SDE

Проповідь в неділю Святих Отців І Нікейського Собору

06 червня 2011
Друк E-mail
5.06.2011 року Божого
Прокатедральний храм Покрова Пр. Богородиці
Неділя Св. Отців І Нікейського Собору

Слава Ісусу Христу!
Всесвітліші і всечесні отці, улюблені в Христі брати і сестри!

Сьогодні я радий бути серед вас у цей святий Господній день, щоб разом з Вами подякувати Богові за величні діла, які Господь явив серед нашого народу.

Ми також зібрались, що благодарити Бога в 20-ту річницю посвячення наріжного каменя вашого храму, який, надіємось, в цьому році буде посвячений. З цієї нагоди хочу пригадати слова св. Августина, Отця Церкви: "Ти створив нас для Себе Господи, і неспокійне наше серце, поки не спочине в Тобі...". Ця відвічна туга людини за своїм Творцем виростала у будівництво храмів. Людина шукала близькості з Богом. Почитання Бога, Його культ – завжди пов'язані з призначеним на це особливого місця. У Старому Завіті Яків мав видіння, що був близько Бога, відчув і пережив цю близькість, тому на тому місці поставив жертовник. Бачимо тут перші спонуки до побудови храму. Згодом Соломон збудував величний храм і Господь оселився в ньому. У Старому Завіті був тільки один храм. У Новому ж Завіті на молитву у храм збирається кожна християнська спільнота. Чому ж ми будуємо храми?

Щойно у євангельському читанні ми почули і прийняли до своїх сердець слова молитви Ісуса. Це Його «священича» молитва заступництва за людський рід, з якою Він не перестає звертатися до Отця від часу свого вознесення. Сьогодні тут серед нас зібраних на Євхаристію також невидимим чином присутній Христос, як і обіцяв: «Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них» (Мт. 18, 20). І тому наша молитва отримує особливу силу, бо з нами у Святому Дусі до Небесного Отця молиться Христос.

Ось чому так важливою є спільнотна молитва. Ось чому християни збираються разом. Ось чому ми готуємо для нашого молитовного зібрання особливе приміщення – Божий храм. Ми будуємо його величним, надаємо йому гарної форми, прикрашаємо його найкращими витворами мистецтва – все це тому, що він є не тільки можливістю нашої зустрічі між собою, а ще й місцем нашої зустрічі з Господом, Котрий серед нас перебуває.

Сьогодні ми як християнська громада славного міста Самбора святкуємо 20 річницю посвячення наріжного каменя найбільшого храму нашої Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, і він постає як символ відродження нашої Церкви. Це святкування випало на неділю, яку ми називаємо Неділею Святих Отців І Нікейського Собору. Таким чином сьогодні ми, літургійно споминаючи цих великих мужів Церкви, молитовно єднаємося з ними. Саме ці святі Отці захистили правдиву віру від лжевчителів, зберегли її і передали нам у спадщину через Символ Віри.

Дорогі у Христі! За цю віру страждали мільйони мучеників у всі часи. Сьогоднішнє свято пригадує нам про обов'язок берегти її, відважно свідчити Божу правду у сучасному світі, бо й сьогодні залишаються актуальними слова, що ми чули в читанні апостола: «Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада» (Ді.44, 29). Нехай це наше молитовне зібрання сьогодні скріпить нашу віру, щоб світ пізнав правдивого Бога, в Якому ми живемо і спасаємось, – Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Маємо зробити живою нашу християнську віру, котру ми прийняли від прабатьків, і збагативши її власним щирим християнським життям, служінням Богові і ближнім, передати її як скарб прийдешнім поколінням. Навчімося відваги від перших християн, щоби і ми були добрими християнами всюди, де Бог нас кожного дня посилає, чи то вдома, чи на місцях нашої праці.

