Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що почитання мучеників займає особливе місце в традиції Церкви. До грона багатьох мучеників, що відзначились ревністю віри, належить і св. Дмитрій, що походив з м. Солунь, де проповідував св. Павло, де зустрілись слов’янська і грецька культури, звідки також родом були великі слов’янські просвітителі Кирило і Мето-дій.
Батько Дмитрія був високим імператорським достойником. Після його смерті імператор Ма-ксиміліян призначив Димитрія проконсулом Тессалонікійського регіону. Основними обов’язками молодого стратега були: охорона міста від варварів та винищення християнства, а відповідно до цього — і християн. «Однак Дмитрій сам був християнином, його батьки були таємними християнами. Ще немовлям охрестили його у домашній церкві та виховували у християнському дусі», — зауважив проповідник.
Одразу після свого призначення та повернення до Тессалонік Дмитрій відкрито виголосив своє ісповідання віри. Замість переслідувати християн, він навертав поган до християнської віри та викорінював ідолопоклонство. За те цісар Максиміліан наказав вкинути Дмитрія до в’язниці. Будучи у в’язниці, він благословив св. Нестора на боротьбу з цісарським неперемо-жним гладіатором Лієм. Св. Нестор виступив проти Лія і переміг його.
Цісар довідавшися, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх жовнірів і вони прокололи його списами. «Для нас важливо те, що цей святий віддав своє життя з любові до Христа. Не похитнувся у вірності Богові хоч йому грозила смерть; не зля-кався перед тим, що втрачав гідність царського достойника й начальника міста; відкинув страх, пам’ятав, що його справедливим суддею буде Христос, котрий за вірність йому вина-городить вічним щастям у небі», — наголосив владика Ярослав.
Єпископ зауважив, що відвага св. Дмитрія є гідною для наслідування. «Чому він був наділе-ний такою відвагою та мужністю? Тому що був вірний Богові в усьому, у малих речах слу-жив Господові чесно, виконуючи слова мудреця: »... хто нехтує малим, той поволі занепаде" (Сир. 19,1)«, — сказав проповідник.
Відтак владика Ярослав перелічив небесні дари, яких за мучеництво сподобився св. Дмитрій. «Земний імператор відібрав св. Дмитрію земне життя, за це Христос подав йому життя вічне (Мт. 19, 29). Земний володар викреслив його ім’я з числа своїх достойників, а Господь неба і землі записав його ім’я в книгу життя вічного (Лк. 10, 20). Земний правитель позбавив Дмитрія влади, за те Христос Господь увінчав Дмитрія вінцем мученика, нев’янучим вінцем вічної слави в небесному Сіоні», — сказав єпископ.
Проповідник зазначив, що про мучеників на взір св. Дмитрія написано в Об’явленні Івана Богослова: «Це ті, що прийшли з великого горя, і випрали свої одежі та вибілили їх в крові Агнця... Тому вони перед Божим престолом в храмі Його день і ніч служать Йому» (Об. 7, 14-15). «Ми сьогодні молимося до великомученика Дмитрія, про те, щоб за його молитвами Господь не переставав прихиляти милість до нашого народу, щоб Господь зміцнював його в істинній вірі, захистив перед всякою ворожою силою, допоміг побороти різні труднощі й негаразди», — сказав у підсумку владика Ярослав.
Після завершення богослужіння владика Ярослав подякував усім, хто в різний спосіб долучається до розбудови парафіяльного храму. «Ми сьогодні згадуємо блаженної пам’яті о. Григорія, який довгими роками тут трудився. Також дякуємо о. Анатолію, за його душпастирські старання, велике спасибі, церковній громаді, яка у нелегкі часи економічної розрухи взялася за благородну справу розбудови Божого храму і продовжує його удосконалювати», — сказав єпископ.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
