Христос Воскрес!
Дорогі в Христі драти і сестри!
Сердечно вітаю всіх на цьому чудотворному місці, де у Грушівській іконі прославилася Пресвята Богородиця. Сьогодні ми прибули сюди у непростий час війни, широкомасштабної збройної агресії московії, від якої потерпає наш народ. Ми стоїмо тут, аби від імені наших воїнів, волонтерів і всього боголюбивого українського народу занести наші молитви до Господа за посередництвом Пресвятої Богородиці, бо, як співаємо у церковній пісні, «ще не чувано ніколи щоб Вона не допомогла: чи у болі, чи в недолі цього земного життя». Тому, починаючи від апостольських часів, християни глибоко шанують Пречисту Богоматір. На Її честь встановлюються свята, постають паломницькі центри, споруджуються величаві храми, пишуться ікони, укладаються молебні й акафісти, молитви, вірші та побожні пісні прослави.
Дорогі у Христі! Євангельське читання сьогоднішньої неділі вчергове привертає нашу увагу до основи християнської духовності – особи Ісуса Христа, нашого Спасителя. Ісус – той справжній Богочоловік, на прихід Якого чекає не тільки хворий при купелі, що з глибини свого зраненого й самотнього серця промовляє: «Немає чоловіка, який би мені поміг...» (Йо. 5, 7), але й усе людство, яке потребує Його спасительного зцілення. Спаситель прийшов, щоб принести Добру Новину вбогим, терплячим та знедоленим, проголошуючи Своє післанництво такими словами: «Господній дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести добру новину убогим, звіщати полоненим визволення, випустити пригноблених на волю....» (Лк. 4, 18).
Святе Письмо розповідає нам, що Христос сповнює Свою земну місію у співчутті й милосерді до тих, хто потребує зцілення чи допомоги. «Тоді прийшов Ісус» − ці три слова, які ми часто чуємо в Євангелії, дуже гарно відображають ту повноту Божого світла й любові, з якою Христос приходить у темінь людських скорбот і страждань. Згадаймо сумну атмосферу журби і плачу, що наповнила дім померлого Лазаря. Тут панує безнадія і сум: Його найближчі оплакують гірку втрату дорогої людини. І «Тоді прийшов Ісус…», приносячи утішення.Хвора теща апостола Петра − і гірке досвідчення болю та страждання... І знову чуємо: «Тоді прийшов Ісус...». Розгублені апостоли після воскресіння, серед них апостол Тома, який не знаходить у собі сили, щоб повірити, бо ще всі наповнені гіркими почуттями Страсної п’ятниці, адже нібито втратили Господа, на Якого покладали надії… І знову чуємо: «Тоді прийшов Ісус...».
Також сьогоднішнє Євангеліє оповідає нам про те, що на місці людської недолі, горя та смутку, тяжких людських стогонів та плачу з’являється Той, «Хто прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 10). Христос звертає свій Божественний погляд на одного чоловіка, про якого, здається, забули всі. Ось уже впродовж 38 років він лежить, сподіваючись, що колись прийде та хвилина, коли йому допоможуть, і він зможе діткнутися цілющого джерела. Він зносить нестерпний біль, приниження й несправедливість, адже біля цієї купелі спостерігалися й заздрість, і ненависть, і суперечки, і стогін хворих – справді важке та страшне місце. І Господь Ісус прийшов у це місце скорботи, щоб розділити з людьми їхні страждання.
Церква-Мати, йдучи за прикладом Христа, розділяє болі і терпіння наших братів і сестер. Сьогоднішній день – Неділя про розслабленого – присвячений хворим. Стражденні не повинні бути відкинуті. Вони можуть нам багато об’явити, адже їхні терпіння – це не тільки, як іноді думають люди, якась кара за гріхи. Хоча треба визнати, що дуже часто своїм неправедним та грішним життям люди самі себе карають різними хворобами та немочами. Про цей зв’язок між здоров’ям людини та неморальним життям дуже промовисто навчає нас сьогодні Ісус, Який, удруге зустрівши оздоровленого у Храмі, промовляє: «Оце ти видужав, тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталося» (Йо. 5, 14).
Шлях Христа – не просто співчувати людям та оздоровляти. Він Сам стає одним із нас, іде шляхом приниження й добровільних страждань, змінюючи в такий спосіб установлений порядок. Христос переконує людей, що не просто потрібно чинити добро нужденним і терплячим, а важливо бачити в них Бога, позаяк людина сотворена на Божий образ. Терпіння можуть стати цінністю для тих, кого вони дотикають, хто зуміє побачити в них засіб для освячення душі через упокорення, наслідування терплячого Христа, страждання Якого стали спасенними для всього людства. Для багатьох це може стати доброю нагодою, щоб більше довіритися Богові та не тільки бачити власні потреби, а й іншим в немочах послужити. Це дуже гарно змальовує сьогоднішня євангельська оповідь, бо вражає те, що чоловік, який страждає, розбитий тілесно й надламаний духовно, упродовж довгих літ не знайшов нікого, хто міг би простягнути йому руку допомоги. Мусимо визнати, що в наш час маємо багато людей, до яких часто й ми залишаємося холодні серцем, не надаючи помочі тим, хто страждає через хвороби, перебуває в душевному відчаї, хто шукає і не може знайти свого шляху в житті, а насправді прагне світла – Живого Бога.
