Розпочались реколекції для священиків єпархії, які провадить ієромонах Юстин Бойко [фото]

6 вересня у м. Трускавець, в реколекційно-просвітницькому центрі "Оранта", розпочався І-й тур реколекцій для священиків Самбірсько-Дрогобицької єпархії. На запрошення владики Ярослава, єпископа Самбірсько-Дрогобицького, цьогорічні реколекції проводить о. Юстин Бойко, ієромонах студійського уставу. Детальніше...

У м. Самбір освятили перший в історії храм на честь блаженних священномучеників Йосафата (Коциловського) та Григорія (Лакоти) [фото]

5 вересня у м. Самбір владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, освятив перший в історії храм на честь блаженних священномучеників Йосафата Коциловського і Григорія Лакоти. Відтак єпископ відслужив у новоосвяченому храмі Божественну Літургію. Йому співслужили: о. Богдан Добрянський, декан Самбірський, о. Михайло Николин, декан Старосамбірський, і священики Самбірського деканату. Детальніше...

Владика Ярослав відвідав парафію Успення Пресвятої Богородиці в м. Дрогобич [фото]

28 серпня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, очолив Божественну Літургію з нагоди 10-ліття посвячення храму Успення Пресвятої Богородиці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужив о. Ростислав Мелех, адміністратор храму, та священики Дрогобицького деканату. Детальніше...

Проповідь з нагоди свята Успення Пресвятої Богородиці (2021)

