Під час проповіді (див. повний текст проповіді) владика Ярослав роздумував над недільним євангельським уривком про зустріч Ісуса з жінкою-ханаанейкою (Мт. 15, 21-28). Він зауважив, що Христос свідомо виходить за межі ізраїльської землі, щоб показати, що Його спасіння призначене не лише для вибраного народу, але для всього людства. «Сьогоднішня євангельська благовість говорить нам, що Христос направився в сторони Тиру та Сидону, Він йде в напрямку до краю, де проживали погани, щоб дати початок проповіді Євангелія всьому світу, а не лише вибраному народові», – пояснив владика Ярослав.
Єпископ підкреслив, що зустріч Ісуса і ханаанейки є образом діалогу між Богом і людиною. Бог робить перший крок, виходячи до людини, але й від людини очікує кроку віри назустріч Йому. «Не говориться, що Ісус прийшов у котресь з тих міст, говориться тільки, що вийшов з території Ізраїля. Жінка також вийшла з тих міст. Отже, вони зустрічаються десь на півдорозі між територією Ізраїля і поганською територією… Бог виходить до людини, але й людина повинна вийти зі свого гріховного становища назустріч Богові», – наголосив архиєрей.
Далі владика звернув увагу, що рушійною силою віри жінки-ханаанейки була любов. Саме любов матері, яка переживає страждання своєї дитини, відкриває її серце для справжньої молитви і веде до зустрічі з Богом. «Нещастя дитини стало нещастям матері: “Змилуйся надо мною…”. Материнська любов спонукала її звернутися до чужоземця; ця любов спонукала її бути наполегливою навіть тоді, коли зустріла мовчання. Рушійною силою в серці цієї жінки була любов, і немає нічого сильнішого і ближчого до Бога як любов», – сказав владика.
Пояснюючи поведінку Ісуса, єпископ зауважив, що мовчанка Христа до цієї жінки не є байдужістю, а випробуванням віри, через яке вона дозріває до глибшого пізнання Бога. «Христос не відзивається до ханаанянки не тому, що не хоче їй допомогти, але для того, щоб виявити й укріпити її віру… Нам здається, що просимо, а Бог ніби не чує. Насправді Бог чує, але оця мовчанка Бога має на меті поглибити нашу віру», – пояснив владика Ярослав.
Єпископ наголосив, що жінка не знеохочується після відмови, а навпаки, стає ще наполегливішою у своєму проханні. Вона приймає навіть найважчі слова з покорою, бо знає, що Господь не відкине нікого, хто приходить до Нього з вірою. «Ханаанейка не відвертається після Христової відмови, але ще більш наполегливо благає про допомогу і тим самим виявляє свою непохитну віру. Вона готова згодитися тільки на крихти, але інтуїтивно відчуває, що на бенкеті Царства хліба всім буде вдосталь», – зазначив архиєрей.
Роздумуючи над вірою владика Ярослав наголосив, що справжня віра виявляється у глибокій довірі і відданості до Бога, особливо у випробуваннях. Віра проявляється у наполегливій молитві, у добрих вчинках, у здатності бачити в ближньому Христа. «Віра – це не тільки знання молитов чи катехизму. Віра – це насамперед синівська довіра нашому Небесному Отцеві, вірність Йому в моменти скрути та випробувань, настійливість у молитві, як у цієї жінки-ханаанейки», – сказав він.
Архиєрей додав, що така віра є шляхом до спасіння і джерелом перемоги над злом. «Спасіння, яке приносить Христос, призначене для всіх людей… Жінка-ханаанейка стає взірцем християнина, який молиться Богові з довір’ям і впевненістю, що його віра не підведе», – підкреслив проповідник.
Наприкінці владика Ярослав подякував парафіянам за оновлення храму, за їхню любов до Церкви і жертовність, завдяки яким святиня стала справжнім свідченням живої віри. «Святкуючи оновлення вашого храму, це добра нагода подякувати Богові за благодаті, які ми від Нього отримали, а також скласти дяку всім, хто підтримував і надалі підтримує розбудову церковного життя», – зазначив архиєрей.
Завершуючи своє слово, владика закликав до спільної молитви за Україну, за наших захисників і за справедливий мир. «Ми бачимо, що ворог нашого народу мобілізує всі свої ресурси: земні, людські, військові, проти нашого народу. Але ми уповаємо не на людські сили, але на Божу поміч, на Божу благодать. І віримо, що той, хто довіряє Божому провидінню, хто намагається жити в Божій любові і захищає у ній свій народ і свою Батьківщину є непереможний», – наголосив єпископ.
Після Божественної Літургії владика Ярослав подякував усім, хто долучився до оновлення святині: «Висловлюю щиру вдячність усім, хто брав участь в оновленні та оздобленні цього святого храму. Велике спасибі о. Михайлу Смеречаку, який душпастирює тут уже понад двадцять років. Велике спасибі меценатам і церковній громаді Покрова Пресвятої Богородиці, які у нелегкі часи війни та економічної розрухи взялися за благородну справу оновлення і оздоблення Божого храму та будівництво дзвіниці».
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Проповідь на сімнадцяту неділю після Зісляння Святого Духа (2025)
- Владика Ярослав у Самборі: Покров Пресвятої Богородиці нагадує нам про надію, яка не є ілюзією, а впевненістю в Божій присутності [фото]
- Проповідь з нагоди свята Покрову Пресвятої Богородиці (2025)
- Владика Ярослав привітав захисників і захисниць з Днем Захисника України
- Владика Ярослав очолив святкові урочистості з нагоди освячення оновленого 150-літнього храму в с. Лопушанка [фото]
