Проповідь в 1-шу неділю Великого посту (2022)

Слава Ісусу Христу! Дорогі в Христі брати  і сестри!  Сердечно вітаю всіх вас із цього древнього самбірського храму Різдва Пресвятої Богородиці. Особливо знаковим є те, що торжество перемоги іконопочитання сьогодні ми святкуємо у храмі, в якому перебуває цінний скарб – чудотворна ікона, в якій прославилася Пресвята Богомати. Ця ікона впродовж століть засвідчує силу і дієвість Божої благодаті, яка у скрутних хвилинах людського життя сходить до нас за посередництвом Матері Божої. «Ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла», – співаємо ми в нашій побожній пісні. Ось чому і сьогодні, у дуже скорботний час війни, коли звуки від російських бомбардувань широкомасштабної військової агресії за допомогою засобів масової інформації облетіли весь світ, ми молимось перед Самбірською чудотворною іконою про Її заступництво. Бо людський рід знає Її як помічницю покривджених, надію зневірених, убогих заступницю, засмучених утіху, недужих зцілення, грішних спасіння, всіх християн покров і прибіжище. Пресвята Богомати, як пише святий Папа Іван-Павло II, була першою ученицею свого Сина, якій Він сказав: «Йди за мною», – ще до того, як Він звернувся з цим закликом до апостолів або до ще кого-небудь. Тому ми сьогодні прибули до Матері Божої, прославленої у Самбірській чудотворній іконі, з благодаренням, любов’ю і вдячністю, але також із проханням про заступництво та Її неустанну поміч. Самбірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці належить до ряду богородичних ікон «умиління». Старослов’янське слово «умиління» вміщає в себе значення кількох сучасних слів: «скорботи», «милосердя» і «любові». Вираження цих духовних почуттів споглядаємо у Самбірській чудотворній іконі. На ній дитятко Ісус притуляється cвоїм обличчям до Богоматері. Однією рукою легеньким рухом повертає обличчя Богородиці до молільника, а другою рукою привідкриває Її мантію і в той спосіб немовби повторює слова, сказані на Голготі до свого улюбленого учня Йоана: «Ось Мати твоя», – а сьогодні ці слова нашого Господа линуть до всіх нас у скорботі засмучених війною, яку розпочала проти нашого народу московія. Пресвята Богородиця, будучи випробуваною болем, є прикладом витримки у стражданнях, відкритою для надії на перемогу послідовників Її Сина, які свідчать і борються за правду. Таким чином, Вона ефективно сприяє освяченню невинного страждання перед обличчям випробувань близьких і рідних. Вона звільняє християн від відчаю та допомагає їм сказати «так» життю, незважаючи на присутність смерті. Дорогі у Христі! Божа допомога була необхідна нам для відновлення незалежності Української держави. Вона конечно потрібна і сьогодні, коли всі ми переживаємо російську збройну агресію супроти нашої Батьківщини. Перед лицем теперішніх загроз і викликів об’єднуймося в обороні дару української незалежності і соборності, яку ми отримали від Бога зусиллями та молитвами наших попередників. З перших днів війни українська армія, волонтери, безстрашний боголюбивий український народ здивували світ своєю вірою, силою, єдністю і жертовністю. Ми обов’язково переможемо, бо добро завжди перемагає зло. Найменший вогник свічки проганяє навколо найгустішу темряву. Наша найбільша сила – це молитва і довіра до Бога, єдність і солідарність, які додають міцності і витривалості, впевненості і стійкості. Будьмо єдиними у протистоянню ворогові! Нехай кожен із нас служить Божій справедливості у захисті і цілісності нашої Держави від російського агресора згідно свого покликання і можливостей. Молімося за справедливий мир в Україні і світі! Молитовно та матеріально підтримуймо українських воїнів – Звитягів, які нас захищають від ворожих нападів! Вони – наші Легіони, які стали справжньою скелею на захисті незалежності й суверенітету України, проходячи найгарячіші етапи новітньої російської збройної агресії проти нашої держави. Їхня сила духу, терпіння та виваженість є для всіх нас прикладом того, як треба любити свою країну, пишатися її історією, захищати її майбутнє. Молімося, борімося і працюймо задля захисту нашої Батьківщини та для майбутнього блага нашого народу! Пам’ятаймо, що Бог є на боці тих, хто бореться за правду, справедливість, добро і мир! Дякуємо всім, хто небайдужий до воскреслої ходи українського народу, яку він відновив у суверенній Українській державі понад тридцять років тому. На жаль, каїн-московит спричинив нам чергову Голготу, щоб перешкодити осягнути мету – вільну, квітучу, соборну Українську державу. У ці надважкі часи війни ми благаємо Пресвяту Богородицю, прославлену у чудотворній Самбірській іконі: прийми під свою особливу материнську опіку наших хоробрих воїнів, захисників Батьківщини, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами; захисти свободу і незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, щоби народ наш, визволений Твоїм заступництвом від воєнного лиха, вдячно прославляв Твоє материнське заступництво. До кінця нашого життя оберігай нас перед вічним засудом, щоб ми, спасенні Твоїм заступництвом і поміччю, віддавали за все славу, хвалу, подяку і честь Єдиному у Святій Тройці Богові Отцю, і Сину і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. 13 березня 2022 року Божого,м. Самбір Детальніше...