Кожен із нас часто стоїть зі своїми потребами та болями. Євангеліє розповідає нам про джерело в Єрусалимі, куди кидалися ті, хто шукав зцілення, але яке лише зрідка ставало цілющим − тільки тоді, коли ангел зрушував воду. Ми ж повсюдно маємо доступ до невичерпних та постійних джерел, у яких справді можемо знайти допомогу. Найперше – це Слово Боже, яке містить все потрібне для духовного життя людини. Наше джерело – це також Свята Чаша Пресвятої Євхаристії, з якої черпаємо поживу для життя вічного. Це також наша щоденна молитва, взаємна любов та пошана, гідне християнське життя. Ось джерела, з яких кожен може користати щоденно!
І врешті, хочу сьогодні особливо підкреслити, що всі ми дуже щасливі, адже можемо прибігати до справді невсихаючого джерела помочі та материнської підтримки, яким є для нас Небесна Мати. Тут, у Грушеві, біля криниці у цій скромній церковці, по-особливому відчуваємо це. У Молебні до Пресвятої Богородиці молимося: «Всіх скорбних радість і пригнічених заступниця, скитальців потіха, бурями гнаних пристань...». У цьому розбурханому морі життєвих випробувань нашою надійною спокійною пристанню, де можемо безпечно пережити шквал негараздів, є Пречиста Діва Марія. Вона – стіна, охорона, щит і покров для Своїх дітей, а передусім – спокій і домашній затишок дому Бога Отця, приготований для нас, дітей Марії. Тут знайдемо не тільки спокій від війни, хвороби та інших потрясінь, але й умиротворення для власної душі та совісті. Не забуваймо про це джерело миру і якнайчастіше прибігаймо до Богородиці. Повні довіри заносімо наші молитви до Божої Матері, бо Вона щедро допомагає своїм синам і дочкам, яких прийняла від Христа Господа на Голготі й не залишила у Своєму Успенні.
Сьогоднішня неділя є також Днем матері, коли ми з вдячністю згадуємо наших матерів, які нас народили, виховали, піклувалися нами. Вшановуємо також нашу неньку Україну, на землі якої ми виросли й увібрали все її культурне багатство. Тож з цієї нагоди сердечно вітаю всіх матерів! Ви звершуєте величне служіння – виховання майбутнього нашого народу, а тому прошу вас виховувати своїх дітей добрими християнами, патріотами свого краю, гідними синами та дочками Матері Церкви й України.
Маємо ще одну матір – Святу Церкву. Святий Кипріян каже: «Не може мати Бога за Батька той, хто Церкву не має за матір». Любімо Матір-Церкву, яка нас породила у святій Христовій вірі, захищаймо та допомагаймо їй. Тут Христос перебуває у Пресвятій Євхаристії, тут Він навчає людей через Євангельське Слово, освячує нас через Святі Таїнства. Це добре розуміє й ворог людського роду, тому в Церкві бачить для себе велику небезпеку й намагається її переслідувати, відтягнути від неї людей. Робив він це в минулому, продовжує свою деструктивну діяльність і тепер, намагаючись знищити її, скомпрометувати, очорнити, розколоти. Це й різноманітні секти, і новітні підступні богоборчі ідеології секуляризму та гендеру, й інші шкідливі явища, які ховаються за привабливими гаслами... Проте дияволові не вдасться зруйнувати Церкву, бо вона збудована на Петровій скелі, і «пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16, 18). Навіть якби Церкву покинуло багато людей, як це траплялося в недалекому минулому з огляду на переслідування чи як стається зараз в деяких країнах колись християнського Заходу, проте при Тілі Христовому завжди залишатимуться найвірніші учні разом з Пречистою Богоматір’ю, як колись при хресті, коли побитого, зневаженого й розп’ятого Христа покинули всі, крім Його Матері Марії, улюбленого учня Йоана та декількох побожних жінок (Йо. 19, 25). Пречиста Діва та Церква нерозривні, і хто любить Богородицю, той любить Христову Церкву, хто наслідує чесноти Богоматері, той підтримує свою Церкву й Батьківщину в тяжкі хвилини.
Дорогі брати і сестри! Приносячи в цей недільний святковий день Євхаристійну Жертву, ми, як зібрана у спільноту земна Церква, молимося разом з Церквою небесною, яку представляє хор усіх святих на чолі з Пречистою, Преблагословенною, Славною Владичицею нашою Богородицею і Приснодівою Марією! Ми приносимо наші моління за всіх і за все: за наш народ, Церкву й Україну, за наших матерів, за воїнів і волонтерів, за лікарів і хворих. Нехай світло Божої правди прожене всяку темряву й неспокій з нашої землі, щоб очима віри ми могли споглядати славні Божі діла в нашій історії і сьогоденні. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.
+ Ярослав
11 травня 2025 року Божого,
с. Грушів
- Владика Ярослав у Грушеві: Пречиста Діва Марія — наша надійна спокійна пристань, де можемо безпечно пережити шквал негараздів [фото]
- Завершилася освітня програми «Зцілення ран війни» для духовенства Самбірського-Дрогобицької єпархії [фото]
- У Дрогобичі молитовно вшанували 80-літній ювілей заснування Дрогобицького фахового коледжу нафти і газу та Дрогобицького фахового музичного коледжу ім. В. Барвінського [фото]
- 11 травня 2025 року Божого проголошено днем ювілейної прощі до чудотворної святині у с. Грушів
- Владика Ярослав: Ранок – це найкращий час для того, щоб зустріти воскреслого Господа у молитві [фото]
