Звертаючись до вірних, владика Ярослав зазначив: найбільшим свідченням життя св. Дмитрія є те, що він віддав своє життя з любові до Христа. «Св. Дмитрій не похитнувся у вірності Богові хоч йому грозила смерть; не злякався перед тим, що втрачав гідність царського достойника й начальника міста; відкинув страх, пам’ятав, що його справедливим суддею буде Христос, котрий за вірність йому винагородить вічним щастям у небі», — зазначив проповідник. Великомученик здобув відвагу й мужність завдяки своїй вірності Богові в усьому, служачи чесно Господеві навіть у малих речах і виконуючи тим самим слова мудреця: «... хто нехтує малим, той поволі занепаде» (Сир. 19,1).
Далі єпископ наголосив, що за кожну жертву, яку св. Дмитрій склав Богові, він отримав відповідну нагороду. «Земний імператор відібрав св. Дмитрію земне життя, за це Христос подав йому життя вічне (Мт. 19, 29). Земний володар викреслив його ім’я з числа своїх достойників, а Господь неба і землі записав його ім’я в книгу життя вічного (Лк.10, 20). Земний правитель позбавив Димитрія влади, за те Христос Господь увінчав Дмитрія вінцем мученика, нев’янучим вінцем вічної слави в небесному Сіоні», — пояснив проповідник.
Відтак владика Ярослав пригадав присутнім, що про подвиг мучеництва пророкувала вже книга Об’явленні Івана Богослова: «Це ті, що прийшли з великого горя, і випрали свої одежі та вибілили їх в крові Агнця... Тому вони перед Божим престолом в храмі Його день і ніч служать Йому» (Об 7, 14-15).
Крім того, єпископ зазначив, що святкування 120-ліття освячення місцевого храму — це нагода для духовної радості. «Цей храм є свідченням глибокої віри багатьох людей, виявом щирої любові до Бога тих, хто постійно піклувався та піклується про красу та велич Господньої святині», — додав проповідник. Рівно ж єпископ заохотив вірних дбати про розбудову й відродження храмів власних душ. «Ви оновили цей храм рукотворний, щоб він допомагав нам розбудовувати храм нерукотворний. Апостол Павло називає людину „храмом Духа Святого“ (пор. 1 Кор 6, 19). Ці духовні храми людських душ сьогодні потребують бути оновленими, бо у минулому столітті вони були десятиліттями нищенні комуністичним режимом, а у ХХІ ст. наражаються на не меншу небезпеку зі сторони невидимого ворога, який підступно намагається вбити в людській душі все святе, стираючи грань між добром і злом, пропагуючи вседозволеність, споживацтво, гедонізм, секуляризацію», — сказав владика Ярослав.
Після завершення богослужіння владика Ярослав подякував усім, хто долучився до віднови храму. «Велике спасибі о. Михаїлові, за його душпастирські старання, велике спасибі, церковній громаді, яка у нелегкі часи економічної розрухи взялися за благородну справу оновлення Божого храму. Складаю сердечну подяку жертводавцям та усім тим, хто вкладав свої кошти та працю в цю святу будівлю. Нехай у цих стінах постійно лунає відгомін глибокої молитви та Христової благовісті», — побажав єпископ.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
