Слава Ісусу Христу!
У величне свято Покрова Пресвятої Богородиці, коли ми вшановуємо наших героїв — захисників і захисниць рідної землі, — серця наші сповнені вдячності за їхній подвиг.
Впродовж століть Покров Пресвятої Богородиці був для українців знаком Божого захисту й материнської опіки. Її заступництва шукали наші князі, посвячуючи Їй свій народ, під Її омофором вирушали в походи козаки, перед Її іконами молилися воїни визвольних змагань, Її захисту благали селяни й міщани, стоячи перед загрозою навал чужинців. І всі вірили: там, де з нами Мати Божа, — там перемога над силами зла. Сьогодні цей символ небесного покрову знову оживає — у серцях наших воїнів, у молитвах матерів і дітей, у надії цілого народу.
Ми відзначаємо це свято в час, коли Україна вже понад десятиліття мужньо боронить себе від рашистської агресії. Це не просто війна за територію чи кордони, — це боротьба за гідність, свободу й право залишатися собою. Ми відстоюємо не лише землю предків, але й тисячолітню духовну традицію, з якої постала наша культура і національна свідомість.
Сьогодні ми з особливою пошаною схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя за соборну і незалежну Українську державу. День захисника України — це не лише свято військової доблесті, але й день пам’яті. Герої, які полягли за мирне майбутнє наших дітей, назавжди залишаться у вдячній пам’яті народу. Їхній подвиг є прикладом справжньої любові до рідної землі, адже, за словом Євангелія: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто життя своє покладе за друзів своїх» (Ів. 15, 13).
Ми молимося за тих воїнів, хто сьогодні зі зброєю в руках стоїть на передовій і щодня захищає Україну від посягань рашистського режиму. Їхні серця сповнені любові до рідної землі, їхні руки тримають зброю не для завоювань, а для оборони життя своїх близьких, свободи народу й майбутнього нашої держави. Вони — живий мур, який стримує хвилі темряви, що намагаються знищити нашу націю, віру та культуру. Кожен їхній день на війні — це подвиг, кожен їхній крок — це жертва, а кожна хвилина на позиціях — це внесок у перемогу правди над неправдою. Поки наші воїни тримають оборону, ми маємо змогу жити, молитися, виховувати дітей і будувати Україну. Їхній подвиг — це жива історія, яка пишеться просто зараз. Він уже став прикладом для всього вільного світу.
У наших молитвах — поранені воїни, які на своїх тілах носять печать боротьби, ставши живим свідченням ціни свободи. Кожен їхній біль і кожен шрам нагадують нам, що незалежність здобувається не словами, а жертвою і кров’ю. Ми просимо для них у Господа зцілення душі й тіла, сили витримати випробування та повернутися до повноти життя.
У наших молитвах — брати і сестри, що перебувають у ворожому полоні. Їхні страждання, їхня витривалість і незламність стали для нас образом найвищої вірності Батьківщині. Їхнє терпіння — це мовчазний крик совісті для всього світу й водночас світильник надії, що навіть у найтемніших обставинах серце людини може залишатися вільним. Ми благаємо Господа, щоб Він скоротив їхні муки, укріпив їхню силу духу та привів до визволення.
Дорогі захисники й захисниці! Наша боротьба — це не лише оборона України, але й захист цивілізаційного вибору Європи. Ви стоїте на передовій світової боротьби добра проти зла, і ваш героїзм творить нову історію людства.
Покров Богородиці — це не лише релігійне свято, а й образ нашої національної ідентичності, що формувалася під крилами Христової віри протягом століть. Саме ця віра навчила нас свободи духу, братерської єдності, любові до Батьківщини та готовності віддати життя за ближніх. Сьогодні ми знову свідчимо світові: Україна — це народ, що має не лише історію й культуру, а й духовну силу, яка бере початок у вірі предків.
Нехай Покров Пресвятої Богородиці буде для нашого народу невидимим щитом у кожному бою. Нехай Вона, Оранта Київська, простягне Свої святі руки над усіма фронтами й збереже наших воїнів від смертоносної рани. Благаймо Її материнського заступництва за всіх, хто нині тримає зброю в руках заради української свободи. Утверджуймося у вірі, єдності й непохитності, бо там, де віра, молитва і заступництво Богородиці — там із нами правда і Божа сила, сильніша за будь-яку зброю.
Слава Ісусу Христу!
Слава нашим захисникам!
Слава Україні!
+ Ярослав
01 жовтня 2025 року Божого,
м. Дрогобич
- Владика Ярослав у Самборі: Покров Пресвятої Богородиці нагадує нам про надію, яка не є ілюзією, а впевненістю в Божій присутності [фото]
- Проповідь з нагоди свята Покрову Пресвятої Богородиці (2025)
- Владика Ярослав очолив святкові урочистості з нагоди освячення оновленого 150-літнього храму в с. Лопушанка [фото]
- У Львові завершився Всецерковний форум «Богослов’я УГКЦ в ХХІ столітті: знаки часу і надії»
- «Ми покликані по-богословськи поглянути на шлях, яким Господь веде нашу Церкву», – владика Ярослав Приріз до учасників богословського форуму
