SDE

Владика Ярослав під час поминання жертв НКВД в урочищі Саліна в Добромилі: «Це місце – святе для нас усіх»

25 червня 2012
Друк E-mail
Фото прес-служби СДЄ
Поминальне богослужіння в урочищі Саліна, м. Добромиль
24 червня у м. Добромилі духовенство та вірні молитовно загадали тисячі невинних жертв, котрі загинули в 1941 році в урочищі Саліна від насилля військ НКВД.

Поминальне богослужіння очолив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Йому співслужили священики Добромильського деканату. Разом з вірними молились представники влади та патріотичних організацій.

«Сьогодні ми маємо чергову нагоду задуматися над тим, як український народ, котрий століттями був нищений, мордований і знівечений, не зламався, не впав, не згинув, але навіть по найбільших своїх упадках знову піднімався, вписуючи у свою історію золоті сторінки справжньої посвяти, жертви й безприкладного геройства», - зазначив єпископ у своєму слові.

На думку архиєрея, Саліна є справжньою «кафедрою» мудрості для українців: «Звідси найкращі сини і дочки нашого народу вчать нас життя». Приклад невинно закатованих у Саліні – це виконання євангельської заповіді, що «немає більшої любові від тої, коли хто життя своє покладе за друзів своїх».

Єпископ закликав усіх до молитви за тих, хто пролив свою кров на цьому місці, давши усім достойний приклад вірності Богові: «Цей могутній соньм святих мучеників нашого народу, які заступаються за нас перед престолом Всевишнього». Владика Ярослав подякував усім, хто докладає старань для увіковічення героїв нашої землі.

Наприкінці архієрей закликав присутніх щиро та впевнено складати свідоцтво нашої віри та життя там, де Бог нас посилає.

Довідка

Саліна (з лат. salina - соляна) - це назва урочища та соляної шахти поруч з Добромилем. У червні 1941 року після нападу Німеччини на СРСР війська НКВД заповнили цю шахту людськими тілами. Сюди приводили засуджених з інших міст, або ж місцевих жителів. Спершу людей розстрілювали, а коли не вистачало патронів їх били дерев'яними молотами, на кінцях яких були гострі цвяхи. Інколи напівживих людей кидали в шахту на стометрову глибину. За різними оцінками істориків тут загинуло від трьох до п'яти тисяч людей. Про цю трагедію нагадує меморіал - людина, що підіймається з глибини соляної шахти та простягає руки до неба.

о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії

Теми: Добромильський деканат, Ярослав (Приріз)

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори