Під час проповіді владика зазначив, що Церква окремо вшановує пам'ять свв. Петра й Павла, бо вони й справді найбільше потрудилися для слави Божої, для проповіді святої Євангелії (див. повний текст проповіді). "Всі ми зібрані сьогодні на їхньому торжестві, щиро бажаємо почерпнути із цієї багатої криниці життя та мудрості, котру наповнили славні учні Христові свідоцтвом своєї віри, любові та апостольської посвяти", - сказав проповідник.
Далі владика Ярослав зауважив, що, заглиблюючись в життя та діяння апостольське, зауважуємо між свв. Петром і Павлом істотну різницю за походженням, станом, освітою, а навіть за людськими якостями характеру. "І в цьому – великий промисел Господній, Котрий цінує та любить кожну людську особу, покликує людину до святості такою, якою вона є, тільки щоб її серце було готове відкритися на Божу волю, відповісти на Його запрошення. Ось чому ці два різні апостоли, хоч, можливо, по-людському деколи слабкі та немічні, однак запалені спільною любов’ю до Христа, натхненні Святим Духом, є подібними між собою в апостольській ревності, в дбайливості за спасіння людських душ", - додав єпископ.
Відтак єпископ наголосив, що однією з важливих рис життя св. Петра було те, що він визнав Ісуса Христом, Сином Божим. "Лише Отець Небесний, який знає Христа, як свого Сина, міг відкрити, Симону, сину Йони, розуміння Таїнства Пресвятої Тройці. Одинокий Бог міг відкрити людині «з тіла і крові», цю таємницю, яка є прихована в самому Бозі: Отці і Сині бо, «ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити» – каже нам священне Писання. В цей момент визнання віри у Сина Божого Симон Петро стає посеред «благословенних», тобто посеред тих, яким Отець відкриває таємницю Сина, а Син відкриває таємницю Отця", - пояснив проповідник.
Крім того, владика Ярослав зазначив, що ім'я Петро, яке Ісус дав апостолу Симону, означало "скелю", на якій Господь вирішив збудувати Свою Церкву. "Цей образ говорить про те, що Петрові довірена місія, яка служить кріпості і непохитності Церкви. Цей образ будівлі Христос тепер відносить до Царства Божого, в яке входиться немовби через двері. Той хто має ключі може ввійти і впустити інших, або закрити двері", - зауважив єпископ. Таким чином святий Петро відкриває двері Небесного Царства ключами сильної віри – визнаючи Ісуса Христа Сином Божим – Дверима Царства Божого (пор. Йо. 10, 7-9).
Наприкінці проповіді владика Ярослав зауважив, що своє апостольське служіння святі апостоли Петро та Павло пройшли з такою ревністю, яка проявляється тільки із постійним співдіянням з Божою волею та благодаттю. "Їхні думки були зайняті тільки одним, як можна найкраще виповнити своє земне покликання", - сказав проповідник, зацитувавши слова св. Павла: «Горе мені, – звертається апостол до своєї совісті, – коли б ми не проповідували, коли б ми не виконували свого обов’язку» (пор. І Кор. 9,16).
Після завершення Літургії владика Ярослав подякував о. Тарасу за служіння на парафії та привітав вірних з 20-ю річницею освячення храму.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
- У Прокатедральному соборі відсвяткували храмове свято Покрова Пресвятої Богородиці
- Проповідь з нагоди свята Покрову Пресвятої Богородиці (2024)
- Владика Ярослав Приріз привітав усіх воїнів із Днем захисників та захисниць України [відео]
- Владика Ярослав освятив стінопис храму Різдва св. Івана Хрестителя в м. Дрогобич [фото]
- Проповідь на чотирнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2024)
