Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що християни зближаються до завершального акорду Великої Чотиридесятниці – Страсного тижня, коли розважатимуть, як Господь наш Ісус Христос прийняв відкупительні страждання і смерть (див. повний текст проповіді). "Тому сьогодні Церква через євангельське читання спрямовує наші духовні роздуми в околиці Єрусалиму, на ті стежки і дороги якими Ісус разом із учнями простував до цього святого міста", - сказав проповідник. Це була остання земна подорож Ісуса з Галилеї у Юдею. Від дитячих літ Спаситель в оточенні близьких Йому людей ходив тією дорогою до Соломонового Храму. Але цього разу це була дорога, наприкінці якої на Спасителя чекали хрест і Голгофа.
Владика Ярослав зауважив, що разом з нашим Господом ми також мандруємо до Єрусалиму. І не тільки зараз, під час Великого посту, але впродовж цілого нашого життя, яке є мандрівкою до Небесного Єрусалиму – до Царства Божого. "Ми слідуємо за Христом стежками Його заповідей. Не біймося ступати дорогою духовного вдосконалення разом з Ісусом, навіть якщо нам здається, що вона важка та терниста. Пам’ятаймо, що це дорога через хрест до воскресіння, до справжнього життя, адже хрест Христовий став для всього людства вже не знаком смерті та темряви, а світлом воскресіння, знаком надії і символом незбагненної любові Бога до людини", - наголосив єпископ.
У своїй земній мандрівці до Небесного Єрусалиму люди часто дивляться на світ виключно по-своєму, шукаючи свого інтересу і користі. "Сьогоднішнє євангельське читання згадує нам про апостолів Якова та Івана, котрі, почувши про те, що Христос прямує до Єрусалиму, де має звершити важливу місію, просять про вигідне для себе місце", - зауважив проповідник. Науку про царство Боже Яків та Іван сприймали в земному розумінні і просили Ісуса про особливе місце в цьому царстві, бажаючи сидіти праворуч і ліворуч Нього. Єпископ пояснив, що прохання братів було не тільки занадто претензійним, але й недоречним. Вони висловили цю просьбу тоді, коли Ісус йшов до Єрусалиму, щоб прийняти муки.
Говорячи про постать святого великомученика Юрія, єпископ зауважив, що зі сторінок житія св. Юрія дізнаємось, що він жити у славі й достатку, якщо б відрікся від Христа. Однак він перетерпів знущання, муки, смерть, бо пам’ятав євангельські слова Христа: «Хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мр. 8, 35). "Свята Церква називає великомученика Юрія Побідоносцем: він своєю вірою доказав силу Ісуса Христа, яка подолала безбожну імперську політику. І це зрозуміло: мученик – це свідок Христа воскреслого, це християнин, який усім своїм життям засвідчив істинність Христової Пасхи – перемоги Життя над смертю, перемоги Безсмертного над минущим", - додав єпископ.
Після завершення богослужіння владика Ярослав привітав вірних з храмовим святом і подякував о. Євстахію за душпастирське служіння.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
