Цей табір став, надіємось, початком нової гарної традиції християнського відпочинку для сиріт, організованого від імені Української Греко-Католицької Церкви, і був доволі цікавою спробою подати дітям християнську альтернативу відпочинку з Богом.
Звичайно були й свої проблеми, оскільки історія життя кожної цієї дитини є дуже нелегкою і до кожної відповідно треба було знайти свій підхід, що в перші дні зробити неможливо, бо ж відбувалося щойно знайомство і дітей між собою, і семінаристів зі всіма дітьми. Відтак, необхідно було не лише відпочинкову програму встановити, а й пізнавальну та дисциплінарну.
Дякуємо Богу, що певні дисциплінарні рамки, які на початку встановити було важко, згодом почали встановлювати самі діти між собою, бодай частково розуміючи вже, що ці правила потрібні для них самих. Одночасно, отримавши ці рамки дисциплінарні, табір отримав наповнення змістом відпочивальним та пізнавальним. Для відпочинку дітей насамперед був щоденно похід на річку, спортивні ігри (футбол, волейбол, бадмінтон), різного роду рухливі естафети, а також і невеличкий гірський похід до водоспаду, що дітям врешті дуже сподобалось.
Що ж до пізнавальної програми табору, то мали місце т. зв. «гутірки» – пластівський звичай, – тобто короткі уроки (по 30 хв.), в середньому по три кожного дня. На цих уроках семінаристи навчали дітей основ християнської віри, цінності Св. Таїнств Церкви, найголовніших моментів біблійної історії, розуміння притч, а також навчали їх співати гарні українські народні та релігійні пісні з гітарним супроводом. Подібно проводились розмови з дітьми на різні соціальні та духовні теми.
Ця ж наука про Св. Таїнства отримала своє щоденне застосування у Св. Літургії, провадженої місцевим парохом с. Довге, о. Тарасом Яворським. Більшість дітей приступили до Святих Таїнств Сповіді та Причастя. Вечером в порядку денному переважно був Молебень до Христа-Чоловіколюбця.
Загалом весь табір був поділений на три гуртки, що на своїх представленнях дали собі назви: «Бригада», «Силачі» та «Смайлики». За кожен з гуртків відповідав окремий семінарист та допомагав їм в подальшому приготуванні своїх виступів. Виступи гуртків відбувались кожного вечора біля ватри. Представлення мали різні і кумедні, і серйозні християнські теми та форми. Зокрема це була пантоміма однієї із євангельських притч, інсценізація української народної пісні чи казки в зовсім іншому жанрі та ін. Опісля представлень на ватрі всі гуртом співали різні християнські чи народні пісні, а зокрема й ті, яких їх навчали на гутірках зі співу.
Не дивлячись на невеликі проблеми, які мали місце в перші дні табору, за кілька днів все нормалізувалось, хоча й виглядало так, ніби ніхто для себе нічого не почерпне від проведеного часу. Позаяк, в останній день всі діти просили залишити їх там ще хоча б на тиждень і відмовлялись заходити в автобус. При прощанні (а з частиною дітей всі прощались ще в Бориславі, всі ж решта їхали в Дрогобич) було стільки сліз, обіймів, що й вихователі починали плакати, запитуючи: «Що ви зробили з нашими дітьми?». Врешті, всі обмінювались номерами телефонів і знаємо, що зараз вже зустрічались між собою та проводили свої вільні літні дні разом. Парадоксально те, що найбільше плакали за табором ті, які були в часі його найчастіше, умовно кажучи, покараними за різні порушення умов табору. Атмосфера останнього дня табору відкрила для нас недаремність його проведення та факт, що дуже багато для себе діти таки почерпнули, навчились, та дуже багато відклалось у тих дитячих серцях, яким так часто бракує уваги й любові.
Підсумовуючи, хочеться насамперед подякувати Богові, без волі Якого очевидно, що цей табір не відбувся б, або ж не відбувся на стільки добре. Хочемо подякувати Ректорату Дрогобицької Духовної Семінарії та братам-семінаристам, місцевому пароху о. Тарасу Яворському, директорці школи с. Довге Барщик Дарії Петрівні. А також висловлюємо подяку Фонду Андрія Лопушанського за гостинці, які були передані дітям у День Конституції України. Віримо, що всі ці пожертви Бог прийме та винагородить сторицею.
У майбутньому надіємось такий табір зробити традицією, що матиме свою стабільну основу та свій власний досвід від спілкування дітей між собою та з семінаристами, від разом проведеного часу, та матиме свої власні автентичні цінні звичаї.
о. прот. Микола Витівський,
Голова Катехитичної комісії
Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ
ФОТОРЕПОРТАЖ
- У Дрогобичі відсвяткували День катехита [фото]
- Владика Григорій здійснив чину постригу читця-співця випускників дяківського факультету Дрогобицького інституту Пресвятої Трійці
- Команда катехитів Самбірсько-Дрогобицької єпархії перемогла на Всеукраїнському конкурсі інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?» [фото]
- Вікторина «Що? Де? Коли?» пройшла на єпархіальному рівні [фото]
- Владика Ярослав привітав церковних співців із завершенням навчання в Дрогобицькому катехитичному інституті
