Під час проповіді єпископ пояснив євангельське читання, в якому розповідалось про те, як Ісус зцілив десятьох прокажених (див. повний текст проповіді). Проповідник пояснив, що прокажені за часів Ісуса Христа мешкали поза людськими оселями, на відлюдді. Вони стояли здалека перед брамою села і піднесено кричали: «Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!». «Заклик „Господи Ісусе, змилуйся над нами“ відомий в Церкві як „молитва серця“... Це так звана „Ісусова молитва“, що поєднує нас із Господом у подорожі нашого життя», — зазначив проповідник.
Далі проповідник зауважив, що прокажені є першими, хто звертається до Ісуса по імені. «Небесний Отець завжди чує крик вбогого, бо в ньому чує голос Свого Єдинородного Сина. Тому молитва робить те, що є неможливим — вводить до Царства, яке є першим закликом до Отця (Лк. 11,2) і останнім проханням до Сина (Лк 23,42)», — зазначив єпископ. Отож ціна помилування — це взивання Його імені. «Це благання об’єднує нас дорогою, що веде до Отця», — додав проповідник, навівши також слова з книги Діянь: «І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імені немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (пор. Ді. 4,12).
Відтак владика Ярослав зауважив, що розповідь про зцілення десяти прокажених вказує на необхідність живої віри для одержання Божих ласк, але рівно ж пригадує нам про потребу виявити вдячність за одержані ласки. Ісус із докором зауважує: «Чи не десять оздоровилося? А де ж дев’ять?» І не знайшовся між ними, щоб повернутися і Богові хвалу віддати, ніхто інший, крім цього чужинця?" (Лк. 17, 17-18). «Дякувати Богові може тільки справді віруюча людина. Бо той, хто не дякує Богові, а тільки випрошує в Нього дари, показує брак своєї віри», — пояснив єпископ.
Прокажені були людьми молитви прохання, але вони не були людьми благодарення — прослави. «Так само як багато з нас благає про милосердя, але коли воно приходить, то не спромагаємося на молитву подяки. Ми швидші на прохання, ніж на подяку, більш готові просити, ніж дякувати», — додав владика Ярослав. Цікаво зазначити, що слово «вдячний» походить від слова вдумливий, і ми не можемо по-справжньому бути вдячними, коли ми не задумуємося над отриманим даром.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