У четвер ми відсвяткували свято Вознесіння. Після того як учні Христові розстались із своїм Учителем на Оливній горі, вони пішли молитися в закритій горниці, очікуючи дарування Святого Духа. В Апостольських діяннях про це читаємо: „Тоді вони повернулися в Єрусалим, з гори, що зветься Оливною ...і всі вони пильно і однодушно перебували на молитві разом з Марією, Матір'ю Ісуса, та з його братами (Ді.1, 12-14). Отож наша подячна молитва відбувається у той час, коли Церква молитовно готується прийняти дар Святого Духа, якого Господь наш Ісус Христос обіцяв зіслати на учнів після свого вознесення на небо. Разом із Церквою про дар Святого Духа молиться Марія, яка впродовж всього свого життя, від першої його хвилини досвідчувала дію Святого Духа. Своєю молитвою вона випрошує у Сина дар П'ятидесятниці для Церкви. Прихід Святого Духа – це відповідь на терпеливу молитву Церкви разом з Матір'ю Ісуса.

Діва Марія, яка колись з апостолами молилася про дар Святого Духа для Церкви, молиться про Його прихід також сьогодні, разом з нами. Ваш храм присвячений Пресвятій Богородиці. Таким чином ви можете радіти, бо ви, парафіяни храму Покрови, маєте особливу Заступницю і ваша молитва, котра лунатиме у цьому храмі як у сіонській горниці, матиме особливу силу.

Образ Церкви, яка молиться разом з Марією підкреслює першість і виняткове значення молитви. Першість молитви – це євангельський закон, якого навчилися і який зберігали також Христові апостоли і саме тому після Його вознесення, вони не почали відразу діяти, проповідувати, а пішли молитися. Молитва Церкви в сіонській горниці має кілька особливостей, що вказують на те, якою повинна бути справжня молитва.

Перша властивість цієї молитви полягає утому, що вона є однодушною. Ця умова залишається актуальною завжди, а особливо у наш час роз'єднання і ворожнечі. Апостольська Церква була міцною та успішною у проповіді Євангелія тому, що мала Духа єдності, однодушності. Перед викликами сучасного світу ми повинні зробити все, що від нас залежить для того, щоб усунути з наших родин, з наших парафіяльних спільнот, з Церкви поділи, ворожнечу і непорозуміння. Христос перед своїми страстями благає Небесного Отця про дар єдності для своєї Церкви „Щоби всі було одно, як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об'єднані (Ів. 17, 21). Зуміймо цей дар віднайти і не втратити, бо саме він є запорукою нашої здатності прийняти Святого Духа і Ним жити.

Ми бачили, що молитва апостольської спільноти, об'єднаної довкола Марії була пильною і тривалою. Це аж ніяк не був хвилевий душевний порив, але терпеливе, молитовне очікування, яке потребувало самовіддачі і мужності в подоланні різноманітних перешкод. Цією молитвою були охоплені не тільки їхні серця, але і воля. Тут маємо перед собою приклад настійливої молитви, якої нелегко навчитися. Як часто ми розчаровуємося, зневірюємося, коли не отримуємо відразу того, про що просимо у своїх молитвах? Іншою трудністю є також те, що ми не завжди знаємо про що просити, деколи бажаємо для себе того, що не є корисним для нашого спасіння і вічності.

І ще на одну властивість молитви я б бажав звернути вашу увагу. А саме: молитися слід з Марією, адже вона Мати Церкви. Присутність Пресвятої Богородиці, її голос, її молитва очищують, освячують, приносять Святого Духа. Просімо Марію, щоби була разом з нами, щоб навчила нас молитися, щоб прийняла наші молитви і донесла їх Синові своєму і Богові нашому, щоб Він спас задля неї душі наші.

Нехай ця наша молитва до Богородиці і з Богородицею допоможе нам достойно приготуватися до празника Святої П'ятидесятниці та стати причасниками благодатних дарів Пресвятого Духа. Бажаю всім вам повернутися з цього святого місця духовно оновленими, збагаченими відчуттям материнської любові Пресвятої Діви Марії, до якої лине щира молитва із наших сердець – Радуйся, кивоте, Святим Духом позолочений. А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь.

grushiv

^ Догори