SDE

У Катедральному соборі владика Ярослав виголосив реколекційні науки, присвячені Року Божого милосердя [фото]

24 квітня 2016
Друк E-mail
Фото прес-служби СДЄ
У п’ятницю,суботу та неділю, 22-24 квітня, в катедральному соборі Пресвятої Трійці відбулися передпасхальні реколекції, які провадив преосвященний владика Ярослав Приріз, правлячий архиєрей Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.

Цьогорічні реколекції проходили в дусі ювілейного Року Божого милосердя, проголошеного Святішим Отцем папою Франциском. Головною темою реколекцій було розважання над біблійними текстами про милосердя Боже, щоб наголосити на актуальності та необхідності милосердя в сучасному суспільстві і сучасній культурі. Владика Ярослав закликав наново пережити те Боже милосердя, яке виявилося упродовж історії спасіння, і в цей особливий час відкрити глибину милосердя Отця, щоб цьогорічний Ювілей справді став моментом зустрічі з милосердям Божим, яке надихає на чесноту милосердя у повсякденному житті християнина.

Перша наука була присвячена темі милосердя у Старому Завіті, у якій Преосвященний Владика, наголосив на тому, що образ милосердного Бога глибоко вкорінений у біблійній історії Старого Завіту. Ізраїльський народ у своїй історії постійно відчував Боже милосердя і в Старому Завіті ця тема стає однією з основних: свідчення про Боже милосердя. «Вся історія спасіння Старого Завіту свідчить про те, що Бог є милосердям і вся історія Ізраїля є досвідом Божого милосердя» - зазначив проповідник.

Розкриваючи цю тему, Преосвященний Владика зазначив, що милосердя Бога у Старому Завіті проявляється у його любові і вірності Завіту незважаючи на зраду і відступство людини: «Бог не змінює свого ставлення до людини і завжди залишається вірним». На прикладі біблійних розповідей про визволення з єгипетської неволі проповідник показав як милосердя Боже діє в історії. Ця дія розвивається в основному в трьох аспектах: Бог слухає людину, стає на її захист і посилає когось, щоб її звільнити. У своїй науці Архиєрей також звернувся до книги пророка Осії, який чудово розкриває образ милосердного Бога і життя якого у його книзі стає символом взаємин між Богом і Його народом: пророк вживає метафору про Ізраїль як невірну дружину, яку Бог у своєму милосерді відшукує, прощає і приймає знову. На завершення цієї науки проповідник представив оспівування милосердя Божого у псалмах. Весь Старий Завіт, і зокрема Книга Псалмів, є святкуванням Божого милосердя. Це владика Ярослав показав на прикладі псалма 136, який після кожного вірша має повторення: «Бо милість його вічна».

Темою другої науки було розважання над милосердям Божим у Новому Завіті. Зокрема Архиєрей наголосив, що у Христі і через Христа Бог стає особливо видимим у своєму милосерді. Ісус з Назарету своїм словом, вчинками, цілою своєю особою виявив милосердя Боже і є уособленням милосердя небесного Отця, живою іконою Отця «багатого милосердям» (Еф. 2,4). Преосвященний Владика зазначив, що найбільшим виявом Божого милосердя була хресна жертва Ісуса Христа, якою Він визволив нас з неволі гріха і смерті і дарував нам спасіння. Однак Ісус виявив милосердя Отця не лише в пасхальному таїнстві, але і в повсякденному житті: своєю проповіддю і своїми вчинками, які були свідченням Його любові і милосердя до людини. При цьому проповідник навів численні приклади євангельських подій, у яких Христос виявляв милосердя до потребуючих, страждаючих та грішників, а також розкрив значення притч, у яких Спаситель навчав про те, як ми повинні чинити діла милосердя нашим ближнім.

Третя наука була присвячена темі спокус Ісуса Христа. На прикладі конкретного тексту з Біблії, який щоразу по-новому захоплює своїм глибоким таїнством, владика Ярослав бажав показати, як ми в ньому відкриваємо для себе Христа і як звертаючи до Нього свій погляд можемо віднайти пряму дорогу в нашому особистому житті, а відтак - і в нашій історії. Розповідь про спокуси Христа дуже детально розкриває особистість Ісуса Христа, Його єдність з Отцем, а також у ній представлений шлях кожної людини, яка упродовж свого земного життя переходить через випробування і спокуси, які повинна долати.

У наступній науці головною темою було здійснення милосердя в Церкві Христовій, зокрема у таїнствах Покаяння і Євхаристії. Церква у цей час великих змін, які, на жаль, часто супроводжуються війнами, терором і бідністю є покликана більш виразно вказувати на знаки присутності і близькості Бога. Для Церкви це час віднайти сенс місії, яку їй довірив Господь у день Пасхи: бути знаком та інструментом милосердя Отця (Йо 20,21-23). Особливим виявом милосердя Божого у Його Церкві є таїнства покаяння і Євхаристії. Проповідник пояснив значення і необхідність цих Святих Тайн у житті християнина, а також додав, що Церква є покликана благовістити Боже милосердя, але також і його являти.

У передостанній науці, в Лазареву суботу, Преосвященний Владика представив до роздумів історію однієї приязні в Євангелії від Йоана, а саме: воскресіння Лазаря. Незадовго перед Пасхою Ісус воскрешає Лазаря, виявляючи своє милосердя і співчуття у людський спосіб: «Заплакав Ісус» (Йо. 11,35). За словами Архиєрея, в контексті роздумів про милосердя Боже ця подія надзвичайно важлива не тільки як жест співчуття і милосердя Ісуса до близьких Лазаря, яких він був приятелем, але й для нашої віри в остаточну перемогу Ісуса над смертю.

Особливу увагу проповідник присвячував Пресвятій Богородиці - Матері милосердя, адже її «так» у Благовіщені дало можливість воплотитися Божому милосердю. Преосвященний Владика представив до роздумів усі події історії спасіння, до яких причетна Богородиця (Благовіщеня, подія в Кані, Богородиця під хрестом). Також владика присвятив уваги її гімну прослави «Величає душа моя Господа», який відображає роздуми Богородиці над історією спасіння. «Це духовний заповіт Марії. У цій пісні прослави Богородиця оспівує єдність Старого і Нового Завітів у світлі милосердя Божого, яке реалізується з приходом Месії.

Підсумком реколекцій стала проповідь владики Ярослава на Квітну неділю, у якій він пояснив значення вчинку Марії, сестри Лазаря – помазання ніг Ісуса, а також значення і символізм події входу в Єрусалим Ісуса Христа та слів, якими народ вітав Ісуса, бачачи в ньому Месію і помазаника Божого.

«Супроводжуймо Ісуса, слідуймо за Ним, але перш за все пам’ятаймо, що Він супроводжує нас і бере нас у свої обійми: в цьому наша радість і надія, яку ми повинні нести у світ. Несімо всім радість нашої віри – пасхальну нашу весну, не даймо вкрасти у нас надію, не дозвольмо нікому позбавити нас радості, тієї, яку приносить нам Господь. Тому щиро закликаю всіх нас якнайкраще використати цей останній тиждень перед Великоднем, щоби через нашу ревну молитву, участь у Святих Тайнах та богослужіннях Страсного Тижня приготовити свої душі і серця та радісно заспівати величну пісню «Осанна, Воскреслому Христові» - наголосив владика.

о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

Теми: Рік Божого милосердя, Катедральний собор, Ярослав (Приріз)

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори