Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста належить до дванадцяти великих свят церковного року. Його святкуванню передувало декілька важливих подій. Свято пов’язане із хрестом як символом перемоги. Імператор Костянтин, який йшов військом, аби здобути перемогу над своїм опонентом Максентієм, побачив на небі дивний знак – хрест, й почув слово Боже: «Цим знаменням переможеш». Тоді він наказав нанести знак хреста на прапори і зброю своїх воїнів, і так здобув перемогу над переважаючим військом свого опонента. Костянтин зрозумів, що не він переможець, а Господь, який відкрив йому знак перемоги – хрест. Тому імператор розпорядився здійснити експедицію до Єрусалиму для пошуку Господнього Хреста, яку очолила його мати Олена. Свята Олена у 326 р. віднайшла в Єрусалимі Хрест, на якому був розп'ятий Господь наш Ісусу Христос. На згадку про свою перемогу Костянтин збудував в Єрусалимі величний храм Воскресіння Господнього, який було освячено 13 вересня 335 р., а 14 вересня цього ж року відбулося воздвиження – підняття віднайденого Хреста Господнього.
Однак почитання чесного Хреста бере свій початок ще з апостольських часів. У своєму пастирському посланні до Галатів апостол Павло пише: „Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, а я - світові” (Гал.6,14). З хрестом у руках ішли перші християнські проповідники у поганські країни, щоб нести світло Божої науки. Під знаменням чесного хреста прийшло торжество християнства в часи Костянтина Великого. З хрестом у руках став колись на київських горах, як каже легенда, апостол Андрій Первозванний, а згодом святий Володимир Великий під знаменом хреста започаткував золоту добу християнської Української Держави – Київської Русі. Від того часу спасительна благовість поширилася по нашій землі, а Київ став Новим Єрусалимом.
Чого ж тільки не звершив Хрест Господній. Він освятив всю вселенну. Він розвіяв гріховну темряву і привернув світло. Він знищив смерть. Він зібрав народи зі сходу і заходу, півночі і півдня і з’єднав їх любов’ю в Одну Святу Соборну і Апостольську Церкву, в одну віру, в одне Хрищення. Він зробив людей здатними до високих чесноти і подвижного монашого життя. А для всіх нас, що спасаємося, він є «сила Божа».
Богослужіння сьогоднішнього свята заохочує нас, дорогі брати і сестри, щоб ми споглядали святий хрест. Він є «особливим знаком» через який об’являється і виявляється нам Божа любов. На хресті зустрічається убогість людини і милосердя Боже. Хрест є «посаджений» в землі і може видаватися, що корінням його сягає людського зла, аду, однак він підноситься до гори, і спрямовано вказує на небо. Це – знак, який пригадує Божу доброту. Хрестом Христа є подоланий сатана, переможена смерть, дароване життя, повернена надія і подароване світло життя вічного.
У райському саді Едему, під деревом, стояла жінка, Єва (пор. Бут.3). Спокушена сатаною, вона тягнеться до чогось, від чого застерігає Бог, за намовою спокусника вона бажає стати як Бог. Однак це є початок смерті, яка в ній зароджується (пор. Бут.3,6-7; Як.1,15). На Голготі, під хресним деревом, стоїть інша жінка, Марія – Богомати (пор. Йо.19,25-27). Вона послушна Богові, бере глибоку участь в жертві, яку Син складає з самого себе Отцеві за життя світу; а приймаючи довіреного Їй Ісусом апостола Йоана, Вона стає Матір’ю всіх людей по вірі в Її Сина.
Сьогодні кожен, хто з вірою вдивляється в цей хрест, насамперед розуміє, що святий Хрест – це вічно живий символ безмежної Божої любові до нас грішних, символ досконалої Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасіння, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Адже Хрест дає нам урок великої божественної любові, бо «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо.3,16). Святитель Іван Золотоустий у своїх роздумах про Боговтілення і Хрест Господній так говорить: «Не раба, не ангела, не архангела віддав Господь світові, але дав сутність Свою й Іпостась — Сина Єдинородного. Віддав же не за якихось обраних людей, а за все людство».
Отже, Господній Хрест, якому поклоняємося в сьогоднішній празник, пригадує нам перш за все про безконечну Божу любов, про Христові страждання задля нас, але також і про наш обов’язок терпеливо нести свій хрест щоденного життя. До всіх нас є звернені слова Спасителя: «Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною» (Мт.16,24) і «Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною – не може бути моїм учнем» (Лк.14,27).
Богослужбові тексти празника Воздвиження Чесного Хреста також пригадують нам, що кожний з нас має сильну і могутню зброю для протистояння силам зла і ворогу нашого спасіння. Святий Єфрем Сирійський в IV ст. записав свої глибокі думки про животворне древо святого хреста: «Хрест – це воскресіння мертвих і надія християн; Хрест - потіха для бідних і терплячих; Хрест – батько для сиріт і вінець для одиноких; Хрест – охоронець для юнаків і невинність для дівиць, Хрест – хліб для голодних і джерело для спрагнених. Тож кладімо животворний хрест на чоло, на очі, на уста і на свої груди. Ні на одну годину, ні на одну мить не залишаймо хреста та без нього нічого не робімо».
Тож сьогоднішнє свято промовляє до нас про дивне і триваюче діяння Бога в історії людства. Хрест Христовий на Голгофі став раз і назавжди центром спасительного діяння Бога. Христос є спасителем світу, бо в Ньому і через Нього явилася та любов, яка і дальше являється і якою Бог полюбив світ: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав» (Йо.3,16). Послав, щоб Співістотний Син Отця став Чоловіком, народившись з Діви Марії. Послав, щоб Син Чоловічий проповідував людям Євангеліє – Добру Новину спасіння. Послав, врешті-решт, щоб Син, відповідаючи нескінченною любов’ю на любов Отця, видав самого себе на хрест.
Розп’яття на хресті було ганьбою і приниженням в людських очах. Апостол Павло в посланні до Филипян так каже про таїну Христового хреста: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я» (Фил. 2,6-9). В смерті Ісуса на Голготі, в ганьбі хреста і розп’ятті, чисто в людському розумінні тих подій, криється найбільше піднесення. Людські мірки є іншими. Боже провидіння і міра, якою відміряє Господь, перевищує їх безмірно. Те, що для нас може видаватися поразкою, в очах Божих є перемогою жертовної любові. Саме тому в хресті, ганьбі людській, знаходиться джерело вивищення Христа в Бозі. «Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця» (Фил. 2,9-11). Для апостолів це відкрилося у Воскресінні Христовому. Саме тоді вони зрозуміли, що Христос є Господь, що дана йому всяка влада на небі і землі. Тоді відкрилися їх очі і серця. Уста апостола Томи визнали: «Господь мій і Бог мій» (Йо.20,28). Тоді також, повіривши в силу Духа Правди, апостоли були готовими вирушити по цілому світу: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт.28,19). «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти» (Йо.3,17).
Часто люди запитують, чому хрест і розп’ятий на ньому Господь є брамою життя вічного? Чому в Христі розп’ятому являється до самого кінця Божа любов до світу, до людини? Відповідь на ці запитання знаходимо у розмові Ісуса Христа з Никодимом: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти» (Йо.3,16-17).
Спасительне піднесення Сина Божого на хресті має своє вічне джерело в любові. Це є любов Отця, який посилає Сина, дає Сина для спасіння світу. Це є також любов Сина, яка «не засуджує» світ, але віддає себе з любові до Отця для спасіння світу. Віддаючи себе Отцю через жертву на хресті, віддає себе також світові, кожній людині і людству. Хрест містить в собі таємницю спасіння, тому що в хресті підноситься любов! Це є піднесенням любові до найвищої вершини в історії людства. В хресті є піднесено любов і хрест, з висоти хреста ця любов сходить на нас. Бо Хрест – це найглибше схилення Божества над людиною. Хрест є наче дотиком споконвічної любові до найболючіших ран земного існування людини.
Дорогі у Христі брати і сестри! Змінюються покоління, але незмінним залишається Христовий хрест. В ньому Бог постійно проголошує світові свою нескінченну любов і переможну силу, якої жодне зло не є в стані перемогти. Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста є наче стислою синтезою пасхального Таїнства Господа нашого Ісуса Христа.
Сьогодні слово про Хрест, особливо звучить в серцях нашого народу. Подія Воздвиження Животворящого Хреста Господнього, по-особливому відчувається під час війни в Україні, бо Україну розпинають московити. І кожен, хто споглядає це розп’яття нашої Батьківщини, повинен зробити свій вибір у її захисті, просячи Божої допомоги. Тож без сумніву, сила животворного Хреста буде перемогою України. Просімо про Господнє милосердя над нашим народом, молячись словами тропаря: «Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови спадкоємство Твоє, дай перемогу благовірному народові Твоєму над супротивниками і Хрестом твоїм охорони люд Твій». А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.
+ Ярослав
14 вересня 2024 року Божого,
м. Дрогобич
- Владика Ярослав: Святий Хрест – це вічно живий символ безмежної Божої любові до нас грішних
- У Бориславі відсвяткували 10-ліття освячення храму Різвда Пресвятої Богородиці [фото]
- Розпочались реколекції для єпархіального духовенства, які провадить владика Ігор Ісіченко [фото]
- Самбірсько-Дрогобицька єпархія уклала угоду з Дрогобицькою ОТГ про співпрацю у сфері освіти
- Владика Ярослав делегував ієромонаху Никанору Лоїку право звершувати Чин великого екзорцизму на території Самбірсько-Дрогобицької єпархії
