Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогоднішнє Євангеліє представляє нам розмову Ісуса Христа із багатим юнаком. Він запитав Ісуса: «Учителю добрий! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» (Мт. 19, 16). Христос сказав йому дотримуватися заповідей. Тоді юнак відповів: «Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?» (Мт. 19, 20). Ісус вказав на те, що йому справді бракує: «Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною» (Мт. 19, 21). Потім ми читаємо сумні слова: «Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно» (пор. Мт. 19, 22). Правда в тому, що не юнак володів великим багатством, а багатство володіло ним. Він був опанований власними статками. Вони були в його житті на першому місці. Вони були його справжнім божком – ідолом. Ось чому Ісус просив його роздати майно бідним. Він не міг успадкувати вічне життя, поки Бог не стане першим в його житті, поки він не захоче звільнитися від свого рабства.
Юнак із сьогоднішньої благовісті почув поклик Ісуса: «Ходи за мною» (Мт. 19, 20), але відійшов смутний, бо «мав велике багатство» (Мт. 19, 22). Ці слова ілюструють сказане в Нагірній проповіді Ісусом: «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 21), а також: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні» ( пор. Мт. 6, 24). Смуток цього юнака спонукає нас замислитися. Часто і ми піддаємося спокусі думати, що матеріальні блага здатні зробити нас щасливими. Однак бачимо: для євангельського юнака саме вони стали перешкодою для прийняття Христового поклику. Він не зумів сказати «так» Богові й «ні» собі самому, «так» істині й «ні» себелюбству та втечі.
Тож сьогоднішня благовість містить важливе повчання для кожного з нас. Вона торкається проблем і фундаментальних питань, які ніколи не втрачають актуальності. Людина завжди шукає відповіді: який сенс мого життя, яким шляхом мені йти, яка справжня шкала цінностей? «Що маю робити, щоб осягнути життя вічне?» – ці питання виникають у думках, совісті й серці кожної людини. Але щоб відповісти на такі питання, слід передусім вірити у саме існування вічного життя. Бо слово «вічність» невіддільне від слова «Бог», адже лише Бог є вічним.
Бути учнем Ісуса означає жити любов’ю, бо важливі не тільки наші зовнішні вчинки, але й внутрішня мотивація. Важливо розуміти, що вічне життя – це невимовний дар Бога для всіх людей. Бог є більшим за усі наші слабкості й немочі. Він єдиний може зробити те, що є неможливим для людей. Він – Бог великих несподіванок, Бог, Який кличе нас до простоти серця, відважної довіри й справжньої свободи, щоб ми могли приймати Його незліченні дари. Адже сам наш Господь сказав: «Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви – друзі мої» (Йо. 15, 14). Правдива любов завжди вимагає зусилля, особистої участі у виконанні Божої волі, вірності та посвяти. Так і наші воїни-звитяжці, з любові до своєї Батьківщини, захищаючи її від орди московії, стають справжніми героями.
Сьогодні наша Церква також з особливою урочистістю відзначає свято Положення Чесного Пояса Пресвятої Богородиці у славному Влахернському храмі у Константинополі. У ці криваві дні нечуваних воєнних випробувань, коли над нашою благословенною землею лунають вибухи й розноситься ворожий залізний гуркіт, це свято набирає для нас, дітей страждальної України, особливо глибокого та пронизливого змісту. Воно нагадує нам про незмінну, всеохопну материнську турботу Пречистої Діви Марії над людським родом і про безмірну силу Її всесильного заступництва перед Престолом Небесного Царя.
Про початки цього свята розповідає нам давнє церковне передання. Коли святий апостол Тома, названий Близнюком, запізнився на погребіння Богоматері й зі сльозами та розбитим серцем благав відкрити Її гробницю, то не знайшов там тлінного Її пречистого тіла. Бо Непорочна Богоматір була вознесена на небеса у Божественну славу з пречистим тілом і душею. Натомість апостол отримав від Самої Цариці Небесної безцінний дар – Її святий пояс, що сяяв небесним світлом. Він став незмінним знаком та непохитною запорукою Її вічної присутності серед вірних – немов золота канва, що єднає землю з небом.
Спершу ця неоціненна святиня перебувала у святому граді Єрусалимі, а згодом, за імператора Аркадія, була урочисто перенесена з великими почестями та молитовними процесіями до величного Константинополя. Там, у Влахернському храмі, Чесний Пояс Пресвятої Богородиці став невичерпним джерелом численних чудес і зцілень, мов жива ріка Божої благодаті, що огортає тих, хто прибігає під Її покров.
У Святому Письмі пояс є символом готовності до служіння та пильності духу: «Стійте, підперезавши стегна ваші істиною» (Еф. 6,14). Так і Діва Марія завжди з покорою й радістю виконувала святу волю Всевишнього, навчаючи того ж і нас. Про Її близькість і захист свідчить також святий Герман Константинопольський: «Ти, о Матір, близька до всіх і захищаєш усіх, і хоча наші очі не можуть бачити Тебе, ми все одно знаємо, о найсвятіша, що Ти живеш серед нас і присутня в нашому житті найрізноманітнішими способами» (Слово на Успіння).
У літургійних текстах цього дня чесний пояс називається «кивотом освячення», «священною огородою», «криницею зцілень», «славою і похвалою». Кожен із цих образів розкриває різні виміри присутності Богоматері. У Старому Завіті ковчег завіту був видимим знаком Божої присутності серед Ізраїля, джерелом захисту і сили. У Новому Завіті Пресвята Діва стає живим ковчегом, бо носила в собі Самого Бога. І навіть після завершення свого земного шляху вона залишає нам «дар прецінний» і «невід’ємне багатство», що вказує на Її постійну близькість. Пояс, який торкався «Богоотроковиці, прецінний по благодаті», сьогодні огортає всю Церкву й нагадує нам, що Божа Мати поруч із нами.
