Під час проповіді владика Ярослав зазначив: «Притча про Милосердного самарянина навчає нас, що кожна людина сотворена на образ і подобу Божу є покликана до життя в єдності з іншими особами — ближніми на образ життя Пресвятої Тройці». Однак гріх виштовхує людину з такого співіснування, подібно як подорожній покинув Єрусалим та пустився в дорогу до чужого краю — Єрихону.
Св. Григорій Ніський вбачає в образі подорожуючого кожну людину, яка після гріхопадіння опинилась поза межами Божої домівки і наражається на смертельну небезпеку. «Ці розбійники — це ніщо інше, як наші гріхи, котрі нападають на людську душу. А милосердний самарянин — це ніхто інший як наш Спаситель Ісус Христос і Його небесне милосердя лікує наші рани, ламає стіну відчуження між Богом та людиною, наближає нас знову до Господа та робить всіх людей ближніми, тобто братами і сестрами, привертаючи нам синівство небесного Отця», — наголосив єпископ.
Далі проповідник зауважив, що милосердний самарянин не зупиняється тільки на тому, що відчуває зворушення і співпереживання. «Ці відчуття стають поштовхом до діл, які мають на меті нести допомогу пораненій людині. Саме тому милосердним самарянином є той, хто допомагає стражденним, незважаючи на те, яким це страждання є», — додав проповідник.
Така людина надає допомогу в міру своїх сил, вкладає в неї своє серце, а також не жаліє матеріальних засобів. Можна сказати, що людина віддає себе усю, своє власне «я», яке відкривається на потреби іншої людини. «У цьому місці ми торкаємося центрального пункту всієї християнської антропології, бо: „Людина... не може віднайти себе в повноті, як тільки через безкорисливий дар від самої себе“.» — зазначив владики Ярослав.
Розповівши притчу, Ісус закликав своїх учнів чинити за прикладом Милосердного самарянина. «Стаючи ближніми для потребуючих, ми відкриваємо в собі джерела Божої любові, любові, яка є ніжною та сильною, любові, яка здатна перемінювати суспільні структури і робити кращим наш сьогоднішній світ», — сказав єпископ.
Очевидно, що настанову «Іди і ти роби так само» (Лк. 10, 37) неможливо виконати власними силами. «Стати ближніми одні для одних ми можемо завдяки любові, якою Отець любить нас через свого Сина», — сказав єпископ. Коли ми у неділю і свято повертаємось після літургії, ми виходимо у світ, де служать іншу літургію. Це називається «літургія після літургії». Це та літургія, яку служать, коли бачать на дорозі людей у потребі, страждаючих, поранених чи пригнічених. «Коли ми допомагаємо їм, ми допомагаємо Христові, що присутній на літургії. Ми торкаємось того самого Тіла. Ми годуємо і одягаємо те саме Тіло. Ми повинні продовжувати служити цю літургію саме персонально чи практично у буденних ситуаціях нашого життя», — сказав проповідник.
Після завершення богослужіння владика Ярослав привітав диякона Ігора з прийняттям тайни священства. Єпископ подякував батькам і вихователям диякона за те, що товаришували йому на дорозі до священства.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
