“Через терни до зірок”: у Старому Самборі відбулася урочиста академія вшанування ювілеїв важливих подій історії УГКЦ [фото]

12 вересня за ініціативи о. Михайла Николина, декана Старосамбірського, у Старому Самборі відбулася урочиста академія з нагоди 75-ліття Львівського псевдособору, 425-ліття Берестейської унії та 130-ліття створення хорового товариства “Львівський боян”. Детальніше...

На Самбірщині освячено камінь під будівництво нового храму [фото]

11 вересня, у день Усікновення чесної глави св. Івана Хрестителя, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у с. Рудня на Самбірщині освятив камінь під будівництво храму Преображення Господнього. Детальніше...

Розпочались реколекції для священиків єпархії, які провадить ієромонах Юстин Бойко [фото]

6 вересня у м. Трускавець, в реколекційно-просвітницькому центрі "Оранта", розпочався І-й тур реколекцій для священиків Самбірсько-Дрогобицької єпархії. На запрошення владики Ярослава, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, цьогорічні реколекції проводить о. Юстин Бойко, ієромонах студійського уставу. Детальніше...

У м. Самбір освятили перший в історії храм на честь блаженних священномучеників Йосафата (Коциловського) та Григорія (Лакоти) [фото]

5 вересня у м. Самбір владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, освятив перший в історії храм на честь блаженних священномучеників Йосафата Коциловського і Григорія Лакоти. Відтак єпископ відслужив у новоосвяченому храмі Божественну Літургію. Йому співслужили: о. Богдан Добрянський, декан Самбірський, о. Михайло Николин, декан Старосамбірський, і священики Самбірського деканату. Детальніше...

Владика Ярослав відвідав парафію Успення Пресвятої Богородиці в м. Дрогобич [фото]

28 серпня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, очолив Божественну Літургію з нагоди 10-ліття посвячення храму Успення Пресвятої Богородиці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужив о. Ростислав Мелех, адміністратор храму, та священики Дрогобицького деканату. Детальніше...

Проповідь з нагоди свята Успення Пресвятої Богородиці (2021)

