- Романе, ми переглянули у віртуальному варіанті роботу, в яку Ви вклали хист, душу, багато часу... Годі вже й говорити про матеріальні витрати. Коли виник задум створити книгу у металі? Чому? Для чого? Як?
- Задум виник вже досить давно. Я ще тоді був на першому або другому курсі. Мій викладач Володимир Стасенко посіяв у моїй душі зернятко, яке потроху зростало. Тобто у нього була мрія створити металеву книгу. Наскільки мені відомо, саме таких книг ще ніхто ніколи не виготовляв. Він побачив у мені ту людину, яка могла б за це взятися. Ця книга – це моя дипломна робота. Важко було підібрати тему книги. Спочатку була створена її конструкція. Ми задумали втілити в металі десять заповідей Божих. Але проблема була в тому, що зобразити задумане візуально було досить важко. Згодом наш вибір випав на Страсті Христові. Це для мене важлива тема, тема вічна. Фактично Страсті Христові є кульмінацією життєвого шляху Ісуса Христа. Саме тому таким був наш остаточний вибір. Зосередились на останньому дні, тобто показали дорогу на Голготу. Як відомо, Хресна Дорога містить чотирнадцять стацій. Але ж ми врахували те, що сторінки у книзі будуть не паперові, а металеві. А звідси вони значно товстіші і важчі. Якщо тепер книга важить майже 50 кілограмів, то з повною кількістю сторінок-стацій вона важила б значно більше і була б помітно габаритнішою. Ми врахували, що є стації, подібні за змістом. Наприклад, коли Христос падає, несучи Хрест. Тому цей сюжет ми не повторювали.
- Кожний художник, нав'язуючись до тої чи іншої теми, під час роботи привносить щось своє. Як було у Вашому випадку?
- Ця книга не позбавлена таких елементів. Наприклад, один з її розворотів демонструє зображення двох рук. Це руки Симеона Киринея і Вероніки. У даному випадку я намагався дві стації поєднати в одну. Що стосується композиційного задуму, то ми постановили, щоб кожна сторінка була ажурною. Тобто нижня сторінка проглядається крізь верхню, і таким чином створюються додаткові елементи композиції. Сторінки стають цікавішими для споглядання.
- Зазвичай, коли намагаються поєднати зміст і форму, то превалює щось одне. Тобто якщо вдало втілена концепція, то бракує виразності у формі. І навпаки, у гонитві за естетичною досконалістю буває втраченим, загубленим первинний зміст. Навіть з фотографій видно, що Вам, Романе, вдалося гармонійно поєднати суть і форму. В чому секрет цього успіху?
- Думаю, що найпершою причиною є наполеглива праця. Довго тривала вона над ескізами. Уся книжка спочатку була виліплена з пластиліну, тобто творився пластиліновий макет. Кожна сторінка виготовлялася на окремому листі з оргскла. А вже коли було зроблено ескізний макет, то довелося внести невеликі корективи. А чи вдався мені задум? Нехай висновок зроблять ті, хто бачитиме книгу. Я зробив те, чого хотів. Основним завданням для себе я вважав передати той біль, який Христос відчував.
- Творчий процес за участю того чи іншого художника – це досить індивідуальна, персональна праця. Але ж мусив хтось Вам допомагати?
- Моїм керівником був Петро Преведа. Я вдячний йому за це. А ось згадуваний вже вище Володимир Стасенко давав цінні вказівки. Ми відразу зрозуміли один одного. Про нього потрібно говорити насамперед. Робота над книжкою, навколо якої точиться наша розмова, була спільним проектом – моїм і кафедри. Були спроби спростити литво, щоб книга виглядала легшою. Я ж, навпаки, був за те, щоб усі форми виглядали трохи грубшими. Взагалі, кований метал дуже важко зробити витонченим. Найбільше мені допомагав Бог. Деколи насправді було досить нелегко. Я вже давно не працював так активно. Бувало, що в кузні доводилося сидіти майже до півночі. Це трохи інакша робота, аніж, наприклад, малювати за мольбертом.
- У багатьох музеях, архівах, чи, скажімо, у храмах можна побачити книги, де кований метал є лише одним із елементів оправи. А ось у Вашій, Романе, книзі усі сторінки металеві, до того ж складають чудову художню композицію. Само собою зрозуміло, що для віруючих людей вона має понад усім духовну вартість. Чи знає історія щось подібне, тобто, чи були дотепер спроби створити книгу з металу, зокрема, якщо йдеться про сакральну тематику?
- Наскільки мені відомо, - а я спілкувався з різними людьми, - чогось подібного не було. Скажімо, на захисті диплому була жінка, яка давно займається сакральною тематикою. Вона бачила в одному із закордонних храмів стації Хресної Дороги, зроблені з металу. Але Хресну Дорогу, виконану у форматі книги, вона побачила вперше. Хочу додати, що презентація книги відбувалася в рамках проекту «Книга художника», який у ті дні тривав у Києві. Його завданням, зокрема, було пробудити, відновити інтерес до книги, яка у теперішньому світі, оснащеному новітніми джерелами інформації і засобами комунікації, до певної міри втратила своє значення. Потрібно нагадати, що книга може не лише виступати як носій інформації, але й бути витвором мистецтва.
- Дякую за розповідь і зичу нових творчих злетів.
Розмовляв о. Михайло БУЧИНСЬКИЙ
- "Жити під обстрілами, спати на землі, їсти, що дадуть, - це не так вже й складно, якщо розумієш, навіщо це робиш", - Священик Тарас Коцюба
- Отець Андрій Нагірняк: Ми як церква дякуємо вкотре сьогодні Карітас-Дрогобич, що він рішуче звершує служіння Боже
- о. Михайло Коліщак: «Війна закінчиться, коли вороги відчують, що ми єдині»
- о. Тарас Гарасимчук: «Шематизм - найкращий подарунок до церковних ювілеїв»
- Владика-номінат Григорій (Комар): «Формація майбутніх священиків завжди буде для Церкви надзвичайно важливою справою, адже від її якості залежить успіх церковної місії»
