Коментуючи недільне євангельське читання, владика Ярослав зазначив, що у Притчі про митаря і фарисея Ісус показує два стани людського серця: гордості і покори.
"Фарисей вважав себе великим праведником, йому здавалось, що мав чим пишатися; стояв перед Богом, а одночасно через свою гординю був далеко від Нього", - зазначив проповідник. Фарисей помилково вважав, що механічне виконання приписів закону зробить його досконалим.
Натомість митар, будучи публічним грішником, не мав жодних добрих діл, якими б міг похвалитись перед Богом. "Він стояв у задній частині храму, і не сміючи підвести очей до неба, молився: «Боже, милостивий будь мені грішному»". Покірна молитва митаря була почута Богом і він вийшов з храм оправданий.
Приклад митаря пригадує нам про важливі прикмети нашої молитви, які потрібні для її успіху. Важливою рисою молитви є смирення. "Смирення – це особлива ознака молитви, спроможна привернути увагу Всемогутнього, без смирення молитва перетворюється на самовихваляння, а віра - на самовиправдання", - наголосив єпископ.
Щира молитва має бути сповнена віри в Божу всемогутність і надії на Боже милосердя. "Молитвою, повною духа надії, християнин повинен засвідчити, що справді очікує допомоги тільки від Господа", - додав владика Ярослав. Прикладом такої довіри Богові є слова молитви "Отче наш": «Нехай буде воля твоя».
Завершуючи проповідь, владика Ярослав побажав вірним під час приготування до Великого посту просити в Господа ласки бажання внутрішнього навернення. "Нехай Господь супроводить нас в нашій молитві та зм’якшує наше затверділе серце, роблячи його покірним і сокрушеним", - побажав вірним єпископ.
Прес-служба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
- На Рудківщині відбувся єпархіальний з’їзд молодіжних християнських спільнот УГКЦ [фото]
- Слово на єпархіальному з’їзді молоді (2026)
- Владика Ярослав висвятив на священника диякона Тараса Каблаша і вручив дипломи семінаристам 6-го курсу [фото]
- Владика Ярослав: Приймаючи Тіло і Кров Найсолодшого Ісуса, ми приймаємо у свої храми-тіла Саму Любов [фото]
- Проповідь на свято Найсолодшого Господа і Спаса Нашого Ісуса Христа – Людинолюбця (2026)