  Слава Ісусу Христу!Дорогі у Христі брати і сестри! Ведені любов’ю до Пресвятої Богородиці зібралися всі ми сьогодні у святому храмі, щоб осмислити важливу подію з Її життя – Успення і випросити через заступництво Богоматері благодать Божу, так необхідну для нашого духовного життя та щоденної діяльності. Ще кілька днів тому, святкуючи свято Преображення ГНІХ, ми думками линули на гору Тавор, споглядаючи з апостолами світлосяйну славу Божества нашого Господа. А сьогодні, у день Успіння Богородиці, мисленно ступаємо до Гетсиманії – до гробу, де було покладене Її тіло. Ця подія – таїнственна, як і таїнственним були ключові моменти Її земного життя, про яке розповідають нам Святе Письмо і Священне Передання. У святі Преображення ми роздумували над майбутнім преображенням людського життя, яке нам у Своїй Особі привідкрив Христос Спаситель. А сьогодні, в день Успення Пресвятої Богородиці, ми споглядаємо торжественне преображення смерті – з трагічної розлуки в мирне переставлення і сон. Підставою для святкування празника Успення Пресвятої Богородиці є традиція Церкви, котра від апостольських часів засвідчує, що, коли Діва Марія закінчила своє земне життя, Її тіло й душу Ісус Христос забрав до неба. У цей день Божий люд возвеличує Її словами кондака: “В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання, гріб і умертвіння не втримали: бо як Матір життя до життя переставив Той, хто вселився в утробу приснодівственну”. Свято Успення відображує радісну впевненість в тому, що після воскресіння Ісуса Христа смерть не має остаточної влади над людиною. Слов'янська назва сьогоднішнього свята – «Успення» - глибоко богословська, бо вказує на перспективу пробудження. Богомати лише заснула для земного життя, щоб в ту ж мить прокинутися до вічного блаженного життя і з нетлінним тілом вселитися в оселі Небесного Отця. Кінець Її земного життя став переходом до вічного буття. Життя майбутнього віку, якого ми ще тільки очікуємо, для Богородиці вже наступило. У день Успення сповнилося пророцтво псалмоcпівця Давида про майбутню Царицю: «Стала цариця праворуч тебе, в ризи позолочені одягнена, приукрашена» (Пс. 44,10). Перенісшись на небо, Богородиця не припинила свого материнства над тими, що живуть на землі. Вона є і Цариця Небесна, і Покровителька всього людства. Стоячи перед престолом Божим, Вона заступається за нас. Це небесне материнство і близькість Пресвятої Богородиці до нас, людей, є однією з основних причин безмежної любові до Неї християн усього світу. Тому у наших богослужіннях ми часто звертаємося до Неї словами: «Пресвятая Богородице, спаси нас». Чому ми так прославляємо Пресвяту Матір Божу? Святий євангелист Лука бачить суть возхваляння Марії у виразі Єлисавети: «Щаслива та, що повірила» (Лк 1.45). Бо Величання Богородиці – це пісня до Бога, який живе і діє в історії, це – гімн віри та любові, що лине з серця Діви Марії. Вона жила зі зразковою довірою і зберігала у глибині свого серця слова Бога до свого народу, обіцянки дані Аврааму, Ісааку і Якову, роблячи їх суттю своєї молитви. Слово Боже у Величанні стало словом Марії, світильником на Її шляху. Завдяки своїй повній посвяті і ревній вірі Вона стала гідною вмістити у своїй утробі Слово Боже, що сталося плоттю. Марія в очікуванні народження Ісуса — це новозавітній Ковчег Божий, що носить у собі Божу присутність, що є джерелом втіхи і повної радості. Тому й Йоан Предтеча, зрадівши, «танцював» в утробі Єлисавети при її відвідинах Пречистою Дівою Марією: адже й цар Давид радісно танцював перед старозавітнім Ковчегом. Марія — це «візит» Бога, який дарує радість. Це відчула Єлисавета і, сповнена Святим Духом, викликнула голосом сильним «Звідки мені це, що прийшла до мене мати Господа мого…?» (Лк. 1. 43) Також в Євангелії знаходимо слова Богородиці, якими вона пророчо передбачає цю перспективу прослави: «Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди» (Лк. 1,48). Це пророцтво простягається на всю історію Церкви. Воно вказує на те, що слава Пресвятої Діви Марії тісно пов'язана з тим фактом, що вона погодилася стати Божим знаряддям у спасінні світу і породити Ісуса Христа. Отже застановімося: яке значення для нашого життя має Успіння Пресвятої Богородиці? Перша відповідь: в Успінні ми бачимо, що Бог гарантує людині оселю у Себе (пор. Йо 14,2); Бог є домівкою людини, в Бозі є місце для людини. Марія, з'єднуючись з Богом, не віддаляється від нас, не прямує в невідому галактику. Тому той, хто прямує життєвими шляхами до Бога, наближається й до Неї. Вона дуже близька до нас, до кожного з нас. Богородиця, поєднана з Богом, має таке велике серце, що воно здатне прийняти все творіння. І вона показує це своїми чудесними ділами по всій землі, в чудотворних іконах та відпустових місцях. Богомати поруч, Вона слухає нас, Вона допомагає, Вона близька всім нам. Але є й інший аспект: не тільки в Бога є місце для людини; в людині теж є місце для Бога. І це ми бачимо на прикладі Марії, яка стала Святим Ковчегом, який носить Божу присутність. Така присутність Бога в нас є дуже важливою, бо осяює світ з усіма його проблемами. Ця присутність реалізується через нашу віру, молитву та святі Тайни. У вірі ми відкриваємо двері нашого буття, щоб Бог увійшов до нас і був силою, яка дає життя і рух нашому буттю. Отож, всередині нас є місце для Бога – відкриймося на Нього, як відкрилася Богомати, кажучи: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову». Відкриваючись на Бога, ми не втрачаємо нічого. Навпаки, наше життя стає повноцінним і великим. Сьогодні багато говориться про кращий світ, якого ми очікуємо. Проте, чи прийде і коли саме настане це кращий світ – ми не знаємо. Можемо лиш бути певними, що світ, який віддаляється від Бога, точно не стане кращим, а лише гіршим. Тільки присутність Божа може гарантувати кращий світ. Також Успіння Богородиці вчить нас, що Бог нас чекає. Закінчуючи своє земне життя, ми не відходимо у порожнечу, на нас очікують. Бог чекає нас, і, йдучи до Нього, ми обов’язково зустрінемо Богородицю, знайдемо наших близьких, знайдемо вічну Любов. Бог чекає на нас: це є нашою великою радістю і великою надією, яка народжується саме у цьому святі. І Богомати супроводжує нас на цьому шляху, заступається за нас і це є радістю нашого життя, і радістю нашої надії. Від початків християнства на українських землях наш народ перебуває під покровом Пресвятої Богородиці та плекає особливу любов до неї. Святий Володимир Великий збудував у Києві першу муровану церкву Успення Пресвятої Богородиці і на її будову та утримання призначив десятину своїх прибутків (тому ця церква називалась ще й Десятинною). Князь Ярослав Мудрий, розгромивши в 1036 році войовничі орди печенігів, в подяку за перемогу збудував у столиці Собор Святої Софії (Премудрості Божої), а над Золотими воротами - храм Благовіщення Пресвятої Богородиці, в якому увесь український народ було віддано під Покров Божої Матері. Відтоді і надалі Пресвяту Богородицю любить і з особливою набожністю вшановує наш український люд. Скільки ж то по нашій землі Богородичних святинь! Не мало з них посвячені й Успенню Пресвятої Богоматері. Саме в цю пору, після жнив, тисячами линули прочани до Її відпустових місць, бо Вона є таємними вратами до Божого Царства, які відкриваються там, де, здавалося б, немає перспективи, немає виходу. Дорогі у Христі! Сьогодні ми мисленно споглядаємо у святі Успення, як Богородиця переставляється до неба. А що ж Вона залишає нам? Запам’ятаймо хоча б одну тільки заповідь і один чудовий приклад. Заповідь – це ті слова, які вона сказала слугам в Кані Галилейській: «Що б не сказав Христос – те робіть» (пор. Йо.2,5). І слуги виконали; і води обмивання стали добрим вином. Цю заповідь Вона залишає кожному з нас. Вслухаймося в слово Христове і не будьмо лише слухачами, але виконуймо його, і тоді все земне стане вічним, перетвореним і прославленим... Про Богородицю говориться в Євангелії, що кожне слово про Христа і, звичайно, кожне слово Христове Вона складала в своє серце як скарб, як найдорожче. Так маємо поступати і ми. Богородиця після свого Успення залишає нам і приклад. Вона пройшла шлях земного життя від природного народження до Успення, зростала на цьому шляху своїм смиренням, покорою, хресним материнським подвигом і всецілим відданням себе Божій волі. Вона йшла шляхом відмови від земних уподобань, від земних благ і задоволень, шляхом простоти, убогості, добровільних поневірянь принесених у жертву Богові. Глядімо і наслідуймо цей Її земний шлях у нашому житті. Сьогодні, у це величне свято, молімося до нашої Небесної Заступниці, щоб Вона, наша Мати, допомагала нам, заступалася за нами там, де людська сила є безсилою. Нехай божественна благодать торкне кожного з нас і наповнить відчуттям близькості Христа та Його Небесного Царства. Нехай Пресвята Богородиця донесе молитви усіх нас до Її Сина, а відтак відкриє для нас Його вічне милосердне, добре, визволяюче обличчя. А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь. + Ярослав м. Самбір,28 серпня 2021 року Божого   Детальніше...

Вийшла друком збірка проповідей і гомілій «Трапеза Божого Слова» авторства владики Ярослава (Приріза)

25 серпня в Єпархіальному управлінні Самбірсько-Дрогобицької єпархії, в м. Дрогобич, під час соборчику протопресвітерів відбулась презентація книги владики Ярослава (Приріза) «Трапеза Божого Слова: Проповіді та гомілії на рухоме коло літургійного року», видавцем якої є Дрогобицька духовна семінарія Блаженних священномучеників Северина, Якима і Віталія. У книгу увійшли проповіді й гомілії, які владика Ярослав виголосив у різний час з нагоди неділь і свят, що належать до рухомого циклу літургійного року. Детальніше...

Владика Ярослав привітав духовенство і вірних єпархії з 30-ю річницею Незалежності України [відео]

24 серпня, у 30-ту річницю Незалежності України, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, привітав духовенство і вірних єпархії. Детальніше...

Владика Ярослав: Щоденна щира молитва приватна, чи спільнотна у Божому храмі, повинні стати джерелом благодаті та духовного очищення

19 серпня, у свято Преображення Господнього, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Під час богослужіння єпископ уділив ієрейські свячення диякону Віталю Мисьці. Детальніше...

Звернення з нагоди 30-ої річниці відновлення Незалежності України (2021)

Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі в Христі брати і сестри! Слава Ісусу Христу! 24 серпня 2021 року Божого відзначаємо велике національне свято – відновлення Незалежності України. Про день, який стався 30 років тому, мріяли мільйони синів і дочок українського народу. Це гетьмани й національні вожді, священнослужителі й науковці, воїни та повстанці, робітники й селяни – весь наш боголюбивий народ. Українська незалежність – вимолена вірними, оспівана поетами й кобзарями, здобута довготривалою віковою боротьбою та скроплена кров’ю найкращих синів і дочок України. Наша Батьківщина не постала 30 років тому, її історія сягає прадавніх часів, а традиції державотворення беруть початок із X століття, коли паросток нашого народу був прищеплений до животворної лози християнської віри. З тих пір український народ утверджував свою духовність, культуру, освіту, державність, прямуючи дорогою християнських цінностей, якою є Господь наш Ісус Христос, Котрий сказав про Себе: «Я є дорога, правда і життя» (Йо.14,6). Євангельські істини були настільки глибоко закорінені у свідомості українців, що виражалися переконанням: краще вмерти вільним, аніж жити рабом; краще зберегти гідність, жертвуючи собою, ніж втратити власне майбутнє та майбутнє народу, йдучи на компроміси зі злом і неправдою. Відзначаючи 30-ліття відновлення Незалежності України, ми схиляємо голови у пам’ять про тих, хто поклав своє життя за волю і кращу долю нашої Батьківщини впродовж багатьох століть, зокрема й за час новітньої збройної агресії Росії супроти нашої держави. Небесна поміч була необхідна для відновлення незалежності нашої держави, вона вкрай потрібна й сьогодні – як у боротьбі з видимою небезпекою північного агресора, так і з невидимими загрозами світоглядного характеру, що, прикриваючись красномовними гаслами, підступно намагаються знищити споконвічні українські моральні устої і таким чином підрізати коріння української державності. Тепер, у період новітніх випробувань і викликів, які переживаємо, саме на нас із вами Господь поклав відповідальність за збереження й утвердження дару свободи та незалежності нашої держави. Сьогодні ми повинні не лише згадувати своїх славних попередників, а й мати відвагу долучитися до їхніх рядів, як це зробили сучасні герої – воїни Небесної сотні й тисячі наших військовослужбовців, які щомиті жертвують своїм життям і здоров’ям за єдність, соборність і кращу долю України. Перед лицем теперішніх загроз і викликів об’єднуймося в обороні дару української незалежності, яку ми отримали від Бога зусиллями та молитвами наших предків. Молімося за нашу спільну перемогу; працюймо для розквіту нашої землі та для блага нашого народу. Бог на боці тих, хто відстоює правду, справедливість та добро. Саме такою є нинішня борня нашого народу з видимими і скритими загрозами. Це боротьба світла проти темряви, любові проти ненависті, правди проти брехні. Щиро вітаю тебе, дорогий український народе, у це свято національного Великодня! У 30-ту річницю Незалежності України дякуймо Богові, нашому Творцеві і Визволителеві, за дар свободи для нашого народу. Молімося, щоб Милосердний Господь захоронив громадян нашої держави від усякого лиха. Нехай Пресвята Богородиця заступається за всіх нас своїм небесним Покровом, а всі святі землі української вимолюють для нас благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа! Слава Ісусу Христу! Слава Україні! + Ярослав Приріз,єпископ Самбірсько-Дрогобицький  Дано в Дрогобичі, при Катедральному соборі Пресвятої Трійці,у свято Преображення Господнього,19 серпня 2021 року Божого Детальніше...

Владика Ярослав: Наша правдива християнська постава може заспокоїти голод сучасної людини, котра так часто його відчуває, шукаючи правди та сенсу свого існування

16 серпня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобич. Детальніше...

