Ворог щоденно намагається посіяти навколо нас темряву і хаос: руйнує міста і села, забирає життя найкращих синів і дочок, змушує сотні тисяч людей шукати прихистку. Здавалося б, за таких обставин так легко піддатися зневірі та опустити руки. Проте саме серед цього важкого мороку світло Христового Воскресіння сяє найяскравіше. Воно нагадує нам, що насильство, брехня і несправедливість ніколи не мають останнього слова. Останнє слово завжди залишається за Богом, а правда — непереможна. Історія нашої Церкви – це промовисте свідчення цієї істини. Цьогоріч ми згадуємо вісімдесяті роковини сумнозвісного Львівського псевдособору. Тоді безбожний тоталітарний режим спробував остаточно знищити нашу віру, кинувши єпископів та священиків до тюрем і таборів та жорстоко переслідуючи вірних. Це було справжнє розп'яття Церкви, її ворогам здавалося, що цей голос назавжди замовк на засланнях у Гулагах та сибірських снігах. Але, подібно до того, як важкий камінь не зміг втримати Христа у гробі, так і репресивна машина не змогла вбити живу віру наших людей.
Церква дивовижним чином воскресла разом зі своїм народом, відродилася українська Держава, переконливо довівши, що жодна імперія зла не здатна зупинити Божу дію. Цей історичний досвід сьогодні є для нас джерелом великої надії на перемогу. Тож пасхальна радість – це зовсім не легковажна втеча від суворої реальності. Навпаки, це глибока внутрішня сила, яка дає наснагу діяти, боротися і зберігати надію. Воскреслий Христос кличе нас бути Його руками і милосердним серцем у цьому зраненому світі. Наша віра має щодня проявлятися в цілком конкретних вчинках. Це невтомна підтримка мужніх воїнів-захисників, завдяки їхній надлюдській жертовності ми маємо можливість зустрічати Великдень на рідній землі. Це щира турбота про поранених, вдів та сиріт. Це дієва солідарність із тими, хто втратив дім. Кожен вияв людяності, втішне слово чи пожертва на добру справу – це наше найгучніше свідчення того, що ми справді зустріли Воскреслого Господа і свідчимо про Нього.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
- Владика Ярослав у Вільшанику: «Христос хоче бути не просто гостем у нашому домі, а його Господарем» [фото]
- Проповідь з нагоди свята преподобної Параскеви Тернавської та 140-ліття храму (2026)
- Владика Ярослав на похороні о. Петра Юрдиги: «Його велич була в його тихому вмінні слухати і чути Бога» [фото]
- Владика Ярослав освятив каплицю в Міжнародній реабілітаційній клініці Козявкіна у Трускавці [фото]
- Слово на відкритті VI науково-практичної конференції «Сучасні досягнення дитячої неврології та реабілітології»
