Під час проповіді владика Ярослав, пояснюючи недільне євангельське читання, звернув увагу вірних на те, в якій атмосфері відбулась зустріч Ісуса з жінкою-самарянкою (див. повний текст проповіді). «Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар... Там і криниця Якова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину», — розповідає нам Євангелист (Ів. 4,4-6), — розповідає євангелист Іван.
Проповідник зауважив, що Ісус, присівши біля криниці, очікував. «Він не чекав на апостолів, які пішли в місто купити харчів. Він чекав на безсмертну душу. Бог завжди нас очікує», — наголосив владика Ярослав. Голод і спрага Ісуса за душами були більшими, ніж голод за їжею і спрага за водою.
Далі проповідник зауважив, що Христос розпочинає розмову із самарянкою з простого прохання: «Дай мені напитися» (Ів. 4,7). «Звернімо увагу, що Ісус не підходить до неї, із запитаннями про Біблію, не розпитує її про особисте життя, Він просто просить напитися води. Він говорить з нею ввічливо і лагідно, у неї є те, що Він „потребує“ — посудина, щоб напитись води», — сказав єпископ. Цим простим проханням Ісус усуває стіну поділу, яку столітня ненависть побудувала між юдеями і самарянами.
Зустріч із самарянкою виявляє правдиву ціль післаництва Сина Божого, котра перевищує різні викривлені людські уявлення, адже Господь є джерелом любові для всіх, незалежно від їх національності, територіальної чи політичної приналежності. «Христос приходить до людей не для того, щоб від них щось отримати, але щоб дати їм те, що потрібно для їхнього спасіння», — наголосив владика Ярослав.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
