Великоднє послання "Цей день учинив Господь"
SDE

Великоднє послання "Цей день учинив Господь"

15 квітня 2011
Друк E-mail

Великоднє послання
преосвященного владики Юліана (Вороновського), 
Єпископа Самбірсько-Дрогобицького

Мир у Господі та моє архиєрейське благословення!

Цей день учинив Господь,
радіймо й веселімся в нім!
(Приспів до стихир Пасхи, Пс. 118, 24)

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Христос Воскрес!

Сьогодні ми святкуємо Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Ця подія, хоч і відбулася багато сотень років тому, але є завжди актуальна, бо сповнює сенсом існування світу, проповідь Церкви і життя людини. Саме тому апостол Павло пише: «Коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» (1 Кор. 15, 14). Наші літургійні тексти називають Христову Пасху «смерті умертвінням, аду зруйнуванням, іншого життя вічного началом»! (тропар 7 пісні Канону Пасхи). Ось чому це свято є осердям нашої християнської традиції. Ось чому Церква, як добра Мати, так наполегливо готує нас до нього впродовж благодатного часу Великого посту – Чотиридесятниці, а нині закликає сповнити все наше життя пасхальною радістю.

Для нас, християн, Пасха є справді днем радості. Вона є днем радості через нове життя, яке ми отримали во Христі через таїнство Хрещення. Вона є днем радості, бо припадає на той час у році, коли наші брати і сестри повернулися до Христа через таїнства Сповіді та Євхаристії. Вона є днем радості, бо в цей день у досконалій єдності містичного Тіла Христового небеса веселяться і земля радується, празнує весь світ видимий і невидимий, бо Христос востав – радість вічна (пор. тропар 1 пісні Канону Пасхи).

Христове Воскресіння – це подія, яка виходить далеко поза межі людського розуміння. Це подія, яку тільки Господь міг учинити, бо неможливо, щоб людина самостійно могла звільнитися від кайданів гріха, смерті, диявола. Це подія, якою Бог звільняє людину від поневолення і дарує їй перспективу нового життя. Це подія, яка додає нам, християнам, сили й наснаги під час нашої земної мандрівки.

Пасха Христова сповнює впевненістю, що життя торжествує над смертю, що любов сильніша за ненависть, що добро перемагає зло. Це свято тріумфу істини над брехнею, справедливості над несправедливістю, добра над злом. У Страсний тиждень ми роздумували над подіями, коли Христос був звинувачений у злочинах, котрих Він не скоював, і несправедливо засуджений до смерті, якої Він не заслужив. Ми бачили Христа, якого бичували, з якого насміхалися, якого розіп’яли, який за кілька годин помер і був поспішно похований. Дуже часто й у нашому житті ми спостерігаємо подібні історії зради і неправди, нечесності й підступності, насильства над невинними і безпомічними. У такі непрості моменти нам може здаватися, що все втрачено.

Однак Євангеліє несе нам благу звістку про те, що смерть – не кінець! Христос воскрес із мертвих і вознісся до вічної слави зі своїм Отцем, ще раз засвідчивши, що Істина – безсмертна. Можна намагатися придушити Істину, називати Її неправдою, засудити Її, насміхатися над Нею, вбити і поховати Її, але Вона завжди воскресне і свідчитиме про себе з новою силою. Ми можемо переживати дуже важкі часи, але оскільки Христос переміг, то й ми знаємо, що у Ньому нам вдасться подолати всі труднощі й узяти гору над несправедливістю. Ось чому Церква нині закликає нас радіти і веселитися.

Пам’ятаймо про це і не відмовляймося від правди, навіть тоді, коли інші зреклися її. Не порушуймо Божих і церковних заповідей, ніколи не знеохочуймося жити праведно, завжди чинімо так, як нас вчить Христос, як каже Церква, як підказує наше просвічене Божим світлом сумління. Не наслідуймо Пилата, який заради кар’єри знехтував власними переконаннями і послухався тих, хто вимагав учинити несправедливо і засудити Христа, який є «Дорогою, Істиною і Життям» (Ів. 14, 6).

