Урочистості розпочались освяченням пам’ятної таблиці на храмі Пресвятої Трійці (на даний час використовується громадою УАПЦ), в якій був хрещений і миропомазаний майбутній греко-католицький єпископ. Примітно, що особа уродженця села, першого українського салезіянина та до сих пір маловідомого греко-католицького священнослужителя, який опікувався українцями на чужині (в Італії та Аргентині), об’єднала навколо себе місцеві громади УГКЦ, РКЦ та УАПЦ,, на чому, зокрема, наголосив преосвященний владика Ярослав у своєму вітальному слові у храмі Пресвятої Трійці.
Згодом відбулася Архиєрейська Божественна Літургія на подіумі поблизу храму Преображення Господнього УГКЦ. Під час проповіді владика Ярослав ознайомив вірних зі штрихами житія цього монаха-салезіянина, священика і єпископа, процес беатифікації якого у 2008 році поблагословив розпочати Синод Єпископів УГКЦ. Наприкінці богослужіння було зачитано вітальні листи від Святішого Отця Франциска, Папи Римського, Блаженнішого Святослава, Глави й Отця УГКЦ, та Високопреосвященнішого владики Ігоря, Митрополита Львівського. Святійший Отець, зокрема, згадав, що мав нагоду особисто знати бл.п. владику Степана, бо під час навчання у колегії в Буенос Айресі прислуговував йому при служінні Божественної Літургії (див. повний текст листа). Блаженніший Святослав такими словами охарактеризував особу покійного єпископа: «Упродовж всього життєвого шляху бл.п. о. Степан своїм служінням втілював ідеали християнської жертовності, смирення та пошуку єдності і миру. Як перший салезіянин східного обряду, о. Степан сприяв поширенню духовного досвіду св. Івана Боско серед українців. Як священнослужитель і проповідник, він опікувався духовним життям греко-католиків в Італії та Аргентині. Він був вихователем Святійшого Отця Франциска, залишивши в нього приємні і вдячні спомини. Як професор Українського Католицького університету, о. Степан навчав студентів та зміцнював їхню духовну ідентичність у чужому середовищі. Блаженнішим Патріархом Йояифом він був висвячений на єпископа, хоч з огляду на історичні обставини це залишалося таємницею для багатьох аж до його упокоєння…». Після Божественної Літургії було освячено пам’ятну таблицю на стіні храму Преображення Господнього.
Після обіду в Народному домі судової Вишні відбулася святкова академія, присвячена особі бл.п. владики Степана (Чміля). Після зачитання вітального листа від Блаженнішого Любомира (Гузара), який особисто знав цього вихідця Судової Вишні, о. др. Євген Небесняк, український священик з Великобританії, представив увазі численно зібраних мешканців і гостей присутніх свою доповідь, в якій висвітлив цікаві риси свого співбрата по згромадженню салезіян. Зокрема, о. Євген сказав: “Отець Степан був людиною постійної молитви. Хоча його робочий день був насичений різними завданнями, він завжди знаходив час для молитви”.
Під час академії також було представлено книгу "Світло святості. Отець Степан Чміль", написану владикою Андрієм (Сапеляко) і присвячену 100-літньому ювілею від народження першого українського салезіянина, місіонера, вихователя і душпастиря молоді, святця - отця і владики Степана (Чміля).
Насамкінець преосвященний владика Ярослав висловив щиру вдячність особам, які причинилися до організації та проведення цих святкувань у Судовій Вишні. Окремим чином владика відзначив старання високопреосвященного владики Томаса, Апостольського нунція в Україні, який особисто привіз мешканцям родинного містечка владики Степана вітального листа від Святішого Отця Франциска. Особливу вдячність було висловлено місцевим священикам УГКЦ та УАПЦ, отцям салезіянам, проф. Роману Шусту та Товариству судововишнянців «Рідне місто» ім. Т. Дмитрасевича.
Біографічна довідка
Владика Степан (Чміль) Народився 20 жовтня 1914 року в Судовій Вишні. Здобув початкову освіту в рідному селі, а згодом навчався в українській гімназії у Перемишлі. У 1932 відправляється з першою групою кандидатів до Салезіянського згромадження в Італії, щоби там продовжувати студії і підготуватись до салезіянського життя. Після закінчення новіціату у 1935 склав перші дочасні обіти, стаючи першим українським духовним сином св. Івана Боско в східному обряді. 14 жовтня 1945 року отримує священичі свячення з рук кир Івана (Бучко), Апостольського Візитатора українців в Європі. 12 років о. Степан душпастирював в Аргентині. Згодом був ректором Малої Семінарії в Римі. В Італії він також був вчителем української та італійської мов новосформованого Українського Католицького Університету, проводив духовні конференції та був сповідником різних релігійних спільнот. З прибуттям Патріарха Йосифа до Риму о. Степан став його довіреним соратником, а тому отримав титул Патріаршого Архімандрита з правом носити митру та жезл (8 грудня 1976 р.) та разом з оо. Любомиром Гузаром та Іваном Хомою отримав з його рук єпископські свячення (таємна, зважаючи на часи переслідування, єпископська хіротонія, про яку всім стало відомо лише в момент похорону владики Степана, відбулася в монастирі оо. Студитів у містечку Маріно поза Римом 2 квітня 1977). Помер 22 січня 1978 р. після того, як відслужив св. Літургію. Похований у крипті Собору Святої Софії в м. Римі. З благословення Синоду Єпископів УГКЦ (2008 р.) та Генеральної ради Салезіянського Згромадження є розпочато збір інформації про особу Владики Степана для проголошення його святим.
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Різдвяне послання владики Ярослава (2024)
- Владика Ярослав: Кожне запрошення від Бога є актом любові та милосердя, що руйнує будь-які бар'єри
- Проповідь на двадцять п’яту неділю після Зіслання Святого Духа – неділя Праотців (2024)
- Проповідь на двадцять другу неділю після Зіслання Святого Духа
- У с. Медвежа на Дрогобиччині понад 1000 днів триває цілодобове молитовне стояння за перемогу і справедливий мир [фото]