Самбірсько-Дрогобицька єпархія підтримує воїнів-захисників і постраждалих внаслідок російської збройної агресії [фото]

8 березня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав вимушено переселених осіб, що внаслідок збройної агресії збоку Росії покинули свої домівки та прибули на Захід України, зокрема до Дрогобича та Трускавця. Детальніше...

Під час телемарафону «Україна під покровом Богородиці» владика Ярослав очолив богослужіння перед Чудотворною Грушівською іконою Богоматері [відео]

2 березня 2022 року, у відпустовому місці с. Грушів, владика Ярослав Приріз в ефірі «Живого телебачення», в рамках телемарафону «Україна під покровом Богородиці», відслужив Молитовний Чин до Пресвятої Богоматері, прославленої у Чудотворній Грушівській іконі. Детальніше...

Проповідь в День молитви за мир в Україні (2022)

Слава Ісусу Христу! Дорогі в Христі драти і сестри! Сердечно вітаю всіх вас з цього чудотворного місця прослави Пресвятої Богородиці у Грушівській іконі. Сьогодні ми прибули тут у дуже скорботний час війни коли звуки від російських бомбардувань широкомаштабної військової агресії за допомогою засобів масової інформації облетіли весь світ. З перших днів захисту українська армія, волонтери, безстрашний боголюбивий український народ здивували світ: вірою, силою, єдністю і жертовністю. Ми обов’язково переможемо, бо добро завжди перемагає зло. Найменший вогник свічки проганяє навколо найгустішу темряву. Наша найбільша сила – це молитва і довіра до Бога, єдність і солідарність, які додають міцності і витривалості, впевненості і стійкості. Будьмо єдиними у протистоянню ворогові! Нехай кожен із нас служить Божій справедливості у захисті і цілісності нашої Держави від російського агресора згідно свого покликання і можливостей. Ми стоїмо перед Матір’ю Божою, прославленою у Грушівській іконі, з благодаренням, любов’ю і вдячністю, але також із прохання про заступництво, допомогу та Її неустанну поміч. Ми прибули сюди, аби в імені наших воїнів, волонтерів і всього боголюбивого українського народу в цей час війни занести наші молитви до Господа за посередництвом Пресвятої Богородиці. Грушів, до якого прибувають прочани, відомий у цілому світі як місце чудесної появи Пресвятої Богородиці. Згадаймо хоча б 1987 рік: Україну вже кілька десятків років поневолював безбожний більшовицький режим; наша Церква була заборонена і переслідувана; храми зачинені... І ось як проблиск світла у цій темряві лунає звістка про те, що в селі Грушові, поблизу м. Дрогобича, з’являється Пресвята Богородиця. Ця новина миттєво облітає цілий світ і сюди, незважаючи на протидію богоненависницької ідеологічної системи та зусилля брехливої пропаганди, потоками линули сотні тисяч людей, щоб помолитись на цьому відпустовому місці, зачерпнути води з цього чудотворного джерела. Пройшло кілька років і безбожний режим впав так, що ніхто цього навіть не сподівався і не передбачував. Від цієї благословенної події нас віддаляють 35 років, але ми і по-сьогодні переживаємо її як Благовіщення нашої релігійної і національної свободи. Своєю появою Пресвята Богородиця допомогла нам перебороти рабський страх, який довгі роки сіяла безбожна більшовицька система, розбудити у своєму серці найглибші духовні почуття та тугу за Богом. Тут ми знову відчули, що ми - християнський самобутній народ, який має свою богоносну культуру, котра глибоко закорінена в правдивій Христовій вірі. Вороги правди не могли знищити це наше духовне багатство. В Грушові ми сповнилися сили стати на захист своїх понівечених духовних і національних скарбів. У цьому чудотворному місці Господь, за молитвами своєї Пречистої Матері, зціляв наші забруднені гріхом душі, повертав утрачений дар віри, подавав надію оновлення та відродження. Відтоді ми вчилися бути інакшими людьми, адже кожного із нас у свій спосіб доторкнулася Божа благодать… Божа допомога була необхідна нам для відновлення незалежності Української держави. Вона конечно потрібна і сьогодні, коли всі ми переживаємо російську збройну агресію супроти нашої Батьківщини. Перед лицем теперішніх загроз і викликів, об’єднуймося в обороні дару української незалежності і соборності, яку ми отримали від Бога зусиллями та молитвами наших попередників. Молімося за справедливий мир в Україні і світі! Молитовно та матеріально підтримуймо українських воїнів, які нас захищають від ворожих нападів! Вони стали справжньою скелею на захисті незалежності й суверенітету України, проходячи найгарячіші етапи новітньої російської збройної агресії проти нашої держави. Їхня сила духу, терпіння та виваженість є для всіх нас прикладом того, як треба любити свою країну, пишатися її історією захищати її майбутнє. Молімося, борімося і працюймо задля захисту нашої Батьківщини та для майбутнього блага нашого народу! Пам’ятаймо, що Бог є на боці тих, хто бореться за правду, справедливість, добро і мир! Дякуємо всім, хто небайдужий до воскреслої ходи українського народу, яку він відновив у суверенній Українській державі понад тридцять років тому. Нажаль каїн-московит, спричинив нам чергову голготу, щоб перешкодити нам осягнути мету – вільну, квітучу, соборну Українську державу. В цих складних умовах війни залишаються актуальними заповіти Патріарха української літератури Тараса Шевченка, який писав: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая! У ці непрості для нашої Батьківщини дні війни, нас надихає і «патріотична молитовність» нашого поета який каже: Свою Україну любіть, Любіть її во время люте, В останню, тяжкую минуту, За неї Господа моліть. Тому ми з благанням звертаємось до Пресвятої Богоматері, прославленої у чудотворній Грушівській іконі! Й у повній довірі до Божого Милосердя, покладаємо всю нашу надію на Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа. Благаємо Тебе, Царице неба і землі: прийми під свою особливу материнську опіку наших хоробрих воїнів, захисників Батьківщини, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами; захисти своїм Покровом свободу і незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, щоби народ наш, визволений Твоїм заступництвом від воєнного лиха, вдячно прославляв Бога у святій Тройці єдиного, щоб на нашій землі «Врага не було, супостата,А буде син, і буде мати,І будуть люди на землі»! Амінь! Низький уклін усім небайдужим, за соборну молитву про мир в Україні і в цілому світі! Слава Ісусу Христу! 2 березня 2022 року Божого,с. Грушів, Дрогобицький р-н   Детальніше...

Владика Ярослав: Ми сьогодні відчуваємо над собою Божу силу [відео]

26 лютого владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, та владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, у співслужінні місцевого духовенства здійснили Чин посвяти наших міст, сіл та їх мешканців, вірних Єпархії та всього українського народу під Покров Божої Матері, яка прославилася у чудотворній Грушівській Іконі. Молитва відбулась перед Грушівською Іконою Богородиці, яка розміщена на фасаді Катедрального Собору Пресвятої Трійці в м. Дрогобичі. Детальніше...