Дорогі у Христі! Цього року сповнилося 65 років відтоді, як наша Церква в Україні після Львівського псевдособору ступила на свій хресний шлях. Її, як і Христа, зрадили, засудили, оголосили поза законом, розіп’яли і вважали мертвою. Але з Божою допомогою наша Церква пройшла крізь терни катакомб і наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. воскресла, вкотре ствердивши правдивість Христових слів про те, що «пекельні ворота її не подолають» (пор. Мт. 16, 18). Нещодавно ми святкували її духовну весну – введення на престол нового Предстоятеля УГКЦ, що вперше після декількох сотень років знову відбулося на берегах Дніпра – у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві. Ми благодаримо Господа за служіння Блаженнішого Любомира, чиїми стараннями наша Церква скріплювалася й упевнено зростала в Божій благодаті. Ми сердечно дякуємо Великому Патріархові, який вчив нас довіряти Богові та своїй Церкві, який так виразно показав нам, що таке служіння і якою великою є вартість та краса християнської чесноти покори. Ми також вимолюємо Божих ласк для її нового Глави – Блаженнішого Святослава, щоб через нього Святий Дух явив нашій Церкві, Україні й цілому світові ще більше «величних діл Божих» (Ді. 2, 11).

Наш народ радісно святкує Пасху згідно з прекрасними українськими християнськими традиціями. Наша радість виявляється через участь у пасхальних Богослужіннях, через жвавий передзвін церковних дзвонів, через веселі співи церковних пісень, через спільні родинні трапези в наших домівках... Але пам’ятаймо, що Христове Воскресіння не може залишатися тільки згадкою про давно минулу подію чи нагодою для застілля; воно має сповнювати наше щоденне життя особливим сенсом. Церква запрошує всіх нас до особливої зустрічі з воскреслим Господом, а тому в ці дні запитаймо себе, чи справді ми впустили Його до свого життя; чи діємо так, як Він каже нам чинити; чи поводимося, як християни? Він стоїть біля дверей нашого серця і стукає, лагідно й терпеливо чекаючи, щоб ми погодилися впустити Його в наше життя. Не даймо, щоб шум і суєта цього світу відволікали нас та перешкоджали почути цей прихід Господа! Отож щоденно вершімо власну Пасху, перехід від старого життя в грісі до нового – у Христі-Господі.

Дорогі у Христі браття і сестри! Прийміть найщиріші привітання з нагоди величного празника Христового Воскресіння. Бажаю, щоб у ці дні пасхальна радість не оминула й тих, хто сьогодні з різних причин не радіє разом з нами, – хворих і ув’язнених, забутих і самотніх, наших родичів і близьких, котрі нині перебувають далеко від рідної землі! Знайдімо спосіб розділити радість Христового Воскресіння з усіма!

А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

+Юліан (Вороновський),
Єпископ Самбірсько-Дрогобицький

Дано в Дрогобичі, при катедральному соборі Пресвятої Трійці,
у Квітну неділю 2011 року Божого

75_vl-25 травня владиці Юліану (Вороновському) виповнюється 75 років. Цьогоріч архієрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії святкує також 25-ліття святительського служіння. З цієї нагоди ювіляра сердечно вітають владика Ярослав, духовенство, чернецтво та вірні Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Молитовно бажаємо Вам, дорогий Владико, духовної та тілесної витривалості у сповненні архіпастирського служіння. Нехай береже Вас Господь під Покровом Пресвятої Богородиці!

› БІОГРАФІЯ АРХИЄРЕЯ

› КНИГА "НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ"

› о. МИХАЙЛО БУЧИНСЬКИЙ "ЖИТТЄВІ СТЕЖКИ ВЛАДИКИ ЮЛІЯНА ВОРОНОВСЬКОГО"

› СВЯТКОВА ЛІТУРГІЯ З НАГОДИ 75-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ ЗА УЧАСТІ ГЛАВИ УГКЦ, фоторепортаж

› ПРИВІТАЛЬНЕ СЛОВО ВЛАДИКИ ЯРОСЛАВА ДО ВЛАДИКИ ЮЛІЯНА З НАГОДИ ЙОГО 75-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ

› ПРИВІТАЛЬНЕ СЛОВО ВЛАДИКИ ЯРОСЛАВА ДО БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПІД ЧАС 75-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ ВЛАДИКИ ЮЛІЯНА

› ПРИВІТАЛЬНЕ СЛОВО ВЛАДИКИ ЯРОСЛАВА ДО БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА ПІД ЧАС 75-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ ВЛАДИКИ ЮЛІЯНА

Послання до молоді

27 вересня 2006

Неділя - День Господній

08 листопада 2005

Різдвяне послання

25 листопада 2003
^ Догори