Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що Притча про доброго самарянина розпочинається з найбільшої християнської заповіді — «Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм...», а завершується розповіддю про те, як добрий самарянин оплачує кімнату і харчування в заїзді для незнайомого чоловіка, побитого розбійниками.
У притчі Ісус повчає: «Кожна людина є створена на образ і подобу Божу і покликана до життя в єдності з Богом та іншими особами — ближніми». «Однак гріх виштовхує людину з такого співіснування, подібно як подорожній покинув Єрусалим і пустився в дорогу до чужого краю — до Єрихону», — зазначив владика Ярослав. Отці Церкви вбачають в цьому образі подорожнього кожну людину, яка після гріхопадіння віддалилась від Бога і наразилась на смертельну небезпеку.
«Подорожні розбійники — це ніщо інше, як наші гріхи, котрі нападають на людську душу. А милосердний самарянин — це наш Спаситель Ісус Христос», — пояснив владика Ярослав. За словами проповідника, Боже милосердя лікує наші рани, ламає стіну відчуження між Богом та людиною, наближає нас знову до Господа та робить всіх людей ближніми, тобто братами і сестрами, привертаючи нам синівство небесного Отця.
Розповідаючи цю притчу про доброго самарянина, Христос прагне дати відповідь на питання законовчителя: «Хто є моїм ближнім?». На шляху до Єрусалиму, на якій лежав пограбований і побитий чоловік, з-посеред трьох мандрівників, що проходили тією дорогою, лише самарянин виявився правдивим «ближнім» цього знедоленого. Владика Ярослав зауважив, що слово «ближній» вказує на те, що самарянин став тим, хто виконав заповідь любові щодо ближнього. Хоча цією дорогою йшли також двоє інших людей. Один з них був священиком, а другий левітом, однак кожний з них лише «глянув на нього й пройшов мимо». Натомість самарянин, «побачивши його, змилосердився. Він приступив до нього, перев’язав йому рани», а потім «привів до заїзду й доглянув за ним» (пор. Лк.10.33-34). А від’їжджаючи звернувся до господаря, щоб він доглянув терплячого, а також пообіцяв йому, що поверне усі витрати пов’язані з ним.
Відтак владика Ярослав додав, що з недільної благовісті слухач дізнається також наступне: терпіння людини повинно по-особливому пробуджувати в ній любов до ближнього i до самаритянського служіння. «Така любов і таке служіння становлять основу морального добра, яке наче „товаришує“ терпінню», — додав владика Ярослав.
Крім того єпископ зауважив, що навчаючи про Страшний суд, Христос чітко вказує, що кожна така справа служіння на користь ближнього, кожен вчинок любові стосовно терплячої людини є послугою, яку ми робимо самому Спасителю: «Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене» (пор. Мт. 25,35-36). «Ці слова є фундаментом цілої християнської етики служіння в суспільному вимірі і виявляють остаточну цінність прийнятого терпіння через призму Хреста», — зазначив владика Ярослав.
На завершення проповіді єпископ додав, що для кожного з нас тим Добрим Самарянином є Ісус: «Коли ми поранені, Він зціляє нас, коли ми падаємо, Він підводить нас, коли ми заблукали, Він відводить нас додому. Як самарянин, Він приходить до нас, коли усі інші проходять повз. Він виявляє співчуття до нас, перев’язує наші рани, і щедро обдаровує нас своєю любов’ю».
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
- Владика Ярослав здійснив душпастирські відвідини парафії св. Миколая у м. Старий Самбір [фото]
- Про святкування Ювілейного року
- У Дрогобичі відбулось засідання Пресвітерської ради [фото]
- Владика Ярослав: Одного дня Ісус Христос прийде знову і воскресить усіх померлих
- Проповідь на двадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2024)