Особливо спільнотний вимір заступництва Богоматері прославляється у літургійних стихирах свята: «Наче вінцем пресвітлим, Всепречистая Богородице, поясом твоїм святим Церква Божа огорнулася». Цей образ говорить про весь Божий народ. Як пояс збирає воєдино одяг, так молитви Пресвятої Богородиці об’єднують спільноту, не дозволяючи їй розпастися. У часи тяжких випробувань, особливо з початком російської агресії, саме Її заступництво допомагає нашому народові вистояти, не зламатися під тягарем страждань і не втратити єдності. Коли звертаємося до Неї в молитвах, ми просимо, щоб Вона огорнула і перепоясала наш «багатостраждальний народ», зцілила поділи, втішила зранені серця і зміцнила у випробуваннях.
Коли війна загрожує самому існуванню України, чесний пояс Владичиці стає знаком того, що вона перепоясує нас силою з висот, покриває своєю любов’ю і не дозволяє ворогові перемогти нас. Особливо промовистим є літургійний образ міста, укріпленого поясом Богородиці: «Подала єси градові твоєму пояс твій, Преславна, як преміцну огороду». Як колись Константинополь знаходив захист під покровом Богородиці, так і сьогодні Україна перебуває під Її особливим заступництвом. Вона чує кожну молитву матері за сина-захисника, кожне благання про мир, кожен зойк болю і тихий подих надії.
Пресвята Богородиця є Матір’ю надії, яка не дозволяє нам впасти у відчай. Як любляча земна мати залишає своїм дітям пам’ять про себе, так і Богородиця передала нам свій чесний пояс і ризу, щоб ми завжди пам’ятали про Її близькість і знали, що Пречиста невтомно молиться за нас. Хто живе під Її покровом, той знаходить у Ній силу й відвагу, непохитну надію і світло серед темряви.
Дорогі у Христу! Сьогодні ми освятили цей оновлений храм. Але не можемо зупинитися, думаючи, що вже осягнули все, чого прагнули. Ви відновили цей храм рукотворний, аби він допомагав нам розбудовувати храм нерукотворний. Апостол Павло називає людину «храмом Духа Святого» (пор. 1Кор. 6, 19). І саме ці духовні храми людських душ сьогодні потребують оновлення: у минулому столітті вони були десятиліттями нищенні комуністичним режимом, а у ХХІ ст. вони наражаються на не менш небезпечного ворога – невидимого, але підступного, що намагається вбити в душі все святе, стерти межу між добром і злом, поширюючи дух вседозволеності, споживацтва та гедонізму.
У цьому храмі святих Богоотців Якима й Анни ми вирушатимемо у духовну подорож сторінками Святого Письма, вслухаючись у слова Христа, який промовлятиме до нас через проповіді та гомілії священнослужителя. Уважно слухаймо Боже Слово в кожну неділю й свято, бо воно, каже апостол, є «корисним, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий» (ІІ Тим. 3, 16–17).
У цьому храмі ми, подібно до учнів в Емаусі (Лк. 24, 30–31), пізнаватимемо Христа при ламанні Євхаристійного Хліба, яке звершуватиметься на щойно освяченому Престолі. Пам’ятаймо про потребу частого й гідного причастя Святих Тайн, бо вони є «ліком безсмертя», що не лише оберігає від смерті, а й дарує життя вічне у Христі Ісусі.
Цей храм має стати для нас тим, чим стала печера Воскресіння для апостолів і жінок-мироносиць — утвердженням у вірі та спонукою до її проповіді. Зайшовши до гробу, де було покладене тіло Христа, вони переконалися: Христову Істину неможливо знищити ані брехнею, ані обманом, ані підступом чи зрадою. Саме звідти вони поспішили сповістити світові: Христос переміг смерть! Так і ми: почуте й пережите у цьому храмі має спонукати нас ділитися цим досвідом з іншими. Виходячи з цього святого місця, несімо євангельську звістку у свої домівки, виховуймо дітей і внуків добрими синами й дочками Церкви та відповідальними громадянами своєї держави. Поширюймо її у місцях навчання, праці й відпочинку, щоб ділитися радістю Христового спасіння з усіма ближніми.
Нехай молитвами Пресвятої Богородиці Господь зміцнить нашу віру, укріпить надію, наповнить любов’ю наші серця й дарує Україні справедливий мир і перемогу над силами зла. Нехай Господь пошле зцілення пораненим, розраду скорботним, повернення полоненим, а всьому нашому народові – свободу і відновлення. Нехай Чесний Пояс Пресвятої Діви буде для нас символом духовної сили й непохитної впевненості в Її заступництві. А Її небесний покров нехай завжди оберігає наш народ і веде його до перемоги! Пречиста Діво, Мати Божа, спаси нас! Чесним Поясом огорни Україну, захисти від ворога-агресора і даруй нам перемогу і справедливий мир! А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.
+ Ярослав
31 серпня 2025 року Божого,
с. Станиля
- Владика Ярослав освятив оновлений храм св. Богоотців Якима і Анни у с. Станиля [фото]
- Владика Ярослав у Самборі: Дорогі педагоги, ви є опорою, що тримає духовно-науковий фронт країни [фото]
- Слово до освітян з нагоди Ювілейного року Надії (2025)
- У Дрогобицькій духовній семінарії розпочався новий навчальний рік [фото]
- Проповідь з нагоди відкриття навчального року в ДДС (2025)
