Різдвяне послання "Бог предвічний народився"
SDE

Різдвяне послання "Бог предвічний народився"

21 листопада 2004
Друк E-mail
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

Преосвященнійшого Владики Юліяна (Вороновського),
Єпископа Самбірсько-Дрогобицького

Мир у Господі та моє архиєрейське благословення!

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Христос Рождається! Славімо Його!

Поспішаю сьогодні до вас, щоб сповістити всім Добру Новину: "Бог предвічний народився, прийшов десь із небес, щоб спасти рід свій увесь". Ця подія не може залишити байдужою ні одну християнську душу, а тим більше зібраних тут у Господньому храмі. Адже цю радість ангели оспівують на небесах, звіщаючи землі мир, а людям - благовоління. І ми всі, "що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися"(Гл. 3.27) ведені ясною зіркою поспішали до місцевого "вифлеєму-храму", бо "хлоп'ятко нам народилося", "Бога нам дано". І припавши навколішки перед Божим Дитям, відважно звіщаємо всьому поганському світу, що "З нами Бог, розумійте народи". Кінець темряві, бо "Світло тихе святої слави" "просвічує всяку людину, що приходить на світ" і, кожен, хто просвітиться тим світлом, не блукатиме у темряві.
Оспіване нашими колядками та овіяне таємничістю різдво Христове щорічно заставляє нас задуматися над великою тайною Божого воплочення. Своїм рождеством Господь і нас запрошує до нового життя. Але, щоб це життя було зрозумілим для смертної людини, Бог приймає людське тіло, а разом із ним всі людські прикрості, бо зазнає холоду, голоду, невдач, очорнення, зради, бичування, розп'яття і, навіть, смерти. Адже все це ми унаслідували в Адамі. Син Божий відкриває нам істину, що Він прийшов на світ, щоб здійснити свою місію спасіння і відкрити нам тайну: "як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі"(1Кр.15.22).
Роздумуючи над тайною Божого воплочення, пригадаймо собі подію, про яку описує святий апостол Лука. У своїй євангелії, розповідаючи про похорон єдиного сина вдови із Наїну, про плач матері та багатьох людей із цього міста, які брали участь у жалібній процесії (пор. Лк.7. 11-16), євангелист вдало змальовує ситуацію, в якій жив вибраний народ. Все це виглядало дуже блідо, плачевно і трагічно. Ізраїльський люд жив "у тіні смерти" та "ходив у пітьмі". Тому "Бог так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але мав життя вічне"(Ів.3.16). Господь, бачачи духовний занепад народу в особі мертвого біблійного єдиного сина вдови, "як викуп за всіх" (1Тм.2.6.) дає свого єдинородного Сина на смерть. Євангелист Лука продовжує: "Господь зглянувся над нею і сказав до неї: Не плач." Іншими словами можна сказати: Бог не лише полюбив людину, не лише надіявся на її покаяння і навернення - Бог повірив, що людина здатна прийняти Його спасіння. Він першим підійшов, особисто доторкнувся до нар, тобто наповнив собою все, навіть ад, де до тепер не було для Нього місця. Він своєю святістю доторкнувся до причини гріха, і ті що несли, розповсюджували, пропагували гріх, а значить і смерть, змушені були зупинитися. Саме так, зупинитися. Бо коли чоловік чи, в цілому, народ, який перебуває у гріховному стані, хоче покращити своє становище, змушений зупинитися, побачити і почути Христа, і лише тоді підвестися та починати говорити. Починати жити новим життям - життям вічним. За словами святого апостола Луки, "страх огорнув всіх, і вони прославляли Бога". А у книзі Сираха сказано: "початок мудрості - острах Божий"(Сир.1.14). Народ, який хоче бути великим Божим народом, народом вільним, новим - змушений вчитися мудрості, в ній вдосконалюватися, у ній багатіти. А для цього необхідний острах Божий.
Євангельська подія, яку подаю Вам для роздумів, відкриває нам сутність Божого воплочення. Христос прийшов на світ у виді раба, щоб запросити нас до нового життя. Саме до цього Він кличе апостолів вказуючи: "залишіть мертвим мертвих хоронити"(пор. Мт.8.22). Бо, "народ, що в пітьмі ходить, побачив світло велике", бо "над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло", бо нам дано "Князя миру", бо йому ім'я "Чудесний порадник". Воплочення Бога заставляє людину покинути все смертне, темне, гріховне і зодягнутися в безсмертне, світле, святе.
Усвідомлюючи вище сказане, занесімо правду про народженого Христа до своїх сімей, до своїх домашніх церков. І обходячи Рік Пресвятої Євхаристії, прийдімо до Воплоченого і "вкусімо", "який благий Господь". Прийдімо всі: струджені, обтяжені, скривджені, голодні, спраглі, вдоволені і невдоволенні, багаті і бідні, здорові та хворі, старі разом з юнацтвом й Господь заспокоїть нас. (пор. Мт.11.28) Бог підніме упалих, потішить скривджених, "врозумить сильних світу цього", лише щоб ми у своїх подружжях зважали на Бога, адже Він є Правда і Життя, Він є Початок і Кінець.
Рівнож, Різдво Христове об'єднює всіх нас у єдину Божу родину вказуючи, що незалежно яких ми поглядів чи до якої партії належимо, головне, щоб ми чулися синами Божими і дітьми свого народу. Щоб не плакала над нами наша Мати-Україна, як над померлою своєю дитиною, і рідний люд наш не йшов безмовним натовпом, як у місті Наїн, встидаючись наших яничарських вчинків.
Рік, в який входимо, буде не простим у політичному житті нашої країни. Про це свідчать події минулого року. І нашим завданням є не зневіритися, не датися в обману, не продати своєї гідности, совісти і біблійного первородства, залишитися самим собою та бути "сином не рабині", а "вільної"(пор.Гал.4.). Пам'ятаймо на подвиги великих наших предків, живімо свято і дбаймо за прийдешні покоління. Адже все це поєднано у Святій родині з Назарету. Вони шанували свій древній і славний рід, вели святе і праведне життя, що дало змогу їм подарувати світові Ізбавителя і Спасителя, дателя Життя вічного. Плекаймо надію, що задля нашої праведності, Господь спасе нас. І які б системи поневолення наші недруги не плекали, то нічого з того не вийде, "Бо з нами Бог. Давайте накази, та вони не здійсняться: Бо з нами Бог" (із Великого Повечеря).
На тій оптимістичній ноті хочу вітати всіх Вас, дорогі мої духовні чада, із Різдвом Христовим та Новим роком. Нехай цей рік принесе всім вам лише світло, мир, і тепло. А якщо комусь прийдеться пережити у цьому році якесь випробування, то "залиши на Господа твою турботу і він тебе підтримає"(Пс. 55.23), - закликає псалмопівець. А сьогодні радіймо і веселімося та колядками і різдвяними піснеспівами витаймо одні одних, бо "великий пророк устам між нами. Бог навідався до народу свого" (Лк. 7. 16).

Благодать Господа нашого Ісуса Христа
і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа
нехай буде з усіма вами!

Христос Рождається! Славімо Його!

+Юліян (Вороновський),
Єпископ
Самбірсько-Дрогобицький


Дано у Дрогобичі
при Катедральному Соборі Пресвятої Трійці
21 листопада 2004 р.Б.
у празник Святого архистратига Михаїла
75_vl-25 травня владиці Юліану (Вороновському) виповнюється 75 років. Цьогоріч архієрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії святкує також 25-ліття святительського служіння. З цієї нагоди ювіляра сердечно вітають владика Ярослав, духовенство, чернецтво та вірні Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Молитовно бажаємо Вам, дорогий Владико, духовної та тілесної витривалості у сповненні архіпастирського служіння. Нехай береже Вас Господь під Покровом Пресвятої Богородиці!

› БІОГРАФІЯ АРХИЄРЕЯ

› КНИГА "НЕХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ"

› о. МИХАЙЛО БУЧИНСЬКИЙ "ЖИТТЄВІ СТЕЖКИ ВЛАДИКИ ЮЛІЯНА ВОРОНОВСЬКОГО"

› СВЯТКОВА ЛІТУРГІЯ З НАГОДИ 75-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ ЗА УЧАСТІ ГЛАВИ УГКЦ, фоторепортаж

› ПРИВІТАЛЬНЕ СЛОВО ВЛАДИКИ ЯРОСЛАВА ДО ВЛАДИКИ ЮЛІЯНА З НАГОДИ ЙОГО 75-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ

› ПРИВІТАЛЬНЕ СЛОВО ВЛАДИКИ ЯРОСЛАВА ДО БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА ПІД ЧАС 75-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ ВЛАДИКИ ЮЛІЯНА

› ПРИВІТАЛЬНЕ СЛОВО ВЛАДИКИ ЯРОСЛАВА ДО БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА ПІД ЧАС 75-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ ВЛАДИКИ ЮЛІЯНА

Послання до молоді

27 вересня 2006

Неділя - День Господній

08 листопада 2005

Різдвяне послання

25 листопада 2003
^ Догори