SDE

Старосамбірська парафія УГКЦ вшанувала День Незалежності України освяченим тридцятиметровим прапором [фото]

31 серпня 2021
Друк E-mail
Автори світлини: Ірина Хмельовська, Микола Бухній
Державний Великдень України — саме так називають День Незалежності. Як під час Великодня воскреслий Ісус подарував нам надію на вічне життя, так на День Незалежності відновлена Україна вголос заявила про своє право бути рівноправною європейською країною.

Щороку в Старому Самборі вшановують 24 серпня, але цього року з нагоди 30-ти річчя Дня Незалежності, це було зроблено особливо урочисто.

Більш ніж за місяць до свята при парафії Святого Миколая о. Михайлом Николиним був створений оргкомітет, де генерувалися ідеї та відшліфовувався сценарій. Багато активних парафіян підставили плече для реалізації задуму, адже кожен хотів щоб свято вдалося!

23 серпня, в День Державного Прапора, в церкві Святого Миколая служилася Святкова Літургія. Очолив Літургію о. Ігор Подан. У своєму слові до вірян священник наголосив на великій ролі прапора у житті України, зауваживши, що в церковних традиціях синій колір прапора символізує віру в Бога та Його ласки для народу, а жовтий — Царство Боже, до якого ми усі повинні прагнути. “Прапор — це слава і любов нашого народу”, - сказав о. Ігор.

Під час Літургії був освячений 30-ти метровий синьо-жовтий прапор, який виготовили з нагоди 30-річчя відновлення Незалежності України. Під час посвяти прапор тримали в руках сивочолі мешканці Старого Самбора. Серед них — Лідія Тиховліз, членкиня ОУН-УПА, яку за любов до України засудили на роки сибірської каторги. Символічно, що звільнили із заслання п. Лідію саме 24 серпня 1954 року. А тепер, майже через сімдесят років після свого звільнення, вона вільно стоїть в центрі церкви разом з такими ж патріотами України, тримаючи на руках найбільший прапор Старосамбірщини.

В цей день церква майоріла синьо-жовтими барвами, адже на освяченння парафіяни принесли свої сімейні прапори, які потім вивісили на флагштоках чи з вікон своїх будівель. Після освяти прапорів відбулося молитовне пошанування усіх загиблих за волю України, героїв УПА та героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника.

Ввечері цього ж дня у парафії було організовані вечірні чування. За церковною традицією перед великими святами люди збираються на нічні чування щоб присвятити свій час Господу і за посередництвом Пречистої Діви отримати необхідну благодать. Такі ж чування були організовані перед Днем Незалежності України. Їх особливістю було молитовне пошанування усіх, хто словом, збороєю чи працею трудилися на благо України.

На початку чувань усією парафіяльною родиною та церковною процесією на чолі з о. Михайлом Николиним віряни прийшли до пам'ятника Тарасу Шевченку. Біля постаменту визначного українського поета в особі Тараса Шевченка віночком із переплетених вічнозелених рослин і грон калини та запаленими лампадками були вшановані усі письменники, поети, творці полум'яного слова, який будив наш народ, не дав українцям забути “чиїх батьків чиї ми діти”. Церковний хор співав “Заповіт”, а представниця інтелігенції міста Олена Дохняк розповіла присутнім про особистість та вклад Шевченка у пробудження зі сну неволі української нації, Зоряна Горик та Вероніка Лесик продекламували вірш поета“І виріс на чужині” та уривок з поеми “Розрита могила”.

Біля пам'ятника Степана Бандери парафіяни віночком, запаленими лампадками та співом “Декалогу” вшанували усіх воїнів, які зі зброєю в руках виборювали нашу незалежність та поклали своє життя заради вільної України.

Пам'ятний хрест в центрі міста став третьою стацією вечірніх чувань. Тут о. Михайло відслужив панахиду за всіма загиблими за волю України та вшанував усіх, хто трудився на благо рідної землі тихою працею хлібороба чи ремісника, своїми мозолистими руками приносив добробут в наш край. Такі люди, зазвичай, невідомі й непомітні, але їх вклад у розвиток України — безцінний. Закінчили панахиду виконанням Гімну України.

Наприкінці чувань процесія перейшла до церкви, де усі спільно молилися Молебен до усіх святих українського народу та до заступниці України — Богородиці, випрошуючи у них щасливого майбутнього для нашої держави.

День незалежності 24 серпня розпочався у Старому Самборі величною святковою Літургією, яку відслужив о. Михайло Николин. Родзинкою святкування стало урочисте підняття та розкриття 30-ти метрового синьо-жовтого прапора.

Якщо напередодні цей прапор освятили старійшини міста, то в День Незалежності вони передали його в руки наймолодшим — ровесникам незалежної України, тим, хто не побачив у своєму житі поневоленого минулого нашої держави, як символ передачі долі України в руки нашої молоді.

Тридцять серпневих іменинників, кожен з яких народився в серпні з 1991 по 2021 рік під аплодисменти присутніх та пісню “За Україну, за її волю” на своїх руках урочисто винесли на подвір'я церкви тридцятиметровий прапор. Очолила урочисту ходу з прапором Ірина Фляк, яка народилася в перші дні незалежності України 1991 року. Наймолошому учаснику ходи, Данилку Буці, лише кілька тижнів, він спокійно спав на материнських руках, але і в його долоні теж символічно вкладено українське майбуття.

Прапор розтягули на все церковне подвір'я, з'єднуючи його обиві половини через церковний сходовий майданчик, що теж мало свій символізм: Схід і Захід України об'єднуються разом за допомогою Церкви та віри в Бога. Наймолодший учасник церковного хору Максим Подан виконав пісню Тараса Петриненка “Україна”, а кожен з серпневих іменинників в руках яких був український прапор, привітали присутніх цитатами з віршів Тараса Шевченка. Честь урочисто підняти прапор була надана батькам Героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника: Зіновію та Оксані.

Закінчилися урочистості спільним виконанням Духовного Гімну України “Боже великий, єдиний”.

Варто зауважити, що присутнім надзвичайно сподобалося свято, організоване з ініціативи та під кураторством о. Михайла Николина. “Нашій Україні-многая літа! А нашому отцю Михайлу щиро дякую за радість і відчуття свята, за патріотичний дух, за любов і турботу до своєї парафії”, “Щиро вдячні отцю Михайлу за ті емоції і за те свято, яке він влаштував для старосамбірчан”, “Я доволі сильна жінка і мене важко “пробити” на емоції, але, сьогодні не могла стримати сліз зворушення” - ось лише кілька вражень від свята організованого парафією УГКЦ, і яке стало справжньою родзинкою відзначення Державного Великодня України.

Ірина ХМЕЛЬОВСЬКА

Фото — Ірина Хмельовська, Микола Бухній

 

ФОТОРЕПОРТАЖ

 

 

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою

banner

Архів
^ Догори