SDE

Слово владики Ярослава в Неділю перед Різдвом (2016)

04 січня 2016
Друк E-mail

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі!

Цими днями свята Церква поступово готує нас до великого празника літургійного року – Різдва Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Це приготування розпочали ми з Вами ще місяць тому, передріздвяним постом – Пилипівкою. Сьогоднішній день також є черговим етапом нашого введення в святкування Христового Різдва…

Ще минулої неділі ми святкували пам’ять Праотців, а цієї Неділі перед Різдвом згадуємо пам’ять Святих Отців. Апостольське читання яке щойно ми почули пригадує нам про віру старозавітних праведників (пор. Єв. 11, 9-10, 17-23, 32-40).  

У сьогоднішньому уривку Євангелії від Матея (Мт. 1,1-25.) ми чуємо довгий список імен родоводу Ісуса Христа. Ці імена пригадують нам шлях Месії до людства. Сьогодні, наприклад, чули ми ім’я Авраама, чоловіка, що жив вірою в Бога і завершується цей довгий перелік в особі Йосифа, чоловіка, що також був ведений вірою. Почався цей родовід із простого чоловіка пастуха, був піднесений до царської величі та завершився згадкою про Царя Всесвіту – Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. У цьому родоводі ми зустрічаємо праведних людей і грішників, тихих і покірних, а також із середовища знатних людей, яким Бог довіряв відповідальні справи. Часто гріх був перешкодою до збереження єдності із Богом, і тоді Бог відвертався від народу, але, коли народ каявся, виявляв своє навернення то Бог і надалі продовжував благословляти своїх вірних.

Заповіт – це угода, договір. Старий заповіт – це була угода вірності між Богом і Божим народом. Головною умовою цієї угоди була вірність – вірність Бога своїй обітниці про спасіння і вірність людини Богові. Одразу ж після гріхопадіння прародичів Господь пообіцяв спасти людський рід від тягаря гріха: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову…» (Бт.3,15). Адамові спадкоємці грішать, бо їх схильність до зла перемагає добро. Цю людську трагедію Святий Апостол Павло виражає словами: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерті?» (Рим. 7, 24). Ці слова є криком усього людства, яке усвідомлює свою немiч у боротьбі з грiхом i смертю. Тому найкращі представники людства жили вiрою у майбутнього Спасителя. Ця вiра надихала їх на великi дiла. На цій вiрi будувалось i донині будується спасiння свiту. Ось чому у сьогоднішньому Апостолі читаємо свідчення про цю віру великих Отців Старого Завіту, якою вони жили i перемагали в життi за рiзних обставин.

В сьогоднішньому євангельському читанні чуємо родовід Ісуса Христа. В ньому згадуються імена, уважно вслухаючись в які, ми пригадуємо собі різні події з історії спасіння, в тому числі й ті, коли угода, Заповіт, між Богом і людиною нехтувався людиною, а тому й прихід Спасителя світу, який мав увінчати Старий Завіт, міг здаватися нездійсненним. Проте Божа Любов і Сила подолали усі труднощі і небезпеки та зробили усе можливе, щоб подія Христового Різдва відбулась.

Так і сьогодні в нашому суспільно-політичному житті в Україні і світі. Нам може здаватись, що зло вже заполонило все і добру ніколи не вдасться перемогти. Проте, навчені Біблією, маємо пам’ятати, що тріумф зла – тимчасовий, примарний і локальний, а тріумф добра – справжній та всеохоплюючий. Будьмо вірні Богові до кінця і Він нас благословлятиме у всіх наших добрих справах!

Старозавітній щлях вірності Бога своїй обітниці, даній людському родові, завершився народженням Христа. Таким чином розпочинається нова епоха, яку ми називаємо Новим заповітом. Це початок нового духовного родоводу - не через кровну спорідненість, не через національність, а через духовне синівство, через віру в Ісуса Христа! Новий заповіт – це не скасування старого, а його сповнення. Вірність між Богом і людиною і надалі має велику силу і поширюється тепер на всіх, хто прийме цю вірність через Ісуса Христа.

Ісус приходить до людей, щоб здійснилась більша єдність між Богом і людиною. Саме Він в собі поєднав одну і другу природу і Боже з людським з’єдналось. Саме Він розширив рамки вибраного народу і вийшов за межі єврейської нації, щоб усі, хто увірують, отримали спасіння. Саме про це ми згадуємо щороку і щороку дякуємо за цей прихід нашого Спасителя.  З нами Бог! Він народився і замешкав між нами! Чи може бути більший вияв Його близькості?

Однак ми стаємо свідками присутності Живого Бога в нашому житті частіше ніж раз на рік. Вміймо відчути, відчитати цю присутність Бога в різних обставинах і моментах нашого земного життя і діяльності: де навчаємось, працюємо, живемо, тощо…

По-особливому переживаючи Божу присутність під час різдвяних свят, навчімось відчувати її щоденно, впродовж цілого року. Приготовляймося до духовної зустрічі із Христом, щоб відновити свій духовний родовід, свою спорідненість з Господом.

«От стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зі мною. Переможному дам сісти зо мною при престолі моїм, як і я переміг і сів з Отцем моїм на престолі Його» (Од. 3.20-21). Амінь.

+ Ярослав

м. Дрогобич,
3 січня 2016 року Божого

Теми: Ярослав (Приріз)

Інші публікації за темою
Великий піст

pist

 

^ Догори