SDE

Владика Ярослав на похороні о. Миколая Куця (ЧНІ): "Цей син української землі зберіг віру в люті часи більшовизму і передавав її синам і дочкам цієї землі" [фото&аудіо]

02 червня 2013
Друк E-mail
Фото прес-служби СДЄ
Владика Ярослав читає розрішительну молитву
31 травня та 1 червня самбірчани та духовенство УГКЦ віддали молитовну шану єромонаху Микола Куцю (ЧНІ), який відійшов у вічність після важкої хвороби 30 травня 2013 року Божого. Заупокійні богослуження очолив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні понад 100 священиків та близько тисячі вірян.

31 травня о 16-00 тіло покійного єромонаха було перенесено з його помешкання по вул. Коперніка до храму Покрова Пресвятої Богородиці (м. Самбір). Поминальне слово на подвір'ї перед будинком покійного виголосив о. Тарас Рисей (капелан Самбірської ЦРЛ). Проповідник наголосив, що єромонах Миколай зігрівав своєю молитвою усю Самбірщину в часи випробувань, щоб паства, поручена йому Богом, могла осягнути спасіння душ. "Бути священиком для мене означає тягнути віз на гору", - так, за словами о. Тараса, висловлювався про своє священиче служіння покійний єромонах. Усе його життя було сходженням на духовну вершину. У супроводі священнослужителів, семінаристів та вірних домовину з тілом покійного було перенесено до Прокатедральному собору. Відтак у храмі владика Ярослав очолив чин священичого парастасу.

1 червня об 11-00 у Свято-Покровському соборі розпочалась заупокійна Літургія, на яку чисельно прибули отці-редемптористи на чолі з отцем Ігорем Колісником, протоігуменом Львівської провінції Згромадження редемптористів. Саме до грона отців-редептористів належав покійний єромонах. У Літургії взяли також участь священики з різних єпархій УГКЦ, які знали єромонаха Миколая ще з часів підпілля. На богослужінні були присутні також представники місцевої влади.

"Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов'ю чекали на його появу" (2 Тим. 4, 7-8), – цими словами св. Павла підсумував життя покійного священномонаха владика Ярослав під час Літургії. "Цей син української землі зберіг віру в люті часи більшовизму і передавав її синам і дочкам цієї землі", – наголосив проповідник. Він потрудився у Божому винограднику і приготував воскресіння Божої Церкви на українських землях. "Без сумніву, за це йому Господь приготував вінець слави", – додав владика Ярослав.

Наприкінці Літургії своїми спогадами про покійного поділився о. Ігор Колісник (ЧНІ). Проповідник зазначив, що о. Миколай завжди випромінював любов. Саме ця чеснота є характерною ознакою справжніх Христових учнів. "Особливу любов мав о. Миколай до м. Самбора. Ця любов була всеперемагаючою. Вона заставляла його завжди повертатись до вас", – звертаючись до вірних м. Самбора, сказав протоігумен отців-редемптористів.

Відтак архиєрей, священики та вірні віддали останню шану покійному єромонаху. Опісля труну процесійно було перенесено на храмове подвір'я та передано землі. Саме на цьому місці 2 липня 1989 року єромонах Миколай Куць разом з іншими підпільними священиками та вірними встановили хрест, біля якого розпочалися богослужіння греко-католицької громади м. Самбора. Наприкінці 1989 року Божого на цьому місці було зведено богослужбову каплицю. У 1991 році Божому митрополит Володимир (Стернюк) поблагословив зведення собору Покрова Пресвятої Богородиці, адже на той час самбірська греко-католицька громада не мала храму в м. Самборі.

о. Олег Чупа,
Прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

31 травня - Перенесення тіла покійного єромонаха Миколая до храму Покрова пресвятої Богородиці. Чин єрейського похорону

1 червня - Заупокійна Літургія. Похорон

АУДІОЗАПИСИ

Слово владики Ярослава

Слово о. Ігора Колісника (ЧНІ)

Теми: Прокатедральний собор, похорон, Самбірський деканат, Ярослав (Приріз)

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори