У Самборі відсвяткували 25-літній ювілей обрітення чудотворної ікони Пресвятої Богородиці [фото]

15 лютого, у свято Стрітення Господнього, у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в м. Самбір відбулись святкування з нагоди 25-ліття обрітення Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Ярослав, єпископ Самбісрько-Дрогобицький, у співслужінні о. Богдана Добрянського (декана Самбірського і адміністратора парафії), о. Михайла Николина (декана Старосамбірського) і священиків Самбірського, Рудківського і Лішнянського деканатів.  Детальніше...

Проповідь з нагоди 295-ліття з дня об’явлення та 25-ліття обрітення Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці (2022)

Дивна Твоя Тайна, чистая явися,Новосамбірська Церков чудес ісполнися,де ікона твоя слези істочила,невидящим очи дала, хромих ізцілила…(Пісня до Чудотворної Пречистої Діви Самбірської) Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри! Різдвяна серія свят завершується Стрітенням Господнім, яке ми святкуємо у сороковий день після Христового Різдва. Це свято своїм змістом тісно пов’язане з Різдвом Христа і відкриває шлях до Пасхи. Сьогодні таїнственно споглядаємо, як Пречиста Діва Марія і святий обручник Йосиф приходять до єрусалимського храму, а на руках Богородиці бачимо сорокаденне дитятко Ісуса. Можна сказати, що сьогодні до храму Пресвяту родину привів Господній Закон. Тому що, згідно з старозавітним приписом, на згадку про спасіння Ізраїля під час виходу з Єгипту кожен первенець посвячується Богові (пор. Вих.13, 2). Для того, щоб батьки могли втішатися присутністю цієї дитини, яка є Божою власністю, вони повинні були принести Богові жертву на сороковий день після народження дитини (пор. Лк. 2,24). Але на Стрітення Господнє за цим релігійним обрядом відбулося щось надзвичайне – зустріч людини з Богом, Спасителя – зі спрагненим спасіння людством. Сьогодні і ми прибули до Матері Божої, прославленої у Самбірській чудотворній іконі – з благодаренням, любов’ю і вдячністю але також із прохання про заступництво, допомогу та Її неустанну поміч. У 2022 році Божому на свято Стрітення наша єпархія вшановує два ювілеї, пов’язані з Самбірською Чудотворною іконою Пресвятої Богородиці: 295-ліття з дня об’явлення ікони як чудотворної та 25-ліття обрітення цієї ікони, яка впродовж півстоліття вважалась втраченою. Самбірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці належить до ряду богородичних ікон «умиління». Старослов’янське слово «умиління» вміщає в себе значення кількох сучасних слів: «скорботи», «милосердя» і «любові». Вираження цих духовних почуттів споглядаємо у Самбірській чудотворній іконі. На ній дитя Ісус притуляється cвоїм обличчям і рукою до обличчя Богоматері. У свою чергу Пресвята Богородиця по-материнському пригортає до себе Сина в передчутті сповнення пророцтва старця Симеона Богоприємця, яке той промовив в Єрусалимському храмі: «Ось цей поставлений для падіння і встання багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк. 2, 34-35). Пригортаючи Сина, Пресвята Богородиця пригортає до себе кожну скорботну душу. А Ісус, обіймаючи і бажаючи утішити Свою Матір, обіймає своєю благодаттю кожну людину, яка вдається до Нього в молитві. Божественне «умиління», окрім згаданих традиційних рис, проявилось на Самбірській іконі також в чудесний спосіб — кривавих сліз, які з’являлись на іконі впродовж тривалого часу і правдивість яких ствердили учасники єпархіальної комісії, призначеної для вивчення ікони перемишльським єпископом Єронімом Устрицьким (1715-1746), а також чимало державних урядовців і  вірян. Чому Пресвята Богородиця «заплакала» в той час кривавими сльозами? Відповідь на це питання слід шукати в обставинах, в яких у той час знаходився наш народ. Гортаючи книгу Буття нашого народу, спостерігаємо як майже до кінця XVII ст., наші терени потерпали від несподіваних наїздів загарбників зі Сходу, від яких найбільше страждав простий люд, то гинучи від їх рук, то потрапляючи в полон, або залишаючись біля руїн спаленої оселі без даху над головою. Початок XVIII ст. ознаменувався моровою пошестю. Відомо, що від чуми померла родина, яка первісно володіла цією іконою. Загалом же впродовж кількох років пандемія відібрала життя у двох третин мешканців м. Самбора. З такими наслідками пошесті зустрілись не тільки самбірчани, але мешканці решти наших містечок і сіл. Адже, як добре знаємо, пандемію не спиняють географічні кордони. Своїми кривавими сльозами Пресвята Богородиця засвідчила скорботу свого материнського серця над стражданням улюблених дітей Христової Церкви. У своєї слабкості й хиткості посеред випробувань і горя людина потребує видимих знаків Божої присутності для зміцнення віри, а Бог у такий спосіб засвідчує силу Своєї благодаті, яка постійно присутня в Церкві, зокрема в Святих Таїнствах, у щирій довірливій молитві до Бога. Любов Божого люду до Божої Матері, прославленої у Самбірській чудотворній іконі, виразив незнаний митець, зобразивши в її нижній частині місцеве шляхетне подружжя Іллю та Єлизавету Комарницьких, яке звертається до Божої Матері словами молитви «О Всепітая Мати». Цією молитвою завершується Акафіст до Пресвятої Богородиці, який перед чудотворною іконою після отримання Божих ласк за Її посередництвом молились вдячні вірні. Заможне подружжя Комарницьких не випадково зображено на іконі. Завдяки їхнім коштам і старанням упродовж десяти років (1728-1738 рр.) було збудовано кам’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці, який сьогодні є однією з найдавніших кам’яних парафіяльних церков Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Ілля Комарницький склав також у пожертву для парафіяльної громади територію перед храмом, яка впродовж трьох століть уможливлює проведення численних прощ до Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Так стараннями благочестивих християн «Мудрість собі будинок збудувала, і витесала сім стовпів до нього. Забила свої жертви, вина свого налила і стіл свій теж приготувала. Послала своїх служниць, щоб оповістити, по щонайвищих закутках у місті: „Хто простодушний, нехай сюди заверне“» (Прип. 6, 1-4). Почитателі Божої Матері, прославленої у Самбірській чудотворній іконі, не лише молились до неї за свого життя, але забажали бути похованими в крипті храму, щоб в такий спосіб залишитись під Покровом Божої Матері й у вічності. Відомо, що у підземеллі церкви Різдва Пресвятої Богородиці похована родина Комарницьких та перемишльський єпископ Атанасій Шептицький (1762-1779). 25-літній ювілей обрітення Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці ми святкуємо у свято Стрітення Господнього, яке, за Божим Промислом, віддавна було одним з днів церковного року, коли ця ікона вшановувалась в урочистий спосіб. Зокрема, у 1830 році перемишльський єпископ Іван Снігурський визначив це свято днем відпусту в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в м. Самборі. Однак чудесні події, пов’язані з цим періодом церковного року, сталися також і значно пізніше. У ХХ ст. вважалось, що з 1944 року місцезнаходження оригіналу ікони є невідомим, а в святилищі храму Різдва Пресвятої Богородиці за коштовними срібно-золотими ризами знаходиться одна з її копій. Втім восени 1996 року під час ремонту освітлення довкола місця зберігання ікони було виявлено, що за срібними шатами знаходиться старовинна ікона Самбірської Пресвятої Богородиці. Образ вирішено віддати на експертизу, а відтак відновлення старшому реставраторові Львівського музею історії релігії Василеві Боянівському. Під час дослідження ікони, вивчення стану полотна, техніки її написання, використаних фарб, реставратор встановив, що образ походить з кінця XVII ст., а отже і є тією славнозвісною Самбірською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці. У лютому 1997 року, в період святкування свята Стрітення Господнього, після завершення реставраційних робіт, Самбірську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці внесено до Архикатедрального собору св. Юра в м. Львові, де урочисте богослужіння відслужив владика Любомир (Гузар), єпископ-помічник Глави Української Греко-Католицької Церкви, у співлужінні владики Юліяна (Вороновського), єпископа Самбірсько-Дрогобицького та за участі численного духовенства й вірних. Опісля ікона побувала в храмах Львова, Дрогобича, Старого Самбора, а 23 лютого 1997 року її процесійно внесли до храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Самбора, де вона зберігається по сьогоднішній день. У 2010 році блаженної пам’яті владика Юліян Вороновський проголосив свято Стрітення Господнього на території Самбірсько-Дрогобицької єпархії днем почитання Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Як часто в нашому житті ми потребуємо духовної допомоги, бо відчуваємо власну слабкість і неспроможність. Тому Господь наш Ісус Христос обдаровує нас своєю опікою і, за словами псалмоспівця, посилає ангелів своїх, аби охороняли нас, щоб «нога не спіткнулася об камінь» (пор. Пс. 90, 12). Але найбільшим благодіянням Бога є те, що Він подав нам Небесну заступницю – Преблагословенну Владичицю нашу Богородицю. В особі Пресвятої Богоматері отримуємо Божу допомогу і заступництво. Вона, як любляча Мати і Небесна Покровителька, заступається за нас у свого Сина. Отці Вселенського Собору проголошують: «Це материнство Марії невпинно триває в ікономії благодаті – від тієї згоди, яку вона з вірою дала у Благовіщенні та якої непохитно трималася під хрестом, аж до досягнення досконалості всіх обраних у вічності. Взята на небеса, не полишила вона цього спасенного служіння, а своїм різноманітним заступництвом далі здобуває нам дари вічного спасіння. Своєю материнською любов’ю вона дбає про тих братів свого Сина, які ще паломничають на земному шляху, а надто про тих, хто перебуває в небезпеках і скруті, аж поки не приведе їх до щасливої батьківщини. Тому Пресвяту Діву величають у Церкві Заступницею, Помічницею, Споспішницею, Посередницею» (Догматична конституція ІІ Ватиканського Собору про Церкву, 62). Пречиста Діва Марія справді є Матір’ю Церкви, а отже, кожного з нас. Вона ніколи не покидає своїх дітей у скруті, ніколи не відвертається від них у скорботі. Ми можемо радіти, що перед Божим престолом маємо таку заступницю, Яка невтомно молить за нас перед лицем Всевишнього. Вона піклується про своїх дітей, супроводжує своїм покровом кожну християнську душу. Велику надію покладає на Богородицю наш український народ. Упродовж століть споруджує на Її честь храми, прибігає до Її ікон, лине до чудотворних місць, де по-особливому відчувається Її заступницька дія. Чимало таких богородичних святинь є на нашій землі! Крім Самбора, Грушева і Билич, у нашій Самбірсько-Дрогобицькій єпархії маємо й інші чудотворні місця, де можемо користати з духовної допомоги Пресвятої Богородиці. Завжди, а особливо в час найбільших випробувань, ми благаємо Пресвяту Богородицю, щоб Вона не тільки не припиняла огортати нас своїм небесним покровом, а й вимолила для нас у Господа особливі ласки і благодаті. Ми просимо, щоб Вона зупинила поступ зла російського агресора, який окупував наші землі на сході і півдні України, збираючи біля наших кордонів сотні тисяч війська. Ми благаємо в Неї, щоб на нашій українській землі запанував справедливий мир. Ми молимося за наш народ і за нашу улюблену батьківщину Україну, щоб силою заступництва Пресвятої Богородиці відступила темна сила зла, агресії і війни. І сьогодні молімося до Богоматері, «в молитвах невсипущої і в заступництвах незамінне уповання», щоб Вона допомагала нам там, де ми змушені констатувати людську безсилість. Просімо, щоб Пресвята Богородиця донесла молитви всіх нас до Сина свого, а Бога нашого, щоб Він просвітив свій Лик на людський рід та помилував нас. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь. + Ярослав 15 лютого 2022 року Божого,м. Самбір Детальніше...

Владика Ярослав: Стояння перед присутністю Божою у храмі дає митареві усвідомлення своєї нескінченної віддаленості від Божої справедливості

13 лютого, у неділю митаря і фарисея, владика Ярослав відслужив Божественну Літургію у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Детальніше...

Проповідь на неділю митаря і фарисея (2022)

Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри! Цими днями Свята Церква своїми богослужіннями розпочала готувати нас до Великого посту, який церковні автори називають духовною весною. В попередній неділі – про Закхея – ми роздумували над важливістю бажання споглядати Христа, а це – перший крок на дорозі спасіння. Другий крок цього шляху описаний у сьогоднішньому євангельському читання, в якому чуємо притчу про митаря і фарисея. З неї ми дізнаємося, що, окрім бажання бачити Бога, ми маємо навчитись бачити себе такими, якими ми є насправді, з нашими слабкостями, упадками, гріхами та пороками. У сьогоднішній євангельській благовісті Ісус навчає нас, як ми повинні молитися, вести діалог з Богом. В єврейському суспільстві часів Ісуса клас фарисеїв вважав себе найблагороднішим виявом завіту між Богом та обраним народом з огляду на виконання Божих обіцянок даних праотцям. Фарисеї були переконані, що прихід спасіння у цей світ буде підготовлений та прискорений через ретельне дотриманням усіх приписів Закону. Це, вважали вони, «змусить» Бога спасти людину. Керуючись цим принципом, фарисей висловлює це переконання у своїй молитві. Цікаво, що замість того, щоб прославляти Бога, у храмі фарисей починає прославляти себе самого. Митар натомість пізнає себе в убогості свого серця, як бідного грішника. Стояння перед присутністю Божою у храмі дає митареві усвідомлення своєї нескінченної віддаленості від Божої справедливості. Внутрішні почуття, які надихали на молитву цих двох молільників, відображаються у їхній зовнішній поставі; фарисей, вважаючи себе праведним, молиться напереді з піднятою головою. Натомість, зовнішня постава митаря демонструє внутрішнє каяття і смирення: «Не смів і очей звести до неба» (Лк. 18, 11-13). Фарисей, відчуваючи, що має заслугу перед Богом, стає у перших рядах і обертається, щоб порівняти себе з іншими; митар же, «ставши здалека», ніби схиляється, відчуваючи тягар свого гріха, і відкривається лише Богові та Його милосердю. Зовнішня постава в храмі підкреслює зміст молитви цих двох осіб. Фарисей символічно представляє самовпевнених людей. У своїй молитві фарисей починає творити гімн хвали і подяки Богові («дякую тобі»), але це одразу ж перетворюється у пісню самопрослави та гордості. Фарисеї вважали себе людьми вищого класу і спиралася на помилковому розумінні важливості зовнішнього зберігання норм закону, ритуальних приписів. Вони забули, що єдиною мірою справжньої справедливості є сам Бог, Єдино Святий і Справедливий. Тож на відміну від фарисея, митар перебуває у присутності Бога, покладаючись на Його нескінченну милість. Суть молитви митаря відповідає його внутрішній і зовнішній поставі: «Митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним» (Лк.18, 13). У цих коротких словах євангелист Лука повторює нам вчення Ісуса про те, як правильно стояти перед Богом, як піднести нашу молитву до Нього. Людині щоб вступити в розмову з Богом, насамперед потрібно прийняти поставу смирення, тобто правди, визнаючи себе грішником. Зустрічаючись з безмежною святістю Бога та Його милістю, людина не може не промовити слідом за Давидом: «Боже, помилуй мене грішного»! (Пс.50). Саме цей вислів покаяння за свій гріх міститься у благанні митаря: «Боже, змилуйся надо мною грішним!». Це – псалом, у якому народ Божий  віднаходить себе, щоденно молячись ним і довіряючись Господньому милосердю. Молитва фарисея характеризується марнославством, майже зарозумілістю, а молитва митаря – смиренням. Митар виходить з храму виправданим, бо він прибув у храм, щоб зустрітися із Божим милосердям. Натомість фарисей, який у своїй безглуздості порівняв свою «праведність» із нескінченною праведністю Бога, повертається додому не тільки не оправданим зі своїх попередніх гріхів (яких він не бачив через власну зарозумілість), але ще й з додатковим гріхом – гордині. Молитва митаря прийнята Богом, бо вона випливала зі смирення й усвідомлення власної гріховності. Ще зі Святого Письма Старого Завіту дізнаємося, що «смиренного молитва крізь хмари пробивається: він не матиме втіхи, аж поки вона не дійде; не спиниться, поки Всевишній над ним не зглянеться й не розсудить справедливих та не вчинить розправи», – каже Ісус син Сираха (Сир.35,17-18). Митар покладався на довіру у всемогутність Божого милосердя. Його молитва заслуговує на похвалу Бога, оскільки це справжній гімн прослави Божого милосердя, вихваляння Його любові. У митарі збувається те, що ми читаємо в псалмі: «Візвали праведні, і Господь почув їх і з усіх скорбот їхніх врятував їх. Близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає» (Пс.33, 3.18-19). Сьогоднішня притча вчить нас, що якщо грішник визнає себе винним, визнає, що спасіння – це дар Бога, а не заслуга людини, то досвідчує Боже милосердя та отримує спасіння. Увесь її зміст міститься в останньому реченні, яке є прямим підсумком діяння «двох людей»: «Кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений» (Лк. 18,14). Ці слова мають христологічну суть і знаходять повноту свого сенсу у Христі Господі. Вони відображають пасхальну таїну Ісуса: шлях прославлення і спасіння проходить через хрест. Ісус досягнув піднесення і слави через воскресіння, але перед тим він пройшов через приниження і страждання на хресті. Доля християнина також є подібною до цього шляху Ісуса Христа (Йо.15, 20). Замислившись над сьогоднішнім євангельським читанням, запитаймо себе, стоячи перед найвищою Божою справедливістю: в кому з двох осіб, описаних у притчі, я бачу себе? Відкриваючи глибину своєї совісті перед Богом, ми зауважуємо, що дуже часто ми проявляємо фарисейську зарозумілість. Адже нерідко ми, християни, вважаємо себе добрими лише тому, що беремо участь у літургії у неділю і свята або тому, що не вчинили трьох класичних гріхів: «не вкрав», «не вбив», «не проклинав». Одна з найбільших труднощів у нашому житті – це вміння бути чесними із собою. Один з видатних людей одного разу сказав: «Будь чесним перед самим собою». Однак це легше промовити, аніж зробити. Диявол, який є великим брехуном, підступно штовхає нас на шлях самообману й ілюзій. Хтось одного разу сказав: «Найлегша річ – це дурити себе самого». Схильність до самообману не є чимось новим. Гріх засліпив людину ще тоді, коли змій спокушував Єву, розказуючи їй, що якщо вона не послухається Бога, то її очі відкриються і вона стане як бог. Бог у Христі приходить, щоб визволити нас від цього стану духовного самообману і засліплення. Той, хто сам не знаходить у собі провини, потребує погляду зі сторони. Хворий потребує лікаря, який, об’єктивно і неупереджено проаналізувавши його стан, вкаже йому шлях виходу з хвороби. У святій тайні Покаяння Бог дає нам отой «погляд збоку», у духівниках та сповідниках – духовних лікарів. Рівно ж апостол Йоан пригадує нам: «Якже ми визнаємо гріхи наші, то він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди» (І Йо. 1,9). А святий Іван Ліствичник зазначає: «Якщо хтось може бачити свої пороки без пелени любові до себе, він більше ні про що в житті не буде турбуватись крім спасіння». Дорогі у Христі! Ми готуємось до того, аби ввійти у Великий Піст – благодатний час покаяння. Думаю, що не буде перебільшенням сказати, що найкращі уроки покаяння  можемо навчитись від розкаяних грішників – від тих, які не ховали свої гріхи під надуманими відмовками, які бачили себе такими, якими є насправді. Від таких, хто як митар смиренно падають на коліна перед Спасителем, благаючи милосердя, а тому отримують оправдання, прощення, очищення, духовну радість і мир у серці. Це також може статися і з нами. Тож нехай благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа буде з усіма вами. Амінь. 13 лютого 2022 року Божого,м. Дрогобич Детальніше...

Владика Ярослав: Господь хоче тільки одного – щоб ми якнайшвидше прийняли Його у свій дім

6 лютого, в неділю Закхея, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі в м. Дрогобич. Детальніше...

Проповідь на тридцять другу неділю після Зіслання Святого Духа (2022)

«Сьогодні на цей дім зійшло спасіння»(Лк 19,1-10) Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогоднішня євангельська благовість оповідає нам надзвичайну подію, що відбулася у Єрихоні. Це – відоме у Біблії місто. Про нього у книзі Ісуса Навина читаємо: «Єрихон зачинився і замкнувся кріпко перед синами Ізраїля; ніхто не виходив, ані не входив до нього» (ІН. 6,1). Отже, це – замкнене місто, в яке ніхто не входить і з якого ніхто не виходить. Це – справжня фортеця, яку не можна здобути людськими силами. Так само людське серце часто є закритим, неспроможним любити і неспроможним бути любленим і прийняти любов. Знаємо, що Єрихон був завойований Ісусом Навином у чудесний спосіб, з Божою допомогою: на сьомий день після сьомого обходу довкола міста, коли священики засурміли, а весь народ закричав сильним окликом, мури міста впали, а ізраїльтяни з Ісусом Навином увійшли у місто ( ІН. 2,1-14). Подібно до розвідників Ісуса Навина сьогодні Ісус Христос входить у місто Єрихон, знаходить в ньому грішника і напрошується в його дім. Він приходить, щоб спасти Закхея від смерті і зіслати на його дім спасіння. Ось так починається історія Божого милосердя, благовість спасіння Богом, Який іде шукати людину, якою б вона не була і де б вона не заблукала; іде, щоб зустріти її і потрапити до її дому, подарувавши їй спасіння. Людина, яка бажає бачити Бога і прагне життя, продовжує цю історію спасіння в часі. Ісус прямує до Єрусалиму (Лк. 9, 51 – 19, 40), бо час спасіння вже наблизився. Те, що було «неможливе в людей, є можливе в Бога» (Лк. 18, 27), тому зустріч із Закхеєм є здійсненням неможливого. Закхей був не лише митарем (таким яким був Леві – згодом апостол Матей), але «головою над митарями» і був дуже «багатий». Коли Ісус проходив поблизу його дому, Закхей за всяку ціну «бажав бачити Ісуса» (Лк.19,3) і з цією метою виліз на дерево (євангелист говорить про «сикомор»), «щоб подивитися на нього» (Лк. 19, 4). У такий спосіб Ісус побачив Закхея і звернувся до нього зі словами, над якими можна багато роздумувати: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння …» (Лк.19,9). Христос не лише дав зрозуміти, що побачив його (начальника митарів, тобто людину певної посади) на дереві, але, що більше, засвідчив перед іншими, що хоче «затриматися у його домі» (Лк. 19, 5). Це викликало радість у Закхея, і одночасно ремствування серед тих, яким таке спілкування Вчителя з Назарету із «митарями та грішниками», очевидно, не подобалось. Євангельська благовість запрошує нас замислитись над твердженням, що Закхей «бажав бачити Ісуса» (Лк. 19, 3). Ця думка є дуже важливою, і ми повинні її віднести до кожного із нас, до кожної людини. Чи я хочу «побачити Христа»? Чи роблю все, щоб «могти Його побачити»? Ця проблема є актуальною як тоді, коли Ісус проходив містами і селами свого краю, понад дві тисяч років, так і тепер, для кожного із нас особисто. Чи може ми уникаємо зустрічі із Господом? А якщо вже і не проти зустрічі, то десь здалеку. Ми не приближаємось занадто, щоб не попадатися Йому на очі, щоб не побачив забагато, щоб ми не мусіли прийняти тієї правди, яка від Нього походить. Закхею необхідно було зробити зусилля, щоб побачити Ісуса. Людина може змінити те становище, в якому вона опинилася. Бог не хоче нічого робити проти волі людини. Він іде, пропонуючи спасіння, але людина повинна зробити крок назустріч, виявити своє бажання зустрітися з Ним. Постать Закхея є образом кожної людини, яка після гріха намагається сховатися від Бога. Згадаймо хоча б Адама й Єву, які, скуштувавши плід з дерева пізнання добра і зла, коли почули голос Бога, сховалися від Нього серед дерев саду (пор. Бут. 3,8). І з цього моменту Бог не перестає кликати людину, запитуючи: «Де ти?» (Бут 3,9). Людина, виправдовуючись нібито наготою, а насправді намагаючись приховати свій гріх, ховалася серед хащів і дерев, віддаляючись все більше і більше від Господа. Та Господь не покинув людину, а пішов її шукати – знаючи, що її зможе повернути назад у рай тільки тоді, коли вона сама забажає Його побачити. Через свою любов і велике милосердя Бог в Ісусі Христі став людиною, одним із нас, щоб знову повернути нас до Отця. І саме сьогодні серед гілля на дереві Він помічає отого маленького чоловічка, багатого начальника митарів на ім’я Закхей. Кличе його по імені – і Господній радості немає меж, бо нарешті знайшов те, що загубилося і може подарувати своє спасіння тому, що загинуло… І це все – каже Євангеліє – стається сьогодні! Стається тут, стається з нами. У своєму великому милосерді Бог іде шукати нас, загублених у хащах гріха, і знаходить, незважаючи на те, наскільки ми малі добрими вчинками і великі своїми гріхами. Йому не потрібні пояснення, чому ми так далеко відійшли від Нього. Він хоче тільки одного – щоб ми якнайшвидше прийняли Його у свій дім. Це те саме, що впустити світло в хату: як тільки засвітити світло, одразу зникає темрява і дім наповнюється світлом. Закхей не дав себе похитнути або застрашити. Не настрашився, що прийняття Христа у його домі могло б загрожувати його професійній кар’єрі, або ускладнити його діяльність пов’язану із професією начальника митарів. Він прийняв Христа у своєму домі і сказав: «Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимось когось і покривдив, поверну вчетверо» (Лк. 19, 8). В цей момент стає зрозумілим, що не лише Закхей «побачив Христа», але також і Христос проник у його серце і совість; просвітив його аж до глибини людського буття. І ось стається відкриття серця, розкаяння і навернення. Звершується діло спасіння. Сам Ісус це стверджує, мовлячи: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 9-10). Це одне із найпрекрасніших висловлювань у Євангеліях. Як Ісус відрізняється від більшості з нас! Він завжди намагається побачити в людині добро, незважаючи на те, наскільки воно прикрите злом. Бог нас любить, тому бачить нас по-іншому, ніж люди. Бог бачить нас такими, якими ми можемо бути. Ми бачимо те, що є можливо часто спотворене і перебільшене обмовами, а Бог бачить те, що може бути. Одного дня італійський скульптор Мікеланджело побачив зайву гостру кам’яну брилу необтесаного мармуру, яку викинув будівельник. Він запитав: “Що ви збираєтеся робити з цим мармуром?” Йому відповіли: “Нічого, з ньому вже немає жодної користі”. Мікеланджело сказав: “У ньому є користь, відправте його до моєї майстерні. У цій брилі ув’язнений ангел, я мушу його звільнити”. Так само й інший Великий Скульптор – Ісус. Він побачив Закхея, який був відкинутий людьми як грішник і пожадливий колаборант, нечесний митар. Але Ісус зауважив у Закхеєві більше, ніж його немочі і гріхи. Він побачив Закхея таким, яким той міг бути – людину, якій прощено його гріхи; яка відплатила за свої злочини, повернувши вчетверо тим, кого скривдила; яка присвятила себе допомозі бідним. Ісус побачив Закхея інакшим, не таким, яким той був – грішником, а таким, яким той міг стати – святим. Ось таким є традиційне ставлення Ісуса до грішників. Грішник – це не є справжня людина, яка походить від Божого образу. Щось чуже увійшло в нього, щось чужорідне, щось, що йому не належить, але є причиною його потворних моральних ран і упадків. За цим Ісус завжди бачить справжню особу, яка потребує спасіння. Господь глянув на Симона, рибалку, і побачив Петра – скелю, Першого в любові серед апостолів. Він подивися на переслідувача Савла і побачив Павла апостола – благовісника для поган. Він подивися на Августина любителя розваг і побачив Святого Отця Церкви. Він глянув на Закхея, шахрая і колаборанта, і побачив того, хто кається і допомагає бідним. Він подивився на дванадцятьох апостолів, групку невідомих, і побачив дванадцять осіб своїх послідовників, які змінять світ. Він побачив у всіх цих людях велич, якої ніхто інший не міг побачити, навіть вони самі. Те, що Ісус зробив для Закхея, Він зараз робить з нами. Він дивиться і бачить нас – слабких, розчарованих, грішних людей. Але водночас Він нас бачить як здібних, вірних, прощених грішників, нових людей, якими ми можемо стати, коли віддамо наше життя Йому, так як зробив Закхей. Бо остаточною метою людини є небо, її правдивий дім, де Отець небесний очікує всіх у милосердній любові. Бог не хоче, щоби хтось загинув; тому понад дві тисячі років тому послав не землю свого Сина, щоб «шукати і спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 10). Він відкупив нас своєю смертю на хресті. Ісус помер і воскрес, щоб бути «первородним між багатьма братами» (Рим 8, 29). Будьмо відважні! Ісус вже шукає нас, щоб подарувати нам своє милосердя і спасіння. Відкриймо Йому двері нашого серця, щоб на дім нашого життя зійшло спасіння. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь. + Ярослав 6 лютого 2022 року Божого,м. Дрогобич Детальніше...

Владика Ярослав очолив молитовний чин про заступництво Пресвятої Богородиці над українським народом [відео]

26 січня 2022 р.Б. владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, в ефірі ЖИВЕ телебачення Zhyve.tv очолив молитовний чин про заступництво Пресвятої Богородиці над українським народом в ході онлайн-молитви з нагоди Світового Дня молитви за мир в Україні, проголошеного Святішим Отцем Франциском, Папою Римським. Звертаючись до молільників владика наголосив: "Незалежність нашої держави – вимолена вірними, оспівуванна поетами й кобзарями, здобута довготривалою віковою боротьбою та скроплена кров’ю найкращих синів і дочок нашої землі. Детальніше...

Владика Ярослав закликав духовенство і вірних єпархії долучитись до Світового Дня молитви за мир в Україні

  24 січня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, звернувся до вірних Самбірсько-Дрогобицької єпархії із закликом долучитись до Світового Дня молитви за мир в Україні, яким Святіший Отець Франциск проголосив 26 січня 2022 року Божого. "Світ з тривогою спостерігає за зростанням напруження навколо північних, східних і південних кордонів України, яке ризикує вилитися у чергову хвилю збройної агресії Росії супроти українського народ... Як християни, ми переконані, що Божа підтримка і допомога значно перевищує людські задуми і дії", - мовиться у зверненні єпископа.   Детальніше...

Розпорядження стосовно молитовних заходів за справедливий мир в Україні

Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі в Христі брати і сестри!  Христос Рождається!  Світ з тривогою спостерігає за зростанням напруження навколо північних, східних і південних кордонів України, яке ризикує вилитися у чергову хвилю збройної агресії Росії супроти українського народу. Лідери різних країн світу роблять різноманітні зусилля, аби завадити розгортанню війни у серці Європи. Як християни, ми переконані, що Божа підтримка і допомога значно перевищує людські задуми і дії. Святіший Отець Франциск проголосив 26 січня 2022 р.Б. Світовим Днем молитви за мир в Україні. Радо прилучаючись до цієї ініціативи, благословляю духовенству, монашеству і мирянам Самбірсько Дрогобицької Єпархії УГКЦ приєднатись до цієї спільної молитви Вселенської Церкви та, зокрема, в цей день провести такі молитовні заходи: А. На загальноєпархіальному рівні 10.00 – Архиєрейська Божественна літургія (катедральний храм Пресвятої Трійці у м. Дрогобичі); - Запалення «Свічки миру»; – Молитовний чин про заступництво Пресвятої Богородиці над українським народом. Б. На парафіяльному рівні 18.00 – 18.05 – Молитовний передзвін за мир; 18.05 – Молитовний чин про заступництво Пресвятої Богородиці над українським народом (див. Додаток). В. На родинному та особистому рівні 20.00 – Запалення «Свічки миру» у вікні дому; 20.00 – Єднання в онлайн-молитві з Блаженнішим Святославом, Главою й Отцем УГКЦ (Інтернет-канал «Живе Телебачення») – або спільна чи особиста молитва «Отче наш…» і «Богородице Діво» Молімося, аби Господь просвітив уми і серця тих, від кого залежить уникнення розгортання чергової хвилі збройної агресії супроти України, та  дарував нашому народові справедливий мир! Благословення Господнє на Вас + Ярослав (Приріз), Єпископ Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ  Додаток МОЛИТОВНИЙ ЧИН  ПРО ЗАСТУПНИЦТВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ НАД УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Люди: Амінь. Священик: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. Царю небесний, утішителю. Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші. Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3). Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради. Господи, помилуй (3). Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наці насущний дай нам днесь; і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим; і не введи нас у спокусу, але ізбав нас від лукавого. Священик: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків. Люди: Амінь. Тропар, глас 4 До Богородиці з запалом нині прибіжім, грішні і смиренні,* і припадім у покаянні, взиваючи з глибини душевної:* Владичице, поможи, змилосердившись над нами;* поспішися, бо загибаємо від множества гріхів;* не заверни рабів твоїх з нічим,* бо в тобі єдину заступницю маємо.  Слава, і нині: Не замовкнемо ніколи, Богородице,* про силу твою говорити ми, недостойні;* бо коли б ти не предстояла, благаючи,* хто б нас вирятував від стільки бід?* Хто ж би охоронив нас нині вільними?* Не відступимо від тебе, Владичице:* твоїх бо рабів спасаєш завжди від усякої біди,* єдина благословенна.   Диякон: Господеві помолімся. Люди: Господи, помилуй. Священик голосно промовляє:  Господи Вседержителю, Творче й Сотворителю людського роду! Ти з небуття до буття нас привів. Ти народ наш поставив перед віками володіти землею українською. Ти апостола Свого первозванного Андрея послав, щоб він на цих землях засіяв зерно віри. Через віки Ти вірних Своїх слуг-мучеників привів на Україну для чистої ісповіді віри. Коли було вгодно Тобі, Творче вселенної, Ти поставив серед українського народу рівноапостольних володарів Володимира Великого й Ольгу Київську, Ти серця їм відкрив і розуміння їхнє просвітив святою істиною Твоєю. Ти ізбавив народ наш від ідолослужіння. На місце пустих божків Ти сам вселився в нас, даруючи життя. На місце поганської злоби Ти дарував милосердя. На місце помсти Ти закріпив у нас прощення, страстотерпців Бориса й Гліба поставив печаттю цього дару. На місце самолюбства Ти встановив посеред нас ангельське життя, і преподобних отців Антонія і Теодосія поставив начальниками монашества. На місце мрачних забобонів Ти воздвиг світлих святителів і проповідників Твого слова. Ти скріпив народ Твій словом Твоєї істини і не дав ворогові вирвати віри з сердець наших. По сьогоднішній день Ти прикрашуєш нашу Церкву й наш нарід Твоїми слугами, мучениками й ісповідниками, які стоять твердо, як дороговказ для нас до Твого царства. Ти через слугу твого боголюбивого князя нашого Ярослава (Мудрого) віддав під опіку наш народ і землю під Покров Пресвятої Богородиці. Тому то нині, будучи свідками зростання напруги на північних, східних і південних кордонах нашої Батьківщини, яке ризикує вилитися у чергову хвилю збройної агресії супроти українського народу, прибігаємо під Святий Покров Матері Божої та усильно просимо: Благання Преблагословенна Богородице Діво. Ти для скорботних велика заступниця, хворих посіщення, немічних кріпосте, вдовиць і сиріт покровителька, матерів печальних всенадійна утішительниця. Споглянь сьогодні на нашу Батьківщину Україну, покрий омофором милості твоєї ввесь наш народ, що кличе до тебе: Люди: Пресвята Богородице, спаси нас! Пречиста Діво, ти Своїм явлінням розірвала пута страху в серцях дітей Твоїх і проростила в наших душах зерно надії. Ти змусила до втечі