SDE

Відважні й щасливі [фото]

07 червня 2018
Друк E-mail
Фото Олени ДОХНЯК
Проща. . . Яких сягає вона коренів? У Святому Письмі розповідається, як Марія, почувши слова Ангела, «пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди». Зі своїми апостолами Ісус також прямує дорогою в Єрусалим, чи Галилею. «Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг». Дуже цікаво цей добрий християнський звичай описав Пантелеймон Куліш у творі «Чорна рада». «Наші діди й бабки, як думали заручати дітей, то перше їхали з усією сім'єю на прощу до якого монастиря да молились Богу. От Бог давав дітям і здоров 'я, і талан на всю жизнь. Се діло святе: зробімо і ми по – предківськи», - казали герої роману.

Вже традиційною є проща жителів Старосамбірщини до Билицької Матері Божої. Цьогорічна – надзвичайно пам'ятна, присвячена 25-річчю Самбірсько – Дрогобицької Єпархії УГКЦ . Багато жартома називали її «босою», дехто «справжньою» , для мене була найсвятковішою, бо ішли із Ювілейною іконою, яка впродовж місяця травня відвідувала, була «доброю гостею» мешканців нашого міста.
Вервечкою зранку поспішали люди до храму . Невелика метушня. І перед прочанами простелилася дорога. «Якою стане для нас? Чи зможемо подолати, майже, сорок кілометрів? » - бриніло у думках. Але молитва за щасливу дорогу, щирі настанови отця - декана Михайла, солов 'їний спів семінаристів розвіював всі сумніви.

Впродовж дня погода змінювалася: спека, пронизливий дощ, але впевнено несли свої молитви, подяки, прохання до Богородиці. Ангелами Рафаїлами були: отець - декан Михайло Николин, настоятель храму святого Миколая міста Старий Самбір, отець Андрій Гладкий, парох села Воля,отець Роман Гром , парох села Мшанець, отець Теодор Лев ієромонах Лаврівського монастиря,отець Петро Сюсько, парох села Верхній Лужок, які своїм теплим повчальним словом , яскравим прикладом зігрівали наші душі. Супроводжувала Богородиця всіма своїми празниками: Введенням, бо вела нас, Благовіщенням – по дорозі отримували різні вістки, Покровом - не відчували втоми, а одна з прочанок - Ірина Борисова –несла ікону босоніж.

Огортало родинне тепло, дитяча радість від того , що посковзнувся чи навіть падав. Кожний стежив за тим ,хто поруч: чи не потребує підтримки.
Гостинність мешканців сіл, особливо Буково, свідчила про щирість людських сердець. Вже неодноразове прочанське: «Дякую!!!» - лине до жителів цього села.

І дорога здавалася коротшою, і природні «вибрики» додавали «силу духа». Пригадалися слова Ліни Костенко: «Тремтіння віт, і жах , і насолода, шаланство злив у білому вогні! Ну от і все. Одплачеться природа. Їй стане легше. Певно. Як мені.» Парох села Биличі з трепетом запросив до світлиці – чудотворного місця – щоб отримати повноту благодаті від Богородиці. «Терпінням випросили, щоб перед нами усіма відкривалося небо, тож нехай воно відкривається перед Україною». Дорога до Бога стає коротшою через Марію. Тому «з запалом прибіжім грішні і смиренні, і припадім у покаянні. . .»
«Радуйся, заступнице всіх християн і прибіжище ,Владичице».

Олена ДОХНЯК

ФОТОРЕПОРТАЖ

Фото Марти ДЗІНДЗЮРИ і Оксани СЛИВ'ЯК

 

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори