Під час проповіді владика Ярослав пояснив вірним значення євангельського читання, в якому розповідалось про те, як Ісус оздоровив дочку жінки-сирофінікійки (див. повний текст проповіді). Місцевість Тиру і Сидону, куди прибув Ісус, знаходилась на березі Середземного моря. Її населяли хананеї – древні народи, що жили колись в Обіцяній землі, а згодом були прогнані на північ у Фінікію. Вони постійно ворогували з ізраїльтянами. Тож жінка, яка просила Ісуса зцілити її дочку, належала до ворожого для Ізраїля народу. Проповідник наголосив, що Тир і Сидон представляють царство зла і рабства, а Ісус і Його спільнота учнів – світ віри.
Звертаючись до Ісуса, ханаанянка називає Його Господом і сином Давида. Євангеліє розповідає, що так звертались до Христа лише люди віри: учні, сотник і два сліпці. «Ісуса Христа часто називали «Сином Давида» і від цього месіанського імені сам Христос ніколи не відмовлявся, хоча воно й неповністю відкривало таємницю Його Особи», – сказав владика Ярослав. Цим звертання, можливо, навіть до кінця цього ще не усвідомлюючи, сирофінікійка долучається до тих, хто увірував у Христа.
До Ісуса цю жінку приводить хвороба її дочки. «Материнська любов спонукала її звернутися до чужоземця,... бути наполегливою навіть тоді коли зустріла мочання», – сказав проповідник. Далі єпископ додав, що рушійною силою в серці цієї жінки була любов, бо немає нічого сильнішого і ближчого до Бога як любов.
Наприкінці проповіді владика Ярослав наголосив, що євангельське читання про зцілення дочки жінки-ханаанянки розкриває багато важливих аспектів релігійного життя, найважливішими серед яких є віра і спасіння людини. «Віра – джерело благодатного життя, вірою пізнається істина, віра уздоровлює, вона проганяє страх, вірою ми спасаємося. Віра – це не тільки знання молитов чи катехизму. Віра – це насамперед синівська довіра нашому Небесному Отцеві, надія на Нього, пам’ять про Нього в усіх наших ділах, сумнівах та успіхах, це вірність Йому в моменти скрути та важких випробуваннях. Це настійливість у молитві, як у цієї жінки-ханаанянки. Віра – це милосердя і співчуття до наших ближніх, коли в них ми покликані бачимо Христа», – сказав у підсумку проповідник.
Після завершення богослужіння владика Ярослав подякував о. Степану за душпастирське служіння, а вірним побажав зростати в довірі до Господа Бога.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Про святкування Ювілейного року
- У Дрогобичі відбулось засідання Пресвітерської ради [фото]
- Владика Ярослав: Одного дня Ісус Христос прийде знову і воскресить усіх померлих
- Проповідь на двадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2024)
- Самбірські молільники вирушили стежками Митрополита Андрея в Добромилі