  Слава Ісусу Христу!Дорогі у Христі брати і сестри! Ведені любов’ю до Пресвятої Богородиці зібралися всі ми сьогодні у святому храмі, щоб осмислити важливу подію з Її життя – Успення і випросити через заступництво Богоматері благодать Божу, так необхідну для нашого духовного життя та щоденної діяльності. Ще кілька днів тому, святкуючи свято Преображення ГНІХ, ми думками линули на гору Тавор, споглядаючи з апостолами світлосяйну славу Божества нашого Господа. А сьогодні, у день Успіння Богородиці, мисленно ступаємо до Гетсиманії – до гробу, де було покладене Її тіло. Ця подія – таїнственна, як і таїнственним були ключові моменти Її земного життя, про яке розповідають нам Святе Письмо і Священне Передання. У святі Преображення ми роздумували над майбутнім преображенням людського життя, яке нам у Своїй Особі привідкрив Христос Спаситель. А сьогодні, в день Успення Пресвятої Богородиці, ми споглядаємо торжественне преображення смерті – з трагічної розлуки в мирне переставлення і сон. Підставою для святкування празника Успення Пресвятої Богородиці є традиція Церкви, котра від апостольських часів засвідчує, що, коли Діва Марія закінчила своє земне життя, Її тіло й душу Ісус Христос забрав до неба. У цей день Божий люд возвеличує Її словами кондака: “В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання, гріб і умертвіння не втримали: бо як Матір життя до життя переставив Той, хто вселився в утробу приснодівственну”. Свято Успення відображує радісну впевненість в тому, що після воскресіння Ісуса Христа смерть не має остаточної влади над людиною. Слов'янська назва сьогоднішнього свята – «Успення» - глибоко богословська, бо вказує на перспективу пробудження. Богомати лише заснула для земного життя, щоб в ту ж мить прокинутися до вічного блаженного життя і з нетлінним тілом вселитися в оселі Небесного Отця. Кінець Її земного життя став переходом до вічного буття. Життя майбутнього віку, якого ми ще тільки очікуємо, для Богородиці вже наступило. У день Успення сповнилося пророцтво псалмоcпівця Давида про майбутню Царицю: «Стала цариця праворуч тебе, в ризи позолочені одягнена, приукрашена» (Пс. 44,10). Перенісшись на небо, Богородиця не припинила свого материнства над тими, що живуть на землі. Вона є і Цариця Небесна, і Покровителька всього людства. Стоячи перед престолом Божим, Вона заступається за нас. Це небесне материнство і близькість Пресвятої Богородиці до нас, людей, є однією з основних причин безмежної любові до Неї християн усього світу. Тому у наших богослужіннях ми часто звертаємося до Неї словами: «Пресвятая Богородице, спаси нас». Чому ми так прославляємо Пресвяту Матір Божу? Святий євангелист Лука бачить суть возхваляння Марії у виразі Єлисавети: «Щаслива та, що повірила» (Лк 1.45). Бо Величання Богородиці – це пісня до Бога, який живе і діє в історії, це – гімн віри та любові, що лине з серця Діви Марії. Вона жила зі зразковою довірою і зберігала у глибині свого серця слова Бога до свого народу, обіцянки дані Аврааму, Ісааку і Якову, роблячи їх суттю своєї молитви. Слово Боже у Величанні стало словом Марії, світильником на Її шляху. Завдяки своїй повній посвяті і ревній вірі Вона стала гідною вмістити у своїй утробі Слово Боже, що сталося плоттю. Марія в очікуванні народження Ісуса — це новозавітній Ковчег Божий, що носить у собі Божу присутність, що є джерелом втіхи і повної радості. Тому й Йоан Предтеча, зрадівши, «танцював» в утробі Єлисавети при її відвідинах Пречистою Дівою Марією: адже й цар Давид радісно танцював перед старозавітнім Ковчегом. Марія — це «візит» Бога, який дарує радість. Це відчула Єлисавета і, сповнена Святим Духом, викликнула голосом сильним «Звідки мені це, що прийшла до мене мати Господа мого…?» (Лк. 1. 43) Також в Євангелії знаходимо слова Богородиці, якими вона пророчо передбачає цю перспективу прослави: «Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди» (Лк. 1,48). Це пророцтво простягається на всю історію Церкви. Воно вказує на те, що слава Пресвятої Діви Марії тісно пов'язана з тим фактом, що вона погодилася стати Божим знаряддям у спасінні світу і породити Ісуса Христа. Отже застановімося: яке значення для нашого життя має Успіння Пресвятої Богородиці? Перша відповідь: в Успінні ми бачимо, що Бог гарантує людині оселю у Себе (пор. Йо 14,2); Бог є домівкою людини, в Бозі є місце для людини. Марія, з'єднуючись з Богом, не віддаляється від нас, не прямує в невідому галактику. Тому той, хто прямує життєвими шляхами до Бога, наближається й до Неї. Вона