душетлінного і богоборчого ворога та вивела своїх дітей до світла пізнання й ісповідання істини. Вислухай нас і покажи милість Твою на людях Твоїх – молільниках, бо ми прославляємо Твоє материнське заступництво і з глибини душі взаємо до тебе:  Люди: Пресвята Богородице, спаси нас! Вселаскава Богородице і Співчутлива Мати, не доручай нас людському заступництву, але сама прийми моління слуг Твоїх. Перед Своїм Сином і Господом нашим Ісусом Христом не переставай заступатися за нас, що посеред утисків і сліз в Тобі єдиній поклали всю нашу надію. Поглянь на наші журби і тривоги, на наші болі і страждання, покрий нас своїм небесним Омофором, бо ми молимося тобі: Люди: Пресвята Богородице, спаси нас! Всенепорочна Діво, тяжкі нас засмучують досвіди, а наші душі сповнені великої журби. Усунь, Діво Всенепорочна, душевну бурю журби нашої, бо ти, Богоневісто, як єдина Пречиста, Начальника миру – Христа породила. Пошли нам мир Сина твого й Бога нашого. Згадай слуг Твоїх і не відкинь сліз наших і зітхань, обнови нас благістю Своєї милості, бо ми кличемо до тебе:  Люди: Пресвята Богородице, спаси нас! О, Небесна Мати, навідайся до нас своїм благодатним посіщенням, не відвернись від наших ран і скверн гріховних, але намасти їх єлеєм твоєї благости і випроси у Господа нашого зцілення, щоб ми, благодаттю Божою оздоровлені на душі і на тілі, осталий час життя нашого провели в покаянні і сповненні волі Господньої та сподобились благої кончини життя нашого, бо ти породила Добросердного Спаса і Бога всіх, що тебе оспівують: Люди: Пресвята Богородице, спаси нас! Всемилостива заступнице, врозуми і навчи нас, як безгрішно пройти шлях нашого земного життя. Укріпи нашу віру, наповни наші серця любов’ю, утверди нас терпеливістю, смиренням і надією. В кожній миті нашого життя і в годині кончини нашої будь нашою заступницею перед престолом Всевишнього, бо ми молимось до тебе:   Люди: Пресвята Богородице, спаси нас! Пречиста Діво, що Керманича Господа породила, даруй силу і мудрість нашим провідникам на церковній і народній ниві, вимоли для них світло Святого Духа, щоб Ним просвічені провадили дорогами правди люд Божий, що з вірою взиває до тебе: Люди: Пресвята Богородице, спаси нас! Могутня Воєводино і полків небесних Провіднице, Ти, що, піднісши свої руки на моління, перемагаєш ворогів та долаєш усіх супротивників, укріпи наших воїнів, даруй їм силу і відвагу щитом могутнім захищати свій народ, що кличе: Люди: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати милосердя, випроси від Всевишнього Бога повний і справедливий мир для нашої землі, не тільки захорону перед збройними нападами, але і визволення від ненависті й чварів, від злоби і бажання помсти. Доведи нас до миру, заснованого на правді, справедливості, прощенні й любові, бо Божий люд взиває до тебе: Люди: Пресвята Богородице, спаси нас! О Небесна Мати, до кінця життя нашого молитвами Твоїми оберігай нас перед вічним засудом, щоб ми, спасенні Твоїм заступництвом і поміччю, віддавали за все славу, хвалу, подяку і честь Всемогутньому Творцеві нашому, з вірою у серці взиваючи: Люди: Пресвята Богородице, спаси нас!   Диякон: Господеві помолімся. Люди: Господи, помилуй.   Молитва Священик: Господи Ісусе Христе, Сину Бога живого, ми, сини і дочки українського народу, стоячи перед Твоїм святим обличчям, дякуємо Тобі за дар свободи, незалежності й волі нашої Української держави. Нині ж, у день соборної молитви за справедливий мир в Україні, будучи свідками зростання напруги на північних, східних і південних кордонах нашої Батьківщини, прибігаємо під Святий Покров Твоєї Святої Матері та благаємо Заступництва у Тебе, Христе Боже наш. Молимо Тебе: пошли благодать Святого Твого Духа і навчи всіх дітей України любити свою Батьківщину такою жертовною любов'ю, якою Ти полюбив нас. Надихни серця керівників нашого народу жертовною любов'ю служити для добра нашого народу, цілісності і соборності нашої держави України. Пошли силу благодаті і мужності нашим воїнам, аби вони могли жертовно виконувати свій святий обов'язок захисту нашої Батьківщини. Вибав нас від всякого нападу чужинців, від всякої ворожої змови, що піднімається проти народу нашого зруйнуй. Вчини його силою Твоєю непереможним і від всякої ворожої пропаганди і нападу нездоланним. Військо його всюди і завжди проти ворогів його укріпи, і в єдиномислії і праведному послусі тримай, і мир справедливий подай нам Господи. Благослови благовірному народу нашому перемогу над супротивниками заради імені Твого, на землі, на морі, і в повітрі. На заступників перед Тобою ми прикликаємо сьогодні всіх святих нашого народу, рівноапостольного великого князя Володимира, хрестителя України, блаженну рівноапостольну Ольгу Київську, мучеників та ісповідників нашої святої Церкви та всіх святих та подвижників, яких видала українська земля. Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і навіки віків.  Вірні: Амінь. Відпуст Диякон: Премудрість! Вірні: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо. Священик: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.  Вірні: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3).  Владико, благослови. Священик: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець. Вірні: Амінь.   Після відпусту – гімн «Боже Великий, Єдиний» Детальніше...

Владика Ярослав: Покаяння — це зміна мислення, серця, бачення і життя

23 січня, в неділю по Богоявленні, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Детальніше...