У Катедральному соборі пролунала молитва у День Соборності [фото]

22 січня 2022 р.Б. з нагоди Дня Соборності Української Держави в катедральному соборі Пресвятої Трійці в м. Дрогобичі була відслужена Архиєрейська Божественна Літургія. Урочисте богослужіння очолив преосвященний владика Ярослав (Приріз), Єпископ Самбірсько Дрогобицької Єпархії УГКЦ, у співслужінні владики Григорія (Комара), Єпископа-помічника, а також священнослужителів Дрогобицької духовної семінарії і катедри. Детальніше...

У Дрогобичі відбувся фестиваль вертепів "Різдвяна зірка"

19 січня 2022 року у Дрогобичі відбувся традиційний фестиваль вертепів "Різдвяна зірка." Фестиваль розпочався вертепною ходою о 13:30 год. від Центру Душпастирства Молоді СДЄ УГКЦ. Колона вирушила на Площу Ринок на загальноміське Водосвяття для вітання жителів міста та отримання благословення духовенством. Опісля колона пройшла вулицями: Трускавецька, Завалля, Театральна, І. Мазепи, Л. Українки, О. Нижанківського. Детальніше...

Владика Ярослав: Наше серце має стати Вифлиємом, пристановищем великого Бога, який хоче в нас збудувати Свою святиню [відео]

16 січня, у неділю перед Богоявленням, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Детальніше...

Проповідь на найменування Господа нашого Ісуса Христа (2022)

Христос Рождається!Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні, у восьмий день після Різдва Христового, ми святкуємо празник найменування Господа нашого Ісуса Христа, а також пам'ять святого Василія Великого та Новий рік. Недаремно всі ці події відбуваються восьмого дня. Як відомо, сотворення світу згідно з Біблією сталося впродовж семи днів – шість днів Господь Бог творив вселену, а на сьомий – спочив. Тому семиденний тиждень пронизує земне життя людини. Восьмий же день показує нам абсолютно іншу дійсність, інший вимір існування людини, впроваджує нас у нову епоху Божої присутності і вічного життя. Цей світ тління і смерті колись закінчиться, але не для того, щоб зануритися в темряву небуття, а щоб прийняти «інший образ», коли «Бог буде всім у всьому» (1 Кор. 15, 28). Отці Церкви називали «восьмим днем», – час всеосяжного тривання і перебування в Божій любові. Восьмий день – це час спасенної дії Бога, котрий у своєму воскресінні перевершив час, простір і будь-які межі законів буття та матеріального світу (зійшовши до аду і з’явившись своїм учням живим). Тому час, коли Він це здійснив, стає немов новим днем і початком відліку в історії боголюдських відносин, передсмаком вічності Бога і людини, днем поза часом і воднораз у часі. Як би ми не намагалися тепер описати цю майбутню дійсність, наші слова будуть лише слабким натяком на неї, бо «тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя» (1 Кор. 13, 12).Саме тому у восьмий день також розпочинаємо Новий рік в Ім’я Боже. Народження Христа Спасителя – це епохальна подія нашої планети, яка поділила історію людства надвоє: до Різдва Христа і після Різдва Христового. Тому ми, переживаючи цикл Різдвяних свят, гідно прославляємо Бога, котрий своїм приходом на землю освятив історію людства, наповнив своїм світлом та добром кожен наш день. Сьогодні ж ми віддаємо хвалу Богові Творцеві, дякуємо за прожитий час і просимо у Господа благословення на Новий рік для особистого, духовного і національного життя нашого народу. З вірою та надією на Бога прикладаймо зусилля, щоб освятилося Боже ім'я у світі, запанувало Боже царство правди і добра між людьми, щоб постав мир і добробут у людському роді, а між народами і людьми запанувала добра воля. Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Святе Євангеліє так нам про це говорить: «Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали Його Ісус — ім'я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні» (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов'язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все таки Він їм добровільно підкорився і зберігав. За законом Мойсея, кожне хлоп’я восьмого дня після народження через обряд обрізання отримувало ім’я. В ізраїльському народі обрізання стало законом від Авраама. Воно для євреїв було символом союзу з Богом. Бог сказав до Авраама: “Ось мій союз, що його маєте берегти між мною і вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. (…) На восьмім дні життя мусить бути обрізане в вас кожне хлоп’я, у ваших поколіннях” (Бт.17,9-12). Обрізання насамперед було символом зарахування до членів єврейської релігії і народу. Воно означало підкорення себе законові і його обов’язкам. Апостол Павло каже: «Свідчу знову кожному, що обрізується, він мусить увесь закон чинити» (Гал.5,3). Через обрізання кожний єврей ставав учасником благословення й обітниць, даних Богом його народові. Отож восьмиденне хлоп’ятко, народжене від Діви Марії, згідно з Законом Старого Завіту, обрізується і отримує ім’я Ісус, «Бог спасає». Зі Святого Письма дізнаємось й про інші імена Месії. Пророк Ісая звіщав: „Ось Діва зачне і породить Сина, і дадуть ім'я Йому Емануїл, що означає: З нами Бог”. Цей пророк Ісая провіщає ще й інші імена Месії: „Що Хлоп'ятко народилося нам, Син даний нам, власть на раменах Його, і дадуть ім'я Йому: Дивний порадник. Бог Сильний, Отець Вічності, Князь Миру...”(Іс. 9.5). У повноті часу архангел Гавриїл об’являє Марії: «Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус» (Лк.1,31). Також це ім’я ангел об’явив святому Йосифові перед Його народженням (пор. Мт.1,21). Священне Письмо каже нам, що немає іншого імені під небом, через яке людина може отримати вічне життя і спасіння, як ім’я Ісус (пор. Ді 4, 12). Ісус, це – ім’я яким називали Христа в родині і друзі в Назареті. Це ім’я вихваляли натовпи людей і закликали хворі, коли Ісус публічно проповідував. Воно вказує на Його ідентичність і місію – Спаситель. Це благословенне ім’я було написане на хресті як пояснення, за що його розіп’ято (пор. Йо.19,19). Однак, в найбільшій жертві на горі Голгофі, це ім’я проголошено як ім’я Життя, через яке Бог уділяє всім людям благодать миру, єдності і спасіння. В цьому імені Церква відкриває всі свої ласки і добро, призиває його безнастанно і проповідує з новим запалом. Це Боже ім’я дарує спасіння й Ісус сам вказує на спасительну силу свого імені, коли дає нам це радісне запевнення: «Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у моє ім'я» (Йо.16,22). Хто взиває з вірою ім’я Ісуса, той може пережити досвід подібний до того, який описує євангелист Лука, коли згадує про те, як натовп старався хоча б доторкнутися Ісуса, «бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла» (пор. Лк.6,19). Старозавітне обрізання було тільки прообразом новозавітного хре­щення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення нерукотворним обрізанням, каже: «У Ньому ви були й обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви з себе скинули це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрещенні, з Ним ви разом також воскресли» (Кол. 2, 11-12).У Новому Завіті обряд обрізання був замінений святою тайною Хрещення, прообразом якої він був. Ці дві події, що відбулися на самому початку земного життя нашого Спасителя, нагадують нам, що ми так само вступили в Новий Завіт з Богом і носимо тепер на собі ім’я Христове. Таким чином всі ми підчас хрещення приймаємо ім'я і називаємося християнами, а хрещення – це основа всього християнського життя. Це перше таїнство, двері, які дозволяють Христові знайти в нашій особі пристанище для себе, а нам – стати причасниками в Його Таїнствах. Силою Святого Духа хрещення занурює нас у смерть і воскресіння нашого Господа. У хрищальній купелі потопає стара людина, підвладна гріху й відокремлена від Бога, а народжується нова, наново створена в Христі Господі. В Ісусі всі сини і дочки Адама покликані до нового життя. Тобто хрещення – це відродження до нового життя, і ми віруємо, «що Бог спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа» (пор. Тит. 3, 5) Занурюючи у Христа, хрещення робить нас також членами Його Тіла – Церкви, учасниками її місії у світі. Життєва сила, яка плине з хрестильного джерела, виражена такими словами Ісуса: «Я – виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить щедро» (пор. Йо. 15, 5). Те саме життя, що походить від Духа Святого, плине від Христа до охрещених, об’єднуючи їх в одне тіло (пор. 1 Кор 12, 13), Хрещення дозволяє Христові жити в нас, а нам жити в єдності з Ним, співпрацювати в Церкві, кожен у своєму покликанні, задля переображення світу. Коли Бог надає нам ім'я, він творить нас. Коли Він нас кличе нашим іменем, Він удержує нас при існуванні, даючи нам своє благословення, що значить захист, опіку, порятунок, а перш за все, певність щасливої будучності, повноти життя в Ньому. Святе Письмо пригадує нам, що: «Ісус Христос – вчора, і сьогодні, той самий навіки (Євр.13,8). Тому ми, християни називаємо рік не просто роком нової ери, не просто роком після Христа, але роком Божим, роком Господнім, часом сприятливим днем спасіння (пор. 2 Кор. 6, 2). Сьогодні ми також споглядаємо постать святого Василія Великого, який у своїй особі наче ввібрав усе те, про що говорить нам Священне Писання. Святий Великій належав до однієї з найбільш знатних родин Каппадокії (територія сучасної східної Туреччини). Його родина належала до перших християнських родин цієї території, яка зазнала переслідувань за часів імператора Діоклетіана. Василій Великий був проповідником Христової істини, реформатором і засновником спільнотного чернечого життя. Літургія, яку ми служимо сьогодні, називається «Літургією святого Василія Великого», й відправляється вона десять разів у літургійному році. Він — один із трьох каппадокійських Отців Церкви, що фактично завершили формулювання догми про Пресвяту Трійцю; Василій Великий брав участь у Нікейському соборі, що засудив вчення Арія, а згодом боровся з його послідовниками. «Хто іде, за Василієм іде за Святим Духом», — говорив Теодор Студит. А праведний митрополит Андрей Шептицький у вступі до Аскетичних Творів святого Василія Великого так сказав про нього: «Василій це чоловік всебічно освічений у всіх напрямах тодішнього знання, знаменитий бесідник, незрівнянний знавець Святого Письма, знаменитий догматист та полеміст у боротьбі проти аріян». Святий Василій за своєю природою аскет і богослов. Будучи архиєпископом Кесарії у Кападокії, він зарекомендував себе як справжній оборонець святої віри, добрий організатор, знаменитий бесідник, визначний письменник, ревний опікун сиріт та вбогих, законодавець монашого життя в монастирях. За його заслуги свята Церква дала йому звання Великого». Тому сьогодні, на початок Нового року, Св. Василій Великий кличе кожного з нас бути справжніми християнам, являти світові Христа, бо в Ісусі Христі Бог увійшов у людську історію, щоб перемінити її, відновити, наповнити новим значенням і новим змістом. Відтепер історія людства вже не є історією гріха і невірності, але історією спасіння. То ж в ім’я Боже почнімо цей Новий рік, в ім’я Бога, Котрий називається Ісус Христос – Месія, що спасає. Нехай це ім’я нас супроводжує кожної хвилини у Новому році, а тоді цей рік напевно стане для нас роком сприятливим, роком Божої благодаті і Божої любові, часом нашого спасіння. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь. + Ярослав 14 січня 2022 року Божого,м. Дрогобич   Детальніше...

Владика Ярослав: З вірою та надією на Бога прикладаймо зусилля, щоб освятилося Боже ім’я у світі

14 січня, свято Обрізання Господнього, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Детальніше...

У м. Самборі владика Ярослав освятив після оновлення храм св. Андрія Первозванного [фото]

  9 січня, у неділю після Різдва Христового, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, освятив після оновлення храм св. Андрія Первозванного в м. Самбір. У співслужінні о. Богдана Добрянського (декана Самбірського), о. Миколая Витівського (адміністратора парафії) і священиків Самбірського деканату владика Ярослав відслужив Божественну Літургію. Детальніше...

У свято Собору Пресвятої Богородиці владика Ярослав помолився в Прокатедральному соборі [фото]

  8 січня, у свято Собору Пресвятої Богородиці, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав парафію Прокатедрального собору Покрова Пресвятої Богородиці, в м. Самбір. У співслужінні о. Володимира Коркуни (адміністратора парафії) і місцевого духовенства єпископ відслужив Божественну Літургію. Детальніше...

Архиєреї Самбірсько-Дрогобицької єпархії привітали вірних з Різдвом Христовим [фото]

7 січня, в свято Різдва Христового, в Катедральному соборі Пресвятої Трійці відбулось святкове богослужіння, яке очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Цього ж дня в Прокатедральному соборі м. Самбора різдвяні богослужіння очолив владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. У день Різдва Христового в храмах Самбірсько-Дрогобицької єпархії зачитувалось різдвяне послання владики Ярослава. Детальніше...

Різдвяне послання владики Ярослава (2022)

«Прийдіть, вірні, і з побожністю дивімося на Божий прихід з висоти, який з’являється нам у Вифлеємі…».(Стихира Навечір’я Різдва ГНІХ) Всесвітліші та всечесніші отці! Преподобні ченці та черниці! Дорогі в Христі брати і сестри! ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! Минають століття, змінюються людські покоління, але щороку незмінно свята Церква сповіщає світові благу звістку про воплочення Сина Божого. Ось і цього року серед тривоги й непевності, які переживаємо, ми з милості Божої урочисто святкуємо Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Нині звершується «таємниця споконвіку закрита і ангелам незнана». Нині сповнюються пророцтва, і серед темряви та безнадії сходить Сонце правди, яке випромінює спасіння (пор. Мал. 3,20). Нині Слово стає тілом і оселюється між нами (Йо 1,14). Нині в убогій вифлеємській печері народжується Спаситель світу й Відкупитель душ наших. Нині небо і земля об’єднуються: Бог сходить на землю, а людина підноситься на Небо. Нині Бог Предвічний народжується, сходячи з Небесного престолу на землю, щоб подвигом Свого Життя, хресним стражданням і смертю та світлим воскресінням зруйнувати гріховне поневолення і звільнити людський рід від згубних кайданів смерті. Чоловіколюбство стало причиною Христового приходу у світ: «Бо Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (пор. Йо.3,16). Через Воплочення Сина Божого вічне життя входить у світ, і «від його повноти прийняли всі ми – благодать за благодать» (Йо. 1,16). Справжня, остаточна мета народження Спасителя полягає в даруванні людині можливості повного єднання з Богом. «Бо для того Слово Боже стало людиною і Син Божий – Сином Людським, щоб людина, з’єднавшись з Сином Божим і отримавши усиновлення, стала сином Божим», – повчає нас св. Іриней Ліонський (Проти єресей ІІІ, 19,1). Через Христа, народженого Духом Святим від Преблагословенної Діви Марії, ми здобули великий дар дітьми Божими зватися (пор. І Йо. 3, 1), і відтепер ми, за словами апостола Павла, «більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі» (Еф. 2:19). Різдво Господа нашого Ісуса Христа – безмежна й велична таїна Божого Промислу, яку важко пізнати розумом, але яка сповнює радістю серце кожної людини, яка за мінливістю речей цього швидкоплинного світу шукає глибших сенсів та уповає на Бога. Тому й багаті та вчені мудреці, ведені світлом небесної зорі, і вбогі та прості пастухи, сповіщені ангелами, поспішають до вбогої вифлиємської стаєнки, щоб уклонитися Богонемовлятку та з вдячністю скласти свої дари. Різдвяна подія стосується не лише видимого світу, бо спільно з людьми весь невидимий ангельський світ ликує і прославляє воплочення Сина Божого словами «Слава на висотах Богу і на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2, 14). Так Різдво Христове з'єднало небо і землю, які нині торжествують у єдиному славослов’ї та поклонінні перед Його безмежним милосердям і турботою про найвище своє творіння – людину. Різдво Христове – не просто наше родинне й народне свято. Цей священний і великий день – особлива нагода для утвердження нашої християнської віри. Це – торжество всієї Церкви, яка прославляє Свого Божественного Засновника. Це – свідчення нашої спільної надії – бо Син Божий, зійшовши на землю у Вифлеємі, більше не відлучається від нас, а перебуває з нами «по всі дні аж до кінця віку» (пор. Мт. 28,20). Святкування Різдва Христового не має бути лише спогадом про якусь велику історичну подію, яка відбулася більше як дві тисячі років і змінила літочислення світу. Це не має бути тільки нагодою для роздумів про абстрактні богословські істини, провіщені в Старому та здійснені в Новому Завіті. Різдво Христове має стати особистим святковим пережиттям для кожного християнина. Спаситель колись народився у Вифлеємі для того, щоб згодом народитись у житті кожної людини. Сина Божого в минулому прийняли вбогі ясла, щоб Його сьогодні могло прийняти кожне людське серце. Якщо Господа немає в нашому житті, у нашому серці, у нашій ієрархії цінностей, то різдвяні свята й традиції залишатимуться для нас простою формальністю, не приноситимуть справжньої духовної користі й радості. І в такий спосіб ми уподібнюємося до тих сучасників Пресвятої Родини, які не прийняли її у свій дім, а витіснили Христа за межі зони свого людського комфорту до вбогої стаєнки. Тому, спогадуючи цю велику подію історії спасіння, з благоговінням і трепетом духовно прилучаймося до цієї великої тайни відкуплення (пор. І Тим. 3, 16).У цю різдвяну пору поспішаймо до наших святково прибраних храмів, аби в літургійних богослужіннях оспівувати народження Божого Сина. По-особливому, згідно з нашими давніми християнськими традиціями, святкуймо Різдво Христове й у нашій «домашній церкві» – у сім’ях і родинах, радісно прославляючи Спасителя людського роду співом наших різдвяних колядок. У спогляданні ікони Різдва Христового, у вертепі біля стіп Дитятка Ісуса, складаймо значно цінніші дари, ніж золото, ладан і миро – даруймо Йому наші покаянням очищені серця, сповнені живою вірою, відновленою надією та вдячною любов`ю. Дорогі у Христі! Понад дві тисячі років тому Син Божий прийшов у світ, сповнений своїх проблем і труднощів; оселився між людьми, які потерпали від власних негараздів і скорбот. Сьогодні, святкуючи Різдво Христове, і ми переживаємо особисті, родинні та суспільні труднощі. Уже кілька років наш український народ потерпає від російської військової агресії, яка продовжує нести горе в наші домівки й родини, котрі втрачають своїх рідних і близьких, і ширить нову тривогу в наших серцях загрозливим брязканням зброї на Півночі, Сході та Півдні нашої держави. Спостерігаючи за міжнародними подіями, ми остерігаємося, щоб наш народ не став жертвою домовленостей сильних світу цього, які, егоїстично переслідуючи власні інтереси, залишать нас на узбіччі на поталу ворогу. Ми й далі відчуваємо власне безсилля перед небезпекою невидимого вірусу, що продовжує розбивати примарні претензії на власну всемогутність самовпевненої людини, яка віддалила Бога на маргінес свого життя і поставила в центрі Всесвіту себе саму. Суспільно-політична нестабільність та обґрунтовані сумніви в компетентності державної влади в цій складній ситуації не додають упевненості, а лише помножують наш неспокій. Усе це призводить до того, що багато хто ризикує впасти у відчай і втратити надію. У цих складних умовах нехай нам додають упевненості слова пророка Ісаї, які урочисто проголошує Церква під час різдвяних богослужінь: «З нами Бог! Розумійте, народи!» (пор. Іс.8, 9-10). Серед усіх цих прикрих обставин услухаймося в голос ангела Господнього, який промовляє: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк.2, 10-11). Не відводьмо погляду від світла Вифлеємської зорі, яка провадить нас до Того, Хто подолав найбільшого ворога – диявола, а тому здатний здійснити й наші навіть найсміливіші очікування. Споглядаючи нетлінне різдвяне світло, пам’ятаймо, що, хоч би якою темною не була ніч нашого сьогодення, неодмінно настає світанок, бо при світлі Сонця Правди всі діла темряви зникають. Господь Своїм таїнственним народженням приніс на землю мир людині з Богом. Він і нині дарує радість і спасіння та несе мир кожній скорботній і стомленій душі.  Дорогі у Христі! З нагоди різдвяних свят від щирого серця бажаю всім вам, аби новонароджений Христос наповнив наші серця світлом радості та милосердя. Святкуймо різдвяну подію в наших храмах, переживаймо її в нашому особистому житті й у родинній атмосфері, несімо різдвяну радість нашим ближнім, нашим воїнам, пораненим і хворим, усім тим, хто з огляду на життєві обставини й тривоги ризикує не відчути святкового настрою. Нехай у цей благодатний різдвяний час переживання близькості Бога наповнює наше життя освяченими орієнтирами та милостивою Божою підтримкою. Бажаю всім міцного здоров’я, миру й Божого благословення з нагоди Христового Різдва та благословенного нового 2022 року Божого! ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! + ЯРОСЛАВ Приріз, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький   Дано в Дрогобичі, при Катедральному соборі Пресвятої Трійці, у празник Святого Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця, 19 грудня 2021 року Божого Детальніше...

Владика Ярослав Приріз привітав духовенство та вірних Самбірсько-Дрогобицької Єпархії з Різдвом Христовим [відео]

У своєму зверненні єпископ наголосив: "Різдвяна подія – велика таїна Божого Одкровення і Промислу, адже цими днями ми очима віри молитовно споглядаємо, як Син Божий сходить у наш вражений і спотворений гріхом світ та зодягається в немічну людську природу. Місто Вифлеєм і вбогий вертеп стають центром уваги всього світу і точкою відліку нового часу, бо тут замешкав Той, хто держить собою Вселенну. Днесь Творець неба і землі впокорює себе і воплочується Духом Святим через Преблагословенну Діву Марію. Тому це свято щороку пригадує нам важливу життєву правду – з нами Бог! Детальніше...