Під час проповіді єпископ зазначив, що недільне євангельське читання розповідає нам, як відбувся перехід від проповіді Предтечі до проповіді Месії (див. повний текст проповіді). Євангелист Марко розповідає, що після того, як Ісус охрестився в Йордані, Він прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, кажучи: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію» (Мк. 1,15).
З цих слів починається «Євангеліє», добра новина Ісуса Христа, а не тільки як добра новина «про» Ісуса Христа. «Ісус не виголошує ідеологічних промов і не подає філософсько-богословських пояснень. Він публічно і приватно проголошує кожному з нас Істину, на яку очікувало людство», — сказав владика Ярослав. Після відходу на пустиню й ув’язнення Йоана Хрестителя, Ісус повертається до Галілеї, щоб збулося пророцтво Ісаї: «О, земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті, побачив велике світло» (Мт. 4, 15-16).
Господь оселяється у Капернаумі, що знаходився на березі Галилейського озера, яке ще називали морем і яке було більш пристосованим для діяльності Господа серед юдеїв і поган. Таким чином Капернаум стане другим родинним місцем для Ісуса, де він покличе Своїх перших учнів і де перебувати аж до того моменту, коли вирушить в Єрусалим (Мт. 19, 1). Натомість у грецькій мові вживається переважно слово метаноя, дослівний переклад якого – зміна ментальності, зміна думок, мислення, тощо.
Далі проповідник пояснив, що означає слово «покаяння». «У Святому Письмі єврейське слово, яке вживається для того, щоб описати покаяння, має два значення: перше, зміну шляху, повернення, і друге, відвернення від зла і повернення до Бога», — сказав єпископ. Тож, за словами проповідника, покаяння є безперервним і постійним станом тих, хто прагне з’єднання з Богом. Воно полягає в безперервному аналізі своїх вчинків, слів і думок на предмет їх відповідності Божим заповідям, а також звернення до Бога з благанням про прощення.
Біблія також говорить, що правдиве покаяння приводить до зміни діл (пор. Лк. 3, 8–14; Ді. 3,19). «Повне біблійне визначення покаяння — це зміна мислення, яка виливається у зміну вчинків, що означає виставити на світло Слова Божого своє життя, спосіб поведінки, особисті життєві пріоритети», — наголосив владика Ярослав. Тому і свята Церква закликає нас до покаяння, яке має стати головною метою нашого життя. До того ж, ми чуємо, що для нашого спасіння ми повинні самі докладати неабияких зусиль, адже як каже святий Августин: «Бог сотворив нас без нас, але не спасе нас без нас»!
Відчуваючи потребу в покаянні, людина визнає, що потребує Світла і просвічення. «А тим світлом є Істина, правда про єдиного вічного Бога, який у постаті свого Єдинородного Сина скеровує своє Слово життя до людини. Заклик покаятися означає навернутися до світла і розплющити очі, бо це є єдиною можливістю, щоб увійти в день, який вже настав», — сказав у підсумку владика Ярослав.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