Владика Ярослав здійснить Чин посвяти міст, сіл та їх мешканців, вірних Єпархії та всього українського народу під Покров Божої Матері, прославленої в чудотворній Грушівській Іконі

У повній довірі до Божого Милосердя, зважаючи на загрозу, яка нависла над Україною, Преосвященний Владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький здійснить Чин посвяти наших міст, сіл та їх мешканців, вірних Єпархії та всього українського народу під Покров Божої Матері, яка прославилася у чудотворній Грушівській Іконі. Архиєрей разом з духовенством, представниками цивільної та військової влади передасть під особливу опіку Пресвятої Богородиці українське військо та всіх захисників нашої Батьківщини. Детальніше...

Розпорядження владика Ярослава щодо поведінки духовенства в теперішній ситуації військового вторгнення Росії в Україну

24 лютого владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, звернувся до духовенства єпархії у зв’язку з російською військовою агресією та введенням в Україні воєнного стану. Детальніше...

Розпорядження щодо поведінки духовенства в теперішній ситуації військового вторгнення Росії в Україну

Слава Ісусу Христу! Дорогі співбраття у священстві та монашестві! 24.02.2022 р. о 05 годин ранку московіти напали на нашу землю з різних сторін наших кордонів. З перших днів захисту українська армія, волонтери, безстрашний народ здивували світ: вірою, силою, єдністю і жертовністю. Ми обов’язково переможемо, бо добро завжди перемагає зло. Найменший вогник свічки проганяє навколо найгустішу темряву. Наша найбільша сила – це молитва і довіра до Бога, єдність і солідарність, які додають міцності і витривалості, впевненості і стійкості. Будьмо єдиними у протистоянню ворогові! Нехай кожен із нас служить Божій справедливості у захисті і цілісності нашої Держави від російського агресора згідно свого покликання і можливостей. Не будьмо байдужі! Не піддаваймось паніці!  В зв’язку з російською військовою агресією та введенням в Україні воєнного стану зобов’язую душпастирів Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ: 1. Неухильно дотримуватись обов’язку резиденції на парафії, яка є доручена Вашій пастирській опіці не покидати своїх вірних, особливо в теперішньому загрозливому стані. 2. Щоденно служити Літургію за перемогу українського війська і справедливий мир.  3. Організувати регулярні моління в храмах, забезпечити, щоб вони були цілоденно відчинені і доступні для молільників.  4. Ознайомити вірних із Зверненням Патріарха Святослава від 24.02.2022. 5. На заклик Святішого Отця, оголосити 2 березня днем строгого посту і цілоденної молитви. 6. Всіма можливими способами допомагати українській армії в тому числі і за посередництвом гідних довіри волонтерських організацій. 7. При потребі бути готовими приймати біженців і надавати іншу гуманітарну допомогу. 8. Дбати про опіку родин військовослужбовців. 9. Користуватись лише офіційною інформацією з державних і церковних джерел. 10. Перебувати на постійному зв’язку з своїм деканом та єпархіальним управлінням. Всі священнослужителі мають пам’ятати про важливість послуху церковній владі. 11. Не розповсюджувати панічних настроїв, плекати спокій, протидіяти можливим провокаціям. Не виступати із жодними публічними заявами без погодження з єпископом. 12. Наголошувати на взаємодопомозі, підтримці в дусі християнської любові і милосердя, перешкоджати проявам агресії, помсти, безладу.   13. Пояснювати вірним, що наш народ має священне право і обов’язок обороняти свою землю і незалежність своєї Української Держави. 14. Священнослужитель покликаний, відкинувши страх, бути свідком Христа і Його Правди. «Добрий Пастир душу свою кладе за овець своїх» (Ів. 10, 11). 15. За всіма необхідними роз’ясненнями та з важливими повідомленнями звертатися до Єпархіяльного Управління. В особливих випадках робити це безпосередньо без використання засобів зв’язку. 16. Благословляю священнослужителям під час Божественної Літургії на Сугубій єктенії проголошувати особливі прохання, а після Заамвонної молитви – молитву (див. Додаток). 17. Не втрачає актуальності Синодальне розпорядження стосовно посиленої молитви (щоденно о 20.00) та посту (четвер). Під час спільнотної молитви використовуймо «Молитовний чин про Заступництво Пресвятої Богородиці над Українським Народом» Дорогі співбрати у священстві, всіх вас по братньому обіймаю і прошу бути гідними свого священичого покликання і громадянського обов’язку. В цих часах нам важливо бути єдиними і близькими у молитві і служінні з Богом і нашим народом. Нехай Боже благословення перебуває над нашим народом і Україною!   владика Ярослав, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький 24 лютого 2022 року Божого, м. Дрогобич Додаток Прошення на Сугубій єктенії в часі війни російського агресора: Ще молимось, щоб Господь Бог зіслав Святого свого Духа на весь український народ і дав йому ласку витривалості у вірі, надії й любові серед теперішніх важких випробувань у час війни; дарував йому мир та визволив від усяких ворогів, щоб він міг у справедливості і правді прославляти доброго й милосердного Бога, - Господи, вислухай і милостиво помилуй. Ще молимось за Божу опіку над усіма воїнами, які виконують свій обов'язок захисту Вітчизни, щоб Господь Бог зміцнював їхні відвагу й мужність та охороняв від ворогів, видимих і невидимих, - Господи, вислухай і милостиво помилуй. Ще молимось за тих, які постраждали внаслідок війни російського агресора: за поранених, переселенців; тих, які втратили рідних, помешкання, майно; за всіх тих, які перебувають у зоні бойових дій, щоб Господь Бог захистив та оздоровив їх, зберіг від усякого лиха та обдарував своєю благодаттю, - Господи, вислухай і милостиво помилуй.   Після Заамвонної молитви: Диякон: Господеві помолімся. Люди: Господи, помилуй. Священик голосно промовляє:  Священик: Господи Ісусе Христе, Сину Бога живого, ми, сини і дочки українського народу, стоячи перед Твоїм святим обличчям, дякуємо Тобі за дар свободи, незалежності й волі нашої Української держави. Нині ж, коли наша Батьківщина переживає війну від нападів російського агресора, прибігаємо під Святий Покров Твоєї Святої Матері та благаємо Заступництва у Тебе, Христе Боже наш. Молимо Тебе: пошли благодать Святого Твого Духа і навчи всіх дітей України любити свою Батьківщину такою жертовною любов'ю, якою Ти полюбив нас. Надихни серця керівників нашого народу жертовною любов'ю служити для добра нашого народу, цілісності і соборності нашої держави України. Пошли силу благодаті і мужності нашим воїнам, аби вони могли жертовно виконувати свій святий обов'язок захисту нашої Батьківщини. Вибав нас від всякого нападу чужинців. Вчини наш народ силою Твоєю непереможним і від всякої ворожої пропаганди і нападу нездоланним. Військо його всюди і завжди проти ворогів його укріпи, і в єдиномислії і праведному послусі тримай, і мир справедливий подай нам Господи. Благослови благовірному народу нашому перемогу над супротивниками заради імені Твого, на землі, на морі, і в повітрі. На заступників перед Тобою ми прикликаємо сьогодні всіх святих нашого народу, рівноапостольного великого князя Володимира, хрестителя України, блаженну рівноапостольну Ольгу Київську, мучеників та ісповідників нашої святої Церкви та всіх святих в праведних, яких видала українська земля. До кінця нашого життя оберігай нас перед вічним засудом, щоб ми, спасенні Твоїм заступництвом і поміччю, віддавали за все славу, хвалу, подяку і честь Єдиному у Святій Тройці Богові Отцю, і Сину і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки вічні.  Детальніше...

Владика Ярослав: Бути сином — це не питання гідності чи заслуги, це дійсність, від якої неможливо ухилитися

20 лютого владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Детальніше...

Проповідь на неділю про Блудного сина (2022)

Слава Ісусу Христу!Дорогі у Христі брати і сестри! У сьогоднішньому євангельському читанні ми чуємо чудову благовість Христа – притчу про блудного сина. Хоча зміст цієї притчі всім нам добре відомий, проте щоразу вона відкривається перед нами з новою силою у благодаті Святого Духа. Як пише апостол Павло, «Слово Боже живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного» (Євр. 4,12). Воно – мов «гострий меч» або ж «добірна стріла» (Іс. 49,2), а тому постійно проникає щораз глибше, перетворюючи наше земне буття відповідно до Божих задумів. Тому вкотре пригадаймо собі, чого за допомогою цієї притчі Господь хоче нас навчити. Притча про блудного сина, або, краще, про милосердного батька, з одного боку, відкриває перед нами тяжкий та гіркий досвід темряви гріха, а з іншого – Боже милосердя. Тому-то ця розповідь є дуже актуальною в цей період підготовки до спасенного і покаянного часу Великого посту. Вона представляє нам не тільки трагедію та наслідки людського гріха, а й покаяння та радість навернення, але перш за все – образ милосердного Батька, образ безмежної доброти та глибини любові всепрощаючого Бога. Цією притчею Бог запрошує нас пройти дорогою покаяння, з глибокою скрухою серця прийти до Нього зі словами: «Я був неправий». Три часто найважчі слова, які треба сказати собі, іншим і Богові. Тоді до людини, яка має достатньо хоробрості, щоб їх промовити, повертається прощення, мир, сила і нове право на життя. «І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його» (Лк.15,20). Ці слова вводять нас у серце притчі, демонструють суть батьківської постави, який бачить повернення свого сина. Батько не чекає аж поки син наблизиться до його дому, але сам вибігає йому назустріч. Це свідчить про те, що блудний син є бажаний і що на нього чекають. Але батько вибігає із дому не тільки задля цього сина. Радість батька не була би повною без присутності старшого сина, тому він виходить назустріч також і йому, запрошуючи на трапезу. Однак, здається, що старшому синові не до вподоби святковий бенкет; йому не до вподоби батькова радість з приводу повернення молодшого сина, який розтратив родинний маєток, він називає його не «своїм молодшим братом», але каже батькові: «Цей твій син». Для нього його брат залишається втраченим. Усі люди є дітьми Небесного Отця, але у відносинах з Богом вони здебільшого уподібнюються до двох синів з сьогоднішньої притчі, які представляють дві можливості наших відносин з Богом. Перша – це бунт та прагнення бути «вільним», самому вирішувати, що є добре, а що зле, самостійно скеровувати свої дороги. До молодшого сина дуже подібна сучасна людина: вона прагне розпоряджатися своїм життям так, як бажає, хоче бути господарем свого життя, не визнаючи авторитету Бога, свого Творця. Друга можливість – нещира близькість з Богом, служіння Богові лише поверхово, частиною серця. Постава ж батька до двох синів відкриває повноту милосердя Бога до своїх дітей, свого творіння. Один син, задля власного «звільнення», вибирає дорогу насолод, що віддаляє його від батька і приводить до рабства гріха. Інший – задля «придобрення» вибирає шлях «обов’язку та поверховості» і стає слугою, забувши про своє синівство. І в нашому духовному житті може трапитися, що, якщо немає розуміння тих чи інших духовних практик, то це може привести до бунту як у молодшого сина, або до формального сповнення своїх обов’язків як у старшого. Притча, яку ми сьогодні почули у Євангелії, підкреслює не тільки риси двох братів, але й характеризує Бога як Батька. У притчі розкрито батьківську любов як таку, що не знає меж, і намагається відкрити синам очі на те, що вони є синами і братами. Батько називає грішну людину: «Мій син». Бог проголошує людину своїм сином і вона стає ним (1Йо. 3, 1). Після гіркого досвіду, усвідомивши важкість свого бунтівного вчинку, молодший юнак ще може визнати Бога за свого Батька, але сміливості назватися його сином вже не має. Через це він не згадує про брата, що має достатньо хліба, але звертає увагу на наймитів, яким не бракує поживи. Син стався наймитом, втратився зв’язок батько – син.