Проповідь на восьму неділю після Зіслання Святого Духа (2021)

Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри! Євангельська благовість сьогоднішньої неділі підкреслює надзвичайне Боже милосердя і любов, яка в розповіді євангелиста Матея виливається двома цілющими джерелами: зцілення недужих та помноження хлібів. Ісус щойно втратив Йоана Хрестителя – свого родича і сподвижника, і це очевидно було наочним прикладом, що чекало на самого Христа. Господь відходить на самоту, але Його знаходять люди, і тоді свій особистий смуток Він перемінює у співтерпіння з потребуючими – змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих (пор. Мт 14:14),через вияв свого милосердям Господь подає людям надію і життя. Це дійство помноження хлібів для п’ять тисяч людей Ісус Христос учинив, згадуючи старозавітну подію, коли Божий народ сорок років подорожував пустелею. Найважливішою наукою, що її дав Господь Бог тоді своєму народові, було те, що успіх мандрівки ізраїльтян, тобто можливість посісти обітовану землю, не залежить від їхньої здатності долати труднощі. Успіх залежить від Бога, Господь є господарем життя, Він дає воду серед пустелі, життя серед смерті, світло серед темряви, надію серед відчаю. Ламаючи хліб у пустелі та помножуючи його, щоб втамувати голод понад п’яти тисяч осіб, наш Спаситель не тільки пригадує своїм апостолам про небесний хліб – манну, яка колись наситила старозавітний Божий люд у пустелі. Він сповіщає про укладення Нового Заповіту між Богом і всім людством, – Заповіту, що буде запечатаний у Його Крові хресною жертвою. Тож цей помножений хліб є пророчим прообразом Хліба, яким є Христове Тіло, таїнственно присутнє для нас у Святій Євхаристії. Цей Хліб, розподілений на спомин про Його Смерть і Воскресіння, живить і підтримує нас, що є Його Містичним Тілом – Його святою Церквою. Під час Божественної Літургії священик, розламуючи Таїнственний Хліб - Тіло Христове, каже такі слова: «Роздроблюється і розділюється Агнець Божий, що Його їдять, але ніколи не з’їдають і причасників Він освячує». Це таїнственне ламання Хліба і благодать Слова Божого ми переживаємо на кожній Літургії, адже тоді сам Христос приходить, щоб на святім престолі розламати і поблагословити нам хліб та перетворити його на своє тіло, а вино – на свою кров. І тоді через руки священнослужителів Він хоче накормити нас, щоб ніхто не знеміг у дорозі до мети – життя вічного. У пустелі учні були готові розпустити людей по селах, щоб вони купили собі поживу. Однак Ісус на це промовив: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти». Як часто ми чуємо нарікання багатьох людей: чому Бог не зробить щось …, чому Він не нагодує голодних …? Ми, здається забули, що Бог «робить щось» часто через нас, ми є Його знаряддям, членами Його Тіла. Він показує свою працю через нас, саме ми є Його людьми, Його народом, Його Церквою. «Не треба їм відходити, дайте Ви їм їсти». Ми повинні принести все, що ми маємо – наші п’ять хлібів і дві риби - до Христа. Він поблагословить те, що ми принесли і використає, щоб допомогти нашим ближнім у потребі.              Сьогодні Христос говорить нам: Я маю завдання для вас, яке ніхто інший крім вас не зможе виконати. Не обов’язково нам володіти великими талантами, щоб служити Богові. Ми є корисними тим, що маємо. «Є тут один хлопчина: він має п’ять ячмінних хлібів, ще й дві риби; та що це на таку многоту» - каже апостол Андрій брат Симона-Петра (пор. Ів. 6,9). Але Ісус відповідає: «Принесіть їх мені сюди». Чудо сталося того дня саме тому, що хлопчина запропонував Христові ту єдину річ, яку він мав. Як могла б розвинутись наша Церква, якби ми запропонували Богові те, чим ми володіємо. Якщо у нас гарний голос, співаймо у церковному хорі; якщо ми можемо навчати нашу молодь, робімо це в домашній церкві, суботній школі та з інших нагод; якщо володіємо певною майстерністю чи ремеслом, допоможімо при будівництві храму… Пошукаймо та подивімось, де ми можемо інвестувати свою людяність та свої таланти, щоб Господнє ім’я прославлялося в нашому народі.   