SDE

Владика Григорій виголосив реколекційні науки в м. Добромилі [фото]

06 квітня 2016
Друк E-mail
Фото Марії УГРИН
3 квітня, в Хрестопоклінну неділю, дзвони в добромильській церкві св. Андрея Первозванного звучали особливо лунко і урочисто. Громада на чолі зі своїм парохом о. Павлом Колясою вітала владику Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії, який відслужив Архиєрейську літургію у нашому храмі. Літургію супроводжував дитячий хор під керівництвом Галини Босак.

З реколекційнми місіями владика Григорій прибув до Добромиля уже втретє. Кожного разу вірні з радістю слухають мудрі, виважені, богословські, а одночасно і доступні для кожного слова повчань єпископа. Особливо торкнулася сердець вірних наука про Боже милосердя і любов. Реколектант навів ряд прикладів зі Старого Завіту, пов’язаних із життям Адама, Каїна і Петра. Під час своїх гріхопадінь вони немов би зникли з обрію життя Бога. Незважаючи на це, Бог шукає їх і кличе: «Адаме, де ти?», «Каїне, де ти?», але не відкидає, не осуджує (що зробили б ми), і не викреслює з Книги вічного життя.

Боже милосердя і можливості є безмежними, але Божими руками маємо бути ми. Ця теза гарно подана в одній бразильській пісні:

«Тільки Бог дає надію, але ти – скріпи віру ближнього.
Тільки Бог дає світло, але завдяки тобі, нехай воно засяє в чиїхось очах.
Тільки Бог дає життя, але ти – розбуди в іншому прагнення жити.
Бог – самодостатній, але йому подобається розраховувати на тебе.»

Глибокі думки звучали про людську і Божу любов. Згідно з людськими переконаннями на любов треба заслужити, і ми часто повторяємо: «Я тебе люблю, бо …», «Я тебе люблю , за те…». Бог нас любить, незалежно від наших якостей і заслуг, любить всіх однаково і необмежено, що не підлягає людському розумінню. Бог бачить наше серце і бачить не те, ким ми є, а ким ми можемо бути.

Владика Григорій заохочував вірних читати Святе Письмо, що є книгою ніколи до кінця незбагненної мудрості.

Реколекційні науки спонукають нас до певних роздумів. Як ми розцінюємо почуте? Як рекомендації чи прохання до змін? Орієнтир чи наказ до дії в нашому християнському житті? Я не можу відповісти на ці питання, але серце не залишилося байдужим, бо нам була подарована Віра, Надія, Мир і Любов.

Цього ж дня від церкви вулицями міста відбулася хода з прочитанням Євангелій і розважаннями над стаціями Хресної дороги. У ході взяли участь священики Добромильського деканату. Ми молилися, розважаючи над терпіннями Христа, терпіннями українського народу, болями Марії і матерями Воїнів, що нині вмирають, захищаючи нашу землю і нас, роллю новітніх Веронік – волонтерів, які не очікуючи нагород, віддають свій час, зусилля, а часом і життя для підтримки інших.

У своєму житті ми, долаючи фізичні перешкоди, сходимо на різні горбочки, горби і гори. Зберімо свої духовні зусилля, помножмо їх, додаймо надії у терпінні, сили, мужності, відваги у випробуваннях, каяття у гріхах і допомагаймо Ісусові у сходженні на Голгофу. Це буде шлях нашого оновлення і очищення, йдучи дорогою до Воскресіння Христового.

Візьми свій хрест, страждальна Україно,
До щастя в нас єдиний шлях –
Лиш перед Богом на колінах,
Лише із правдою в серцях.

Марія Угрин

ФОТОРЕПОРТАЖ

Теми: Рік Божого милосердя, Григорій (Комар), Добромильський деканат

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори