Послання до молоді

«Учителю, де перебуваєш?
Каже їм: Ходіть і подивіться.»
(Ів. 1, 38 - 39)

Дорога молоде! Слова Євангелія, поміщені в епіграфі, передають розмову між Христом і Його майбутніми учнями. Її сенс актуальний і сьогодні: ми шукаємо Бога («Учителю, де перебуваєш?»), зустрічаємося і перебуваємо з Ним («Ходіть і подивіться»).
Відповідаючи позитивно на заклик Господа, ми зможемо осягнути щастя - мету нашого життєвого пошуку. У баченні Христа наше прагнення щастя збагачується святістю і героїчною любов’ю.
З нагоди проведення молодіжного собору нашої Єпархії хочу звернутися до кожної молодої людини із закликом Христа: «Ходіть і подивіться»! Цей заклик є молодіжний за суттю. Юність і молодість – час вибору як місця у житті, так і способів його досягнення. Вибір сьогоднішній визначає характер дня прийдешнього. І цей вибір мав би бути «за» Христом, а не «проти» чи «помимо» Нього. Роблячи християнський вибір, ми зустрінемося з перешкодами в його здійсненні. На їх характер хотів би звернути Вашу увагу.

Перешкоди на шляху життя з Христом
Коли вибір за Христом робили молоді люди за попереднього тоталітарного режиму, то певною мірою він був простішим: існувало два полюси – атеїзм і релігія. Християнський вибір у цій ситуації був однозначним. Сьогодні ж все набагато складніше. Місце ідеологічного атеїзму минулого зайняли модні твердження про відносність усіх вартостей, про шукання в житті лише приємностей і насолод. На тлі цих тверджень християнський вибір виглядає мало актуальним і мало привабливим.
Проте, Христове «Ходіть і подивіться» очікує практичних кроків у відповідь. «Побачивши» Христа в щоденному житті, ми переконаємося, що наш християнський спосіб життя є найкращою розв’язкою сучасних дискусій про те, що вибрати і як жити.

Поклик Христа
Христове покликання скероване не тільки до священиків чи монахів, але й до кожної людини. Господь як Серцевідець найкраще знає, що нам потрібно. З Його покликання випливають саме такі, а не інші наші зацікавлення в конкретній професійній діяльності. Щирість нашої відповіді на Боже покликання виявимо у чистоті намірів, коли не вигода, не перспективи кар’єрного зростання, не зарплатня, а прагнення послужити Богові, Христовій Церкві і нашому народові буде головним спонуканням.

Життя у вірі, надії та любові
Почути поклик Христа і піти за Ним – тільки половина нашого завдання. Важливо також гідно жити у згоді з нашим вибором і велінням совісті, тобто відповідально ставитися до обраного нами напрямку навчання, професії чи сімейного життя. Апостол Павло вживає таких слів: „А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!” (І Кор.13,13). Вони чудово описують внутрішнє наповнення життя християнина.
Віра - це жива реальність, яка проявляється в особистому ставленні до Бога як Особи. Вірити у Бога – означає довіряти Йому, бути глибоко переконаними, що все, що Він пропонує, є для нас найкраще. Глибока віра подібна до віри маленької дитини, що, роблячи свої перші кроки, міцно тримається за мамину руку, бо знає, що, як тільки її відпустить, обов’язково впаде. Довіряючи Богові, ми дозволяємо Йому діяти у нашому житті та відкидаємо усі перешкоди на шляху Божої дії.
Більшість із нас народились та виховувались у християнських сім’ях. Це дуже важливо. Закликаю Вас і надалі триматися християнських традицій наших предків і плекати їх. Від Вас залежить збереження нашої духовної і культурної самобутності, глибоко християнської за своєю суттю. Це потребуватиме неабиякої мужності і зусиль.
Вірність традиціям нерозривно пов’язана з творчим ставленням до них. Ми покликані на фундаменті нашої християнської історії будувати нову Україну. Для нас, віруючих людей, «нова Україна» - не теоретичне гасло, а постійна праця над собою, постійне самоудосконалення, що, у перспективі, буде вдосконаленням і покращанням нашої держави і цілого світу.

Надія - це християнське відношення до труднощів на шляху за Христом. У словах «Ходіть і подивіться» Христос приймає на себе відповідальність за напрям, у якому підуть майбутні апостоли. Разом з тим, вони прямують за Христом, бо довіряють Йому. Християнська постава надії є наслідком довіри до Бога, усвідомленням того, що в кінцевому випадку нами керують не сильні світу цього, не гроші і „зв’язки”, а Бог і Його Провидіння. Це і є джерелом твердої надії - переконання, що оточуючі нас несправедливість, труднощі та невдачі не є остаточними. Ще одним джерелом християнської надії на Бога є особиста активність у здійсненні нашого покликання.
Тому, дорога молоде, надійтеся, бо все залежить від Бога, і так працюйте, неначе все залежить тільки від Вас.

Любов - це наша особиста відкритість на Бога та іншу людину. Коли любові недостатньо, настає криза в особистому, сімейному і суспільному житті. Господь веде нас до джерел любові: „Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!” (І Ів.4,16).
Що означають ці слова? Побутує думка, що людина сама творить любов і тільки від неї самої залежить виникнення чи припинення любовних стосунків. При цьому ми часто забуваємо, що джерелом і взірцем для нашої любові є чоловіколюбна Божа любов, виражена у воплоченні, смерті і воскресінні Ісуса Христа. Справжня любов – це та, яка радісно дарує аж до самопожертви. Для нас можливість любити – це великий Божий дар. Приймаючи його, ми можемо ділитися ним з іншими. Християнська любов – вільна і відповідальна. Вона творить любовне середовище, найповнішим виразом якого є сімейна і монаша спільноти.

Закінчення
Дорога молоде! Вже понад дві тисячі років спільнота Церкви прямує за Христом шляхами історії. Це – захоплююча подорож. Сьогодні Христос запрошує нас піти за Ним: «Ходіть і подивіться»! Ступивши на християнський шлях, Ви на власні очі побачите, «де живе Вчитель», - тобто «Дім Отця». Бог як ласкавий Отець покликав нас до життя і щастя, Він послав Свого Сина, щоб Той послужив нам за Провідника на життєвому шляху. Молода людина з Євангелія від Луки, проаналізувавши свої проблеми, зрозуміла, що корінь проблем – у віддаленості від Отця. Тоді вона вирішила: «Встану, піду до батька мого» (Лк. 15,18) - і повернулася до Отчого дому.
Ми зустрічаємося на молодіжному соборі, щоб зрозуміти, що нам до Бога по дорозі. Священики і миряни, дорослі і діти - всі ми прямуємо за одним Учителем. Тому нам важливо підтримувати одне одного, усвідомлювати труднощі, нерівності на шляху, почути у відвертій розмові про біди, помилки для того, щоб спільними зусиллями їх поправляти. „Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там і Я серед них” (Мт. 18, 20). Ці слова розкривають сенс нашого зібрання. Нехай Христос, Котрий саме зараз серед нас, навчить і просвітить наш розум і серця, щоб ми зробили свій правильний вибір і сказали за апостолом Петром:«Господи, а до кого підемо? Це ж у Тебе – слова життя вічного» (Ів.6,68). Дорогі наші Діти – Діти Небесного Отця, повторюйте це визнання віри і практикуйте, а Христос буде вашою силою та вашою радістю.

Благословення Господнє на Вас!

+ Юліян (Вороновський),
Єпископ
Самбірсько-Дрогобицький



Дано у Дрогобичі
при Катедральному Соборі Пресвятої Трійці
у празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього
27 вересня 2006 року Божого.