(Лк.17,19)
Високопреосвященний Архієпископе Томас Едвард Апостольський Нунцію, Преосвященний Владико Богдане, всесвітліші і всечесніші отці, вельмишановний міський голово, представники місцевої влади, дорогі у Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
У цьому році ми святкуємо 1025-річний ювілей Володимирового Хрещення Руси-України. Українська Греко-Католицька Церква впродовж трьох років готувалася до цієї події. Перший рік був присвячений значенню Божого Слова. У 2012 році темою нашої уваги були Святі Таїнства в житті християнина, а у 2013 – соціальне служіння Христової Церкви. Тобто, наша Церква пропонує кожній людині пройти шлях від почутого Божого Слова - через Таїнства - до зрілої відповіді, тобто зрілого прийняття відповідальності за ближніх.
Христос, коли зцілює недужих, промовляє: «Встань та іди, віра твоя спасла тебе» (пор. Лк.17,19). Ці слова допомагають усвідомити важливість віри для осіб, які під тягарем страждань і хвороб наближаються до Господа. У зустрічі з Ним вони мають реальний досвід того, що той, хто вірить, ніколи не самотній! Бог через Свого Сина ніколи не залишає нас наодинці з нашими тривогами і стражданнями, Він завжди з нами і допомагає нам їх переносити, хоче зцілити глибину наших сердець. Той, хто в стражданні та хворобі кличе Господа, може бути впевнений, що Його любов ніколи не залишить і що любов Церкви, яка є продовженням у часі спасенного діла Христа, ніколи не підведе.
Ці слова - «Встань та іди, віра твоя спасла тебе» - звучать дуже актуально в цьому Році віри. Тому хочу закликати усіх заново відкрити для себе міць і красу віри, щоб поглибити її та свідчити про неї у щоденному житті. Прагну заохотити хворих і терплячих, щоб завжди знаходили безпечний якір у вірі, що живиться слуханням Божого Слова, особистою молитвою і таїнствами.
У цей Рік віри, який ми відзначаємо спільно з усією Католицькою Церквою, маємо пам'ятати, що наша християнська віра повинна бути чинною в ділах любові і милосердя. Про це нам нагадує Апостол Яків, кажучи: „Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва" (Як. 2,26). Християнин практично виражає свою віру через соціальне служіння. Ставлення до потребуючих є найкращим дзеркалом нашої духовної зрілості, бо тільки очима віри можемо розпізнати у нашому ближньому лик Христа.
З цієї нагоди я хотів би оновити свою духовну близькість з усіма хворими та немічними і запевнити, що Церкві дуже близькі Ваші страждання. Приймаючи з щирістю і з любов'ю кожне людське життя, вона наслідує приклад Христа, який схилявся над матеріальними і духовними хворобами людини, аби лікувати їх. Головним завданням Церкви, безумовно, є проповідь Царства Божого, «але якраз саме це проповідування має бути процесом зцілення: щоб перев'язати рани зламаних сердець (Іс. 61, 1)», відповідно до місії, покладеної на учнів Ісуса (пор. Лк. 9, 1–2, Мт. 10, 1; 5–14, Mк. 6, 7–13). Зв'язок між фізичним здоров'ям та відновленням зраненої душі допомагає нам краще зрозуміти «таїнства зцілення».
Якщо говорити про українське суспільство загалом, то не можна сказати, що соціальна діяльність не є в такому стані, що може нас задовільняти. Маємо все ще є багато прогалин, які слід заповнити. Маємо подбати про захист тих верств населення, які є незахищеними та потребують соціальної опіки.
Щойно ми звершили Чин освячення цього дому, який буде використовувати «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ. Термін «Карітас» з латинської означає «любов милосердна». Таким чином ми освятили дім, в якому перебуватиме «любов милосердна». І не просто перебуватиме, а діятиме. Тому це має бути тим місцем, в якому християнська віра має реалізовуватися на практиці. Сподіваюсь, що цей дім стане тим гостинним двором, куди добрий самарянин привів хворого, якого знайшов при дорозі (пор. Лк.10,34). Це та євангельська купіль Витезда, при якій лежало багато «недужих, сліпих, кривих, усохлих», очікуючи на зцілення (Йо.5,2).
У цей Рік соціального служіння хочу подякувати всім благодійникам, які підтримують служіння хворим та потребуючим. Саме слово «благодійність» означає – «чинити благі, тобто добрі діла». Вона є притаманною кожній людині, а свідомому християнину тим більше. Неможливо бути добрим християнином і не бути благодійним, не чинити добрі діла. Християнин, який зростає у своєму духовному житті, не може закриватися сам у собі, а повинен цими дарами ділитися з тими, що його оточують, з потребуючими. Коли людина відчуває доброту Бога, то жертвує собою, служить іншим і не очікує за це винагороди. Тому маємо виховувати свідомих людей. Це є завданням не тільки Церкви, але й суспільства. Маємо гарні приклади цього у нашій історії. Згадаймо св. Володимира Великого, Ярослава Мудрого, митрополита Андрея (Шептицького)... Як багато вони зробили у соціальній сфері!
Тому висловлюю вдячність усім, хто у ХХІ ст.. продовжує цю благородну справу наших великих предків. Дякую усім нашим жертводавцям і доброчинцям, які складають свою євангельську лепту, не раз далеко не з надміру, але тому, що бажають скласти реальну допомогу своїм ближнім. Висловлюю вдячність українським благодійникам і нашим друзям з європейських допомогових фондів. Без Вашої допомоги, дорогі в Христі, нам було б дуже важко провадити соціальну діяльність і, зокрема, збудувати цей дім. Ми щиро вдячні Вам за все, і нехай Всемилостивий Господь, Який знає імена кожного, щедро винагородить Вас.
Бог, «багатий милосердям» (Еф.2, 4), чекає своїх дітей, шукає їх, йде до них. Цей дім також чекатиме тих, хто потребує допомоги, шукатиме їх. Ті, хто тут працюватимуть підуть до них. Св. Августин каже: «Бог зцілює всі твої слабкості. Будуть зцілені всі твої слабкості, не бійся... Лише дозволь Йому тебе вилікувати, не відштовхуй Його руки» (Пояснення псалма 102, 5). Сподіваюсь, що рука допомоги, яка простягатиметься з цього дому, сягне кожного потребуючого. Хотілося б, що кожен тут знайшов не тільки допомогу в матеріальних потребах і фізичних стражданнях, але й через віру – духовне зцілення. Амінь