Чудовою благовістю є те, що Бог потребує нас. Бог, який не потребує нікого, однак зі своєю милістю працює через своє творіння – людину. Ми є важливі для Господа, немає значення, що наше життя може здаватись без сенсу, але очевидно воно є унікальне у цьому світі. Бог працює через кожну людську істоту, реалізовуючи свій план для спасіння світу. Поки ми не виконаємо цю Богом-заплановану місію, щось у цьому світі буде завжди залишатись незавершеним. Це свідчить про те, наскільки кожен з нас є важливим в очах нашого Господа. Як ми можемо бути добрим знаряддям в руках Божих? Є тільки один спосіб. Ми повинні повністю відкритись для Бога і наших ближніх. Бог не питає про нашу спроможність – тільки про нашу готовність, Він надасть нам можливість. Найбільшим питанням є, чи ми є корисними для Бога? Мойсей віддався на милість Божу, і Бог дав йому здатність творити великі діла в Його ім’я. Так зробили боязкі рибалки-апостоли, блаженні і святі нашої Церкви та багато інших. Одного дня батько просив свого приятеля–бізнесмена відвезти його сина, хворого на церебральний параліч, до спеціальної школи. Цей бізнесмен погодився, а опісля докоряв собі, що будучи дуже зайнятим, погодився відволіктися на справу, яку б міг зробити будь-хто інший. Як тільки вони від’їхали, хлопчик запитав бізнесмена: «Чи ви є Бог?» «Ні, я не Бог», прозвучала відповідь. «Чи ви працюєте для Бога?» «Ні, я не працюю для Бога, але чому ти ставиш такі запитання», - поцікавився бізнесмен. «Коли я запитав свою маму, хто відвезе мене до школи, - пояснив хлопчик, - вона сказала: «Не знаю, але Бог про це потурбується». Після тривалої призадуми бізнесмен відповів: «Синочку, я ніколи перед цим не думав про працю для Бога. Відтепер можеш бути впевнений, я працюватиму для Нього у будь-який спосіб». Дорогі брати і сестри! Сьогоднішня Євангельська благовість переконливо промовляє, що кожен із нас може ділитися з іншими отим хлібом нашої віри, прикладом святого і побожного життя. В сучасному глобалізованому світі, світі новітніх технологій, здається, що не повинно бути жодної нестачі чи голоду. А стається навпаки: навіть багаті країни потрапляють в економічні кризи. Начебто і сьогодні Господь веде людство у пустелю, щоби навчити, що добробут людини не залежить від видимого матеріального статку. Сьогоднішній світ дуже потребує доброго свідчення нашої віри, жертовності у любові. Наша правдива християнська постава може заспокоїти голод сучасної людини, котра так часто його відчуває, шукаючи правди та сенсу свого існування. Тому наша жива віра та приклад діяльної любові є дуже великим здобутком у розбудові Христової Церкви та християнського суспільства. Дозвольмо Богові творити через нас дива, кормити тих, хто є голодний, знаходити загублених, підтримувати пригноблених, повертати надію та мету життя розчарованим. Бо лише тоді, коли людина все те, що має, покладе в руки Бога і попросить у Нього розламати те, що вона має, і поділиться цим із ближніми, в той момент її матеріальний і духовний достаток почне помножуватися. Для того щоб народилася нова Україна, кожен з нас повинен внести свій посильний внесок, – решта зробить Господь. І коли ми спроможемося на цей крок довіри до Його Слова, то побачимо те, що свого часу досвідчили апостоли – присутність Божого Царства, що надходить у могутності. Бо Ісус не тільки тимчасово наситив п’ять тисяч людей біля Галилейського моря, але як Воскреслий Господь запевняє нас: «Я – хліб життя. Хто приходить до Мене – не голодуватиме; хто в мене вірує – не матиме спраги ніколи» (Йо 6:35). Нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа буде з усіма вами. Амінь! + Ярослав м. Дрогобич16 серпня 2021 року Божого Детальніше...