Але бути сином – це не питання гідності чи заслуги. Бути сином – це дійсність, від якої неможливо ухилитися.Батько, побачивши свого блудного сина, вислуховує його покаяння і, не бажаючи слухати безглузде прохання сина бути наймитом, перериває його мову. Син, що він не вчинив би, для Батька завжди залишається сином. Батько наказує принести найкращу одіж. Цікаво, що тут грецький текст стосовно одежі вживає слово, яке означає «найкраща одежа» у розумінні «перша і тому найкраща». «Перший одяг» – це ті шати, що їх блудний син носив, коли перебував з Батьком – одяг краси та слави, одяг, що вказує на синівство. Приймаючи цей одяг, людина знову стає сином, і стається це у Христі (Еф 4, 24; Кол 3, 9-10). «Всі бо ви, що у Христа хрестилися у Христа одягнулися» (Гал 3,27), – співаємо ми на Божественній Літургії у дні великих свят замість Трисвятого. На жаль, своїми гріхами ми нищимо даний нам у Хрещенні світлосяйний одяг, що його символізує нам крижмо. У Таїнстві Покаяння Милосердний Отець повертає нам чистоту цієї першої найкращої одежі. У ці дні підготовки до Великого посту Церква кличе нас до навернення та переміни словами пророка Ісаї: «Вернітесь, о сини Ізраїля, до того, проти кого ви так дуже збунтувалися! Бо того дня кожен відкине свої срібні кумири й свої золоті кумири, що ваші руки вам самим на гріх наробили» (Іс.31, 6-7); «Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову! Ходіть же й розсудимось, - говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна. Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни» (Іс. 1, 16-19). Старший син не знає, що діється в домі його батька. Він не йде дізнатися про причину гостини до господаря дому, хоч і має з ним родинні відносини, але шукає відповіді в одного зі слуг. «Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим» (Лк.15,27). Отой «один зі слуг» виглядає розумнішим за старшого сина. Слуга здатний пізнати у чоловікові, який повернувся в обійми господаря дому, молодшого сина господаря. Він визнає юнака тим, за кого визнає його господар. Звернімо увагу на слова, які промовляють дійові особи цієї притчі. Молодший син вживає слово «батько» п’ять разів, а у мові старшого сина воно відсутнє. Старший син, що постійно перебуває недалеко від батьківського дому, настільки зосередив свою увагу на праці, що вже не зауважує батька, який є поруч. Для нього батько вже став господарем, на якого він працює, а він сам – наймитом. Батько звертається до старшого сина словом «дитино», намагається пригадати йому його походження і вказати, що навіть коли син відкидає, чи забуває своє синівство, то батько пам’ятає про своїх синів. Євангелист Лука полюбляє залишати притчі незавершеними. Ми так і не дізнаємося, чи старший син увійшов додому і взяв участь у трапезі, чи йому потрібно було також багато часу для зрозуміння, що він є улюбленою дитиною свого батька, хоч і забув про це, а тому потребує навернення. Дорогі у Христі! Те, що Отець чекає з відкритими обіймами на свої дітей, є Доброю Новиною для нас. Сьогоднішня притча залишається актуальною для нас незалежно від того, чи ми відійшли в далекий край (як блудний син), чи просто формально перебуваємо поруч Бога – Отця (як старший син). У цій Божественній Літургії подякуймо Богові за ті великі дари, якими нас обдарував Господь. Застановімся, чи ми їх використовуємо для того, щоб ще сильніше і щиріше служити Богові? Просімо також усвідомлення потреби навернення нас самих, а також чутливості до відходу і навернення наших ближніх: аби разом з Отцем сумувати з приводу тих, хто віддалився від Нього. Не біймося наслідувати Сина Божого, Який йде шукати заблукану овечку (пор. Мт.18, 12). Особливо впродовж благодатного часу Великого посту допомагаймо тим, хто заблукав чи спотикнувся, щоб ми могли всі разом чистим серцем удостоїтися участі в радості самого Бога, коли вся Божа родина збереться на пасхальному євхаристійному бенкеті у Небесного Отця. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь. + Ярослав 20 лютого 2022 року Божого,м. Дрогобич Детальніше...