Свою проповідь владика Ярослав розпочав зі слів євангельського читання: «Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя» (Йо. 5,24). За словами архиєрея, вічне життя людина здобуває через слухання Божого Слова та віру. «Віра – це дар Божий, дар, який потрібно отримати. Отримання цього дару можливе через слухання Слова Божого. Ми слухаємо розумом і слухаємо серцем. Дар віри опирається на довіру, пізнання та знання і зберігається у серці людини», – пояснив владика.
Переходячи до постаті покійного священослужителя, владика зазначив, що священство було для отця Петра суттю всього життя. «Він залишався вірним Богові і Церкві за будь-яких обставин – у часи радості й у часи важких випробувань. Ми є свідками того, як тихо, без ремствування і жалю він приймав усі життєві труднощі, фізичні недуги та душевні болі. Його терпеливість не була пасивною – це була мужня християнська витривалість, що ґрунтувалася на глибокій довірі до Бога», – наголосив архиєрей.
Коротко зупинившись на життєписі (див. детальніше біографічну довідку) отця Петра, єпископ передусім згадав його скромність і смирення. «Сьогодні складаємо особливу подяку Богові за дар життя отця Петра. Коли ми згадуємо його, перші слова, які виринають у пам’яті – це виняткова скромність, глибока духовність і щира молитовність. Нам, людям ХХІ століття, часто бракує смирення, але отець Петро володів цим скарбом. Він ніколи не шукав земної слави, людських почестей, нагород чи перших місць. Його велич була в його тихому вмінні слухати і чути Бога», – зауважив владика.
Особливим даром покійного архиєрей назвав уміння освячувати час молитвою. «Багато років він ревно трудився над укладанням нашого церковного календаря. Це не просто технічна чи канонічна праця. Це глибоке богословське служіння. Кожен день, кожне свято, кожен спомин святого проходили через його молитовний розум. Він дбав про те, щоб уся наша єпархія – кожен священник і вірний у кожній парафії – молилися в один голос, у ритмі Христової Церкви», – підкреслив владика.
Владика нагадав, що майже три десятиліття отець Петро ніс відповідальне служіння архіваріуса єпархії. «Архіви часто здаються людям чимось сухим і мовчазним. Але для отця Петра за кожним старим документом, за кожним жовтим аркушем паперу стояли живі долі людей, історія нашої Церкви-мучениці, постаті ісповідників віри. Він бережливо, сторінка за сторінкою, творив пам'ять нашої єпархії. Сьогодні він сам стає частиною цієї великої історії, і його ім’я вписується в книгу вічного життя», – додав архиєрей.
Завершуючи проповідь, архиєрей нагадав про духовний заповіт отця Петра та помолився за упокій його душі: «Він відійшов від нас, але залишив нам свій дорогоцінний заповіт: жити у вірі, любити Церкву та з терпеливістю приймати все, що посилає Господь. Нехай Всемилостивий Господь оселить душу новопреставленого протоієрея Петра в оселях праведних, де немає ні болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безкінечне. Вічна йому пам'ять і Царство Небесне!».
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Владика Ярослав освятив каплицю в Міжнародній реабілітаційній клініці Козявкіна у Трускавці [фото]
- Слово на відкритті VI науково-практичної конференції «Сучасні досягнення дитячої неврології та реабілітології»
- У Самбірсько-Дрогобицькій єпархії завершилися щорічні реколекції для духовенства [фото]
- Владика Ярослав освятив оновлений храм у с. Ластівка, Підбузького деканату [фото]
- Проповідь на вісімнадцяту неділю після Зісляння Святого Духа (2026)
