Під час проповіді єпископ зазначив: "Цей ювілей - це добра нагода вшанувати ісповідників віри та мучеників, які стали духовним фундаментом свободи Церкви і відновленням Української держави". Понад 40 років УГКЦ провела в катакомбах радянського режиму. Тому цей ювілей відродження Церкви - це, за словами архиєрея, можливість подякувати Господеві за тисячі страстотерпців й ісповідників, які прийняли смерть, переслідування з любові до Бога, Церкви та ближніх.
Безпосередніми свідками подій народження, росту й розвитку та переслідування нашої Церкви є Божі храми. "Ці «сторожі» і «свідки» допомагають розпізнати Божу благодатну дію в історичних подіях народження, страждання та воскресіння Христової Церкви в Україні", - наголосив проповідник.
Подібно й сьогодні нова Божа святиня - Собор Воскресіння Христового в Києві - є "свідком" помісної зрілості нашої Церкви. А місто Київ - це вже не тільки історичний, а й вселенський осідок християн «в Україні і на поселеннях сущих», Предтеча грядущого церковного і національного єднання в єдиній Помісній Українській Церкві. Він також є свідком нашого воскресіння з рабства гріха і преображення в «єдиний народ Божий на Київських горах».
Наприкінці богослужіння владика Ярослав висловив молитовну вдячність духовенству та вірним, учасникам та свідкам Богом благословенних доленосних подій виходу УГКЦ з підпілля. Відтак єпископ звернувся до присутніх: "Закликаю кожного перейнятися долею своєї Церкви, бо ж глибше ознайомлення і свідомість її історії сприятимуть народженню в нас Божої мудрості для свідоцтва Христа й перетворення нас на активних і діяльних вірних у Святій Тройці єдиного Бога, своєї Української Греко-Католицької Церкви і свого рідного українського народу".
По завершенні Божественної Літургії біля храму для гостей міста було організовано трапезу, а далі святкування продовжилися у народному домі «Бескид». Ігор Бриндак, магістр історії Церкви, на основі експозиції фотоматеріалів «До Світла Воскресіння крізь терни катакомб» розповів про трагічні сторінки історії УГКЦ у ХХ столітті.
Як УГКЦ переслідувалася на Сколівщині, про долю переслідуваного духовенства, як вони сміливо берегли віру і як відбувався вихід церкви із підпілля, конкретизував у своїй доповіді магістр історії Роман Марочкович.
Унаочнили події із переслідування священиків УГКЦ зі Сколівщини колектив народного дому під керівництвом Світлани Сличко в інсценізації спогадів про Слугу Божого о. Степана Венгриновича із Самбірщини, розповівши про його ув'язнення та смерть як ісповідника віри у концтаборах Сибіру.
о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
ВІДЕОРЕПОРТАЖ
