SDE

Старосамбіряни привітали з 95-літтям сестру Мирону, що працювала у міській захоронці [фото]

18 листопада 2017
Друк E-mail
Фото Марії КУЗЬМИН
Наш  час, це, на жаль, пора, коли ми, трапляється, забуваємо, що покликані не просто по-споживацьки виживати, а жити по-Божому, виконувати у житті певну місію, дослухатися до свого серця, бачити навколо тих, хто потребує нашої уваги, подавати руку помочі нужденними.

Дуже часто, роблячи це, ми й не сподіваємося, що отримуємо більше ніж віддаємо. На такі висновки мене налаштувала розповідь старосамбірянки Ольги Волосянської. Зокрема, вона розповіла, що минулого четверга парафіяни храму Св. Миколая разом зі своїм настоятелем отцем Михайлом Николином відвідали сестру-служебницю в монастирі Непорочної Діви Марії. Їй виповнилося 95 років! 77 з них - ревно служить Богові й людям.  У біографії цієї сестри значаться лише три місця проживання. І одне з них – Старий Самбір.

Коли у грудні 1914 року дошкільний навчальний заклад № 2 Старого Самбора відзначав 100-ліття з дня заснування, а нам відомо, що раніше він носив назву «захоронка» (себто «захоронити» - охоронити, сховати, виховати), то на ювілейному заході запрошені молоді служебниці розповіли, що в їхньому монастирі ще живе сестра, яка працювала у Старому Самборі. Отож, ще тоді в отця Михайла Николина народилася ідея поспілкуватися з цією людиною. А нещодавня публікація в «Католицькому оглядачі» таки стала вирішальною, аби з ідеї народилася хороша справа.

Отож,  у товаристві практикуючих парафіян Наталії Білинської, Тараса Плетені, Тараса Хріна та уже згадуваної Ольги Волосянської, яка й розповіла нам про це, завітали до сестри Мирони. Про цей візит отець-декан домовився лише з сестрами-служебницями, саму ж ювілярку, аби її не хвилювати, не попереджували. Гарний іменний торт, чудовий букет квітів та книжки про Старий Самбір – це ще не всі дарунки. Тарас Плетеня взяв зі собою гітару. Разом заспівали Богородичні пісні, і скільки ж радості було на тому мудрому старечому, однак по-дитячому щирому обличчі. Як щиро плескала сестра Мирона в долоні. Ба більше, вона й сама заводила інших пісень, і, що важливо, співала про Бога, Україну, про українську мову та патріотизм. Це вже згодом, вертаючись зі Львова, парафіяни з отцем обговорювали, яким добром наповнене серце цієї великої жінки, якими істинними цінностями вона наповнювала серця наших старосамбірян, малих бойченяток, як вона з любов’ю їх назвала.

А на зустрічі, вітаючи ювілярку, отець Михайло наголосив, що ті, хто прибув цього дня до монастиря, у час, коли у Старому Самборі працювала сестра Мирона, не жили, однак від вдячних сердець тих, кого вона виховувала, висловлюють їй щирі слова. Сестра Мирона дуже зраділа. Дивуючись, мовила: «Це до моєї скромної персони така увага». А ті, хто з нею служать чи спілкуються, наголошують на применшуванні власних заслуг, бо навіть й тепер, у такому поважному віці, сестра Мирона слугує добрим прикладом, заохотою для молодих сестер, є неоціненним багажем знань.  Вона щиро любить, потішає, співчуває.
Отож, з серпня 1941 року до травня 1946 вона працювала у Старому Самборі й дуже любила роботу в захоронці.

- Ця поїздка, можливо, потрібна більше нам самим. Вона піднімає на дусі й хочеться робити і творити щось добре. Ми дуже захопилися патріотизмом сестри Мирони, світлим духом, любов’ю до Бога, до людей, до України, - поділилася враженнями пані Ольга Волосянська. – А ще сестра Мирона зізналася, що згадуватиме нас у своїх молитвах.

…Пам’ять і вдячність – ось що потрібно нам, аби ми були справжніми людьми...

Марія КУЗЬМИН

ФОТОРЕПОРТАЖ

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори