Серед доповідачів були священнослужителі, що представили актуальні й важливі питання життя єпархії. Отець Василь Нестор виголосив доповідь про душпастирство родин у часі війни, окресливши виклики, з якими стикаються сім’ї, та можливі шляхи їхнього супроводу. Отець Ігор Козанкевич представив діяльність реабілітаційного центру «Назарет», звернувши увагу на сучасний стан служіння та потреби, що постають перед центром. Про фінансово-господарську ситуацію в єпархії доповів о. Василь Штокало, давши загальний огляд нинішнього стану та планів на подальшу працю. Також були розглянуті канонічні та інші актуальні питання.
Особливу увагу учасники ради присвятили темі, яку цього року визначено основною,— душпастирству сім’ї в часі війни. Головна думка, що лунала у виступах доповідачів, стосувалася покликання Церкви залишатися поруч із людьми у найскладніших обставинах. Церква покликана бути близькою, слухати, зцілювати рани, молитися за мир і шукати справедливості, даруючи людям надію.
Було наголошено, що колись українська сім’я врятувала Церкву, тепер же святим обов’язком Церкви є врятувати сім’ю. Українське суспільство перебуває перед колосальним викликом: сімейні цінності дедалі частіше зазнають атак на різних рівнях. Учасники ради провели паралель із медициною: коли рана відкрита, вона стає вразливою до різного роду інфекцій. Так само й Україна у стані війни — це відкрита рана. Українська родина зазнає подвійного ураження — від російської агресії та від сучасних ідеологічних викликів. Від стійкості християнської сім’ї залежить не лише майбутнє Церкви, але й доля українського народу.
Особливо тривожним є погіршення демографічної ситуації: індекс народжуваності сьогодні становить лише 0,6–0,7 дитини на сім’ю, що критично нижче від необхідних для відтворення нації 2,5. А кількість укладених шлюбів за минулий рік дорівнює кількості розлучень. Учасники ради підкреслили, що система підготовки до подружжя потребує переосмислення: Церква не має морального права уділяти Таїнство Подружжя тим, кого вона не приготувала до нього належно.
Не менш важливою є частина пастирської праці, яка починається після укладення шлюбу. «Сім’я не може бути покинута сама на сам. Парафія, яка уділила їм Таїнство Подружжя, має святий моральний обов’язок перед Богом і Церквою супроводжувати подружжя», — наголосили учасники. З огляду на це підкреслено важливість розвитку сімейних рухів мирян, які є найкращим інструментом підтримки та духовного зростання родин.
У часі війни різко зросла кількість розділених сімей через мобілізацію та міграцію; збільшилась кількість неповних родин через загибель одного з подружжя; стрімко зростає кількість розлучень і падає народжуваність. Тому збереження сім’ї має стати одним із найголовніших завдань не лише Церкви, але й суспільства та всіх його ключових інституцій.
Підсумовуючи, владика Ярослав ззначив, що саме в умовах війни Церква покликана стати поруч із кожною родиною – зраненою, розділеною, втомленою, але незламною. Він наголосив, що збереження сім’ї сьогодні – не лише пастирське завдання, а й питання національної стійкості. Саме тому, зазначив архиєрей, Церква має поглиблювати підготовку до подружжя, супроводжувати подружні пари після вінчання та розвивати родинні рухи, які стають для багатьох сімей справжнім домом підтримки.
Завершуючи засідання, владика подякував священнослужителям за їхню працю та закликав до ще більшої зосередженості на душпастирстві сім’ї як на пріоритеті, що визначатиме майбутнє Церкви й народу. Засідання Пресвітерської ради завершилося спільною молитвою за українські родини, за воїнів, за мир та стійкість нашого народу.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- У м. Дрогобич відбулася ювілейна проща дяків-регентів [фото]
- Владика Ярослав: Сьогодні Україна стоїть Божою силою, бо наш народ молиться і бореться
- Проповідь на двадцять третю неділю після Зіслання Святого Духа (2025)
- Владика Ярослав освятив відреставрований дерев'яний храм XVII століття у с. Ісаї на Турківщині [фото]
- Проповідь на двадцять другу неділю після Зіслання Святого Духа (2025)