дуже близька до нас, до кожного з нас. Богородиця, поєднана з Богом, має таке велике серце, що воно здатне прийняти все творіння. І вона показує це своїми чудесними ділами по всій землі, в чудотворних іконах та відпустових місцях. Богомати поруч, Вона слухає нас, Вона допомагає, Вона близька всім нам. Але є й інший аспект: не тільки в Бога є місце для людини; в людині теж є місце для Бога. І це ми бачимо на прикладі Марії, яка стала Святим Ковчегом, який носить Божу присутність. Така присутність Бога в нас є дуже важливою, бо осяює світ з усіма його проблемами. Ця присутність реалізується через нашу віру, молитву та святі Тайни. У вірі ми відкриваємо двері нашого буття, щоб Бог увійшов до нас і був силою, яка дає життя і рух нашому буттю. Отож, всередині нас є місце для Бога – відкриймося на Нього, як відкрилася Богомати, кажучи: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову». Відкриваючись на Бога, ми не втрачаємо нічого. Навпаки, наше життя стає повноцінним і великим. Сьогодні багато говориться про кращий світ, якого ми очікуємо. Проте, чи прийде і коли саме настане це кращий світ – ми не знаємо. Можемо лиш бути певними, що світ, який віддаляється від Бога, точно не стане кращим, а лише гіршим. Тільки присутність Божа може гарантувати кращий світ. Також Успіння Богородиці вчить нас, що Бог нас чекає. Закінчуючи своє земне життя, ми не відходимо у порожнечу, на нас очікують. Бог чекає нас, і, йдучи до Нього, ми обов’язково зустрінемо Богородицю, знайдемо наших близьких, знайдемо вічну Любов. Бог чекає на нас: це є нашою великою радістю і великою надією, яка народжується саме у цьому святі. І Богомати супроводжує нас на цьому шляху, заступається за нас і це є радістю нашого життя, і радістю нашої надії. Від початків християнства на українських землях наш народ перебуває під покровом Пресвятої Богородиці та плекає особливу любов до неї. Святий Володимир Великий збудував у Києві першу муровану церкву Успення Пресвятої Богородиці і на її будову та утримання призначив десятину своїх прибутків (тому ця церква називалась ще й Десятинною). Князь Ярослав Мудрий, розгромивши в 1036 році войовничі орди печенігів, в подяку за перемогу збудував у столиці Собор Святої Софії (Премудрості Божої), а над Золотими воротами - храм Благовіщення Пресвятої Богородиці, в якому увесь український народ було віддано під Покров Божої Матері. Відтоді і надалі Пресвяту Богородицю любить і з особливою набожністю вшановує наш український люд. Скільки ж то по нашій землі Богородичних святинь! Не мало з них посвячені й Успенню Пресвятої Богоматері. Саме в цю пору, після жнив, тисячами линули прочани до Її відпустових місць, бо Вона є таємними вратами до Божого Царства, які відкриваються там, де, здавалося б, немає перспективи, немає виходу. Дорогі у Христі! Сьогодні ми мисленно споглядаємо у святі Успення, як Богородиця переставляється до неба. А що ж Вона залишає нам? Запам’ятаймо хоча б одну тільки заповідь і один чудовий приклад. Заповідь – це ті слова, які вона сказала слугам в Кані Галилейській: «Що б не сказав Христос – те робіть» (пор. Йо.2,5). І слуги виконали; і води обмивання стали добрим вином. Цю заповідь Вона залишає кожному з нас. Вслухаймося в слово Христове і не будьмо лише слухачами, але виконуймо його, і тоді все земне стане вічним, перетвореним і прославленим... Про Богородицю говориться в Євангелії, що кожне слово про Христа і, звичайно, кожне слово Христове Вона складала в своє серце як скарб, як найдорожче. Так маємо поступати і ми. Богородиця після свого Успення залишає нам і приклад. Вона пройшла шлях земного життя від природного народження до Успення, зростала на цьому шляху своїм смиренням, покорою, хресним материнським подвигом і всецілим відданням себе Божій волі. Вона йшла шляхом відмови від земних уподобань, від земних благ і задоволень, шляхом простоти, убогості, добровільних поневірянь принесених у жертву Богові. Глядімо і наслідуймо цей Її земний шлях у нашому житті. Сьогодні, у це величне свято, молімося до нашої Небесної Заступниці, щоб Вона, наша Мати, допомагала нам, заступалася за нами там, де людська сила є безсилою. Нехай божественна благодать торкне кожного з нас і наповнить відчуттям близькості Христа та Його Небесного Царства. Нехай Пресвята Богородиця донесе молитви усіх нас до Її Сина, а відтак відкриє для нас Його вічне милосердне, добре, визволяюче обличчя. А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь. + Ярослав м. Самбір,28 серпня 2021 року Божого   Детальніше...

