SDE

«Писанки для хворих» міста Самбора з рук молодих волонтерів лікарняного храму святого Пантелеймона [фото]

16 квітня 2015
Друк E-mail
Фото Комісії у справах душпастирства охорони здоров’я
Якщо для когось Великдень став традиційною нагодою, щоб відразу, після храмових богослужінь, відправлятись до родичів, знайомих, друзів і провести свій час за наїдками та напитками, то це аж ніяк не можна сказати про молодих християн спільноти «Ноїв Ковчег» та організації «Українська Молодь – Христові» міста Самбора. Ці юні волонтери вже вкотре у Неділю Пасхи збираються під вечір разом, щоб спільно зі своїм духівником та капеланом лікарні, отцем Тарасом Рисеєм, принести недужим центрального районного медичного закладу частку того миру і світла, яке досвідчили від зустрічі із Воскреслим. Цю акцію здавна охрестили барвистою назвою – «Писанки для хворих».

Ще у Велику Суботу ввечері члени вищезгаданих спільнот ретельно готувалися до цього дійства. Під пильним наглядом ровесників-умільців, вони брали у свої руки писачки, варені яйця, а тоді розтопленим воском наносили мальовничі візерунки, змішані із любов’ю власних сердець! Цього разу благочинна акція стала завданням не з простих. Адже напередодні до Самбірської ЦРЛ поступило багато хворих… Їм, звичайно, було дуже сумно, що цьогорічні Великодні свята доводилось проводити не у колі щасливої родини, а на своєрідній «Голгофі». Однак, коли молоді люди лікарняного храму святого Пантелеймона заходили до їхніх палат, і віршами починали складати сердечні привітання, співати під милозвучні тони гітари пасхальні пісні, вручати барвисті писанки, – на обличчях страждаючих дітей Божих відразу з’являлись посмішки. Проте деякі недужі думали, що це якісь особливі «колядники», яким необхідно запхати гроші, а тому дуже дивувались, коли волонтери відмовлялись від «чесного заробітку». Були й такі, що перепитували отця Тараса, якої віри придержується він та група тих, які прийшли їх вітати, остерігаючись, очевидно, прийняти чергових вовків в овечих шкурах тих чи інших сект… Дуже раділи, коли чули, що це Українська Греко-Католицька Церква. Вони були попросту вражені, бо ніколи в житті не чули, щоб десь хтось щось подібне практикував. У свою чергу священик-капелан намагався до кожного промовити слово утіхи, подарувати надію та віру в те, що воскреслий Христос неодмінно допоможе піднятись із ложа болю, якщо до Нього звернутись щирим серцем та у дитячій любові. Вкінці отець Тарас вручав недужим іконку Воскресіння Господнього із особистим привітанням… Потомлені друзі розійшлись по домівках десь аж перед 21. 00… Однак, радість і мир, які народились у їхньому серці, стали тим дивом, яке вже для них сотворив воскреслий Господь Чоловіколюбець…

Комісія у справах душпастирства охорони здоров’я СДЄ УГКЦ

ФОТОРЕПОРТАЖ

Теми: Комісія у справах душпастирства охорони здоров’я, Самбірський деканат

Інші публікації за темою

banner

Архів
^ Догори