдяки вашому подвигу та вірності. Пам'ятатиму про Вас у своїх молитвах і також прошу усіх Вас про молитву за мене.

Вірю, що за молитвами нашого Святійшого Патріярха, моїх святителів і всієї рідної Церкви не залишить мене Господь, але у Своєму незбагненному милосерді поблагословить на служіння Його народові, щоб прославлялася Його мудрість і сила. Богородице, покровителько українського народу Тобі, поручаю своє служіння, уповаючи на твоє материнське заступництво і покров. Амінь.

Христос воскрес!