Вийшла друком збірка проповідей і гомілій «Трапеза Божого Слова» авторства владики Ярослава (Приріза)

25 серпня в Єпархіальному управлінні Самбірсько-Дрогобицької єпархії, в м. Дрогобич, під час соборчику протопресвітерів відбулась презентація книги владики Ярослава (Приріза) «Трапеза Божого Слова: Проповіді та гомілії на рухоме коло літургійного року», видавцем якої є Дрогобицька духовна семінарія Блаженних священномучеників Северина, Якима і Віталія. У книгу увійшли проповіді й гомілії, які владика Ярослав виголосив у різний час з нагоди неділь і свят, що належать до рухомого циклу літургійного року. Детальніше...

Владика Ярослав привітав духовенство і вірних єпархії з 30-ю річницею Незалежності України [відео]

24 серпня, у 30-ту річницю Незалежності України, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, привітав духовенство і вірних єпархії. Детальніше...

Владика Ярослав: Щоденна щира молитва приватна, чи спільнотна у Божому храмі, повинні стати джерелом благодаті та духовного очищення

19 серпня, у свято Преображення Господнього, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Під час богослужіння єпископ уділив ієрейські свячення диякону Віталю Мисьці. Детальніше...

Звернення з нагоди 30-ої річниці відновлення Незалежності України (2021)

Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі в Христі брати і сестри! Слава Ісусу Христу! 24 серпня 2021 року Божого відзначаємо велике національне свято – відновлення Незалежності України. Про день, який стався 30 років тому, мріяли мільйони синів і дочок українського народу. Це гетьмани й національні вожді, священнослужителі й науковці, воїни та повстанці, робітники й селяни – весь наш боголюбивий народ. Українська незалежність – вимолена вірними, оспівана поетами й кобзарями, здобута довготривалою віковою боротьбою та скроплена кров’ю найкращих синів і дочок України. Наша Батьківщина не постала 30 років тому, її історія сягає прадавніх часів, а традиції державотворення беруть початок із X століття, коли паросток нашого народу був прищеплений до животворної лози християнської віри. З тих пір український народ утверджував свою духовність, культуру, освіту, державність, прямуючи дорогою християнських цінностей, якою є Господь наш Ісус Христос, Котрий сказав про Себе: «Я є дорога, правда і життя» (Йо.14,6). Євангельські істини були настільки глибоко закорінені у свідомості українців, що виражалися переконанням: краще вмерти вільним, аніж жити рабом; краще зберегти гідність, жертвуючи собою, ніж втратити власне майбутнє та майбутнє народу, йдучи на компроміси зі злом і неправдою. Відзначаючи 30-ліття відновлення Незалежності України, ми схиляємо голови у пам’ять про тих, хто поклав своє життя за волю і кращу долю нашої Батьківщини впродовж багатьох століть, зокрема й за час новітньої збройної агресії Росії супроти нашої держави. Небесна поміч була необхідна для відновлення незалежності нашої держави, вона вкрай потрібна й сьогодні – як у боротьбі з видимою небезпекою північного агресора, так і з невидимими загрозами світоглядного характеру, що, прикриваючись красномовними гаслами, підступно намагаються знищити споконвічні українські моральні устої і таким чином підрізати коріння української державності. Тепер, у період новітніх випробувань і викликів, які переживаємо, саме на нас із вами Господь поклав відповідальність за збереження й утвердження дару свободи та незалежності нашої держави. Сьогодні ми повинні не лише згадувати своїх славних попередників, а й мати відвагу долучитися до їхніх рядів, як це зробили сучасні герої – воїни Небесної сотні й тисячі наших військовослужбовців, які щомиті жертвують своїм життям і здоров’ям за єдність, соборність і кращу долю України. Перед лицем теперішніх загроз і викликів об’єднуймося в обороні дару української незалежності, яку ми отримали від Бога зусиллями та молитвами наших предків. Молімося за нашу спільну перемогу; працюймо для розквіту нашої землі та для блага нашого народу. Бог на боці тих, хто відстоює правду, справедливість та добро. Саме такою є нинішня борня нашого народу з видимими і скритими загрозами. Це боротьба світла проти темряви, любові проти ненависті, правди проти брехні. Щиро вітаю тебе, дорогий український народе, у це свято національного Великодня! У 30-ту річницю Незалежності України дякуймо Богові, нашому Творцеві і Визволителеві, за дар свободи для нашого народу. Молімося, щоб Милосердний Господь захоронив громадян нашої держави від усякого лиха. Нехай Пресвята Богородиця заступається за всіх нас своїм небесним Покровом, а всі святі землі української вимолюють для нас благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа! Слава Ісусу Христу! Слава Україні! + Ярослав Приріз,єпископ Самбірсько-Дрогобицький  Дано в Дрогобичі, при Катедральному соборі Пресвятої Трійці,у свято Преображення Господнього,19 серпня 2021 року Божого Детальніше...