Пояснюючи вірним євангельську розповідь про зцілення гадаринського біснуватого, єпископ зауважив: "Слово Боже показує боротьбу – між Христом і дияволом". За словами єпископа, диявол шукає шляхів для того, щоб замешкати в людині, а згодом спаралізувати її і вчинити нездатною чинити добро. Натомість при зустрічі з Господом, коли людина приходить до Нього як до того, що може відпустити гріх, стається чудо зцілення – визволення з оков гріха поневоленої людини.
"Інколи Ісус є наче той божественний будильник: Він турбує нашу свідомість, утримує нас від повного задоволення через певні незручності життя, тому що в Нього є краща дорога життя для нас," – зазначив владика Ярослав. Бог, на думку архиєрея, витягує людину зі стану самозадоволеності для того, щоб відкрити їй ширші горизонти, котрі їй слід ще підкорити. Він стукає до її серця, шукаючи тисячі різних нагод.
"Ісус турбуватиме нас у гріхах через відчуття провини, не для того, щоб нас покарати, а щоб пробудити до Його любові і прощення і миру Божого, який є поза усяке розуміння; Він турбуватиме нас, показуючи нам, ким ми можемо стати через Божу ласку, наприклад синами і дочками Найвищого, спадкоємцями Його вічного Царства; Він турбуватиме нас через скорботу і страждання, щоб ми зводили очі до вічного; Він постійно турбуватиме нас через потребуючих людей," – такими словами описав владика Ярослав турботу Бога про спасіння людини. Наостанок архиєрей додав, що кожна турбота Бога про людину випливає з його безмежної любові до неї.
Після завершення богослужіння владика Ярослав нагородив о. Василя Полянка протоєрейським хрестом. Єпископ подякував священикові, жертводавцям, будівничим та вірним за велику невтомну працю над будівництвом Божого храму: "Цей храм у ІІІ тисячолітті нагадуватиме всім, хто до нього та й повз нього йтиме, про велику духовну культуру наших предків".
У свою чергу, о. Василь Полянко подякував єпископові за душпастирські відвідини парафії. Священик наголосив, що рівно 10 років тому – 12 липня 1992 року Божого – було освячено наріжний камінь під будівництво храму в с. Новошичі. За той час велика кількість жертводавців долучились своїми пожертвами до цієї боговгодної справи. Окрему подяку священик висловив Ярославу Куколюсу, мешканцю Новошич, який пожертвував найбільшу частину коштів, окрім того й сам працював під час будівництва церкви. Отець Василь також подякував й іншим жертводавцям: Михайлу Гавриличу, Зеновію Баранецькому, Ігору Яворському, Івану Грущаку, Ігору Курусу та Роману Гаману. Відтак владика уділив усім архиєрейське благословення.
о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
Автори світлин Петро ОРИЩИЧ та Петро ФЕДОРИЧКО
