Духовенство і вірні єпархії вітають владику Ярослава з 16-ою річницею єпископських свячень

16 років тому 29 квітня 2006 року владика Ярослав Приріз отримав єпископські свячення з рук Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира Гузара у співслужінні із єпархом Самбірсько-Дрогобицьким Преосвященним вл. Юліаном Вороновським та єпархом Тернопільсько-Зборівським Преосвященним вл. Михаїлом Сабригою. Детальніше...

Владика Ярослав Приріз привітав із Великоднем всіх вірян і людей доброї волі [відео]

Владика Ярослав Приріз привітав із Великоднем всіх вірян і людей доброї волі, наше звитяжне і доблесне воїнство, волонтерів, медиків, а також тих наших співгромадян, які через війну змушені були покинути свої домівки, а може і втратили їх. Детальніше...

Владика Ярослав: Христове Воскресіння – запорука майбутнього воскресіння кожної людини

  24 квітня, у день свята Христового Воскресіння, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослужіння в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужили священики Катедрального храму та Дрогобицької духовної семінарії.   Детальніше...

Великоднє послання владики Ярослава (2022)

Прийдіть, усі вірні,поклонімся святому Христовому Воскресінню,ось-бо прийшла через хрест радість усьому світові.(Гимн Воскресіння на Утрені)   Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі у Христі брати і сестри! Христос Воскрес! Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа – найважливіше свято церковного року, яким споминаємо найбільшу подію в історії спасіння людського роду. Воно є сповненням очікувань багатьох поколінь Старого Завіту, які прагнули звільнитися від наслідків гріхопадіння прародичів у раю. Порушення Божественних заповідей призвело до того, що світ був охоплений стражданнями, бо над ним запанували гріх і смерть, зануривши все творіння в морок відчаю та безнадії. Позаяк самостійно людина неспроможна подолати наслідки гріхопадіння, то її спасає сам Бог, ототожнившись із нею у Своєму Воплоченні та піднісши її з упадку Своїм Воскресінням. На Пасху Христову ми святкуємо сповнення старозавітного пророцтва: «Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози і зніме ганьбу зі свого люду по всім світі» (Іс. 25, 8). Хресна жертва й воскресіння Єдинородного Сина Божого поклали початок звільненню людського роду від тягаря гріха і смерти й дарували перспективи вічного життя та нескінченної радости в оселях Отця Небесного. Тому святий Йоан Золотоустий в Огласительному слові на Пасху закликає: «Ніхто нехай не убоїться смерти, визволила-бо нас Спасова смерть; схоплений нею подолав її. Зійшовши в ад, полонив його, засмутив його, коли воно спробувало плоті Його… Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос – і ти повалений! Воскрес Христос – і попадали демони! Воскрес Христос – і радіють ангели! Воскрес Христос – і життя триває!» Христове Воскресіння – запорука майбутнього воскресіння кожної людини. Христос каже: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той, навіть і вмерши, житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, не вмре повіки» (Йо. 11, 25−26). Тому завдяки Пасці Христовій для християн смерть не є безвихіддю, а упокоєнням від земних турбот і переходом до вічного життя. І ми вже тут, на землі, маємо нагоду долучитися до цього безсмертя через Таїнство Покаяння, причащаючись євхаристійного Тіла і Крови Христової. До світлого празника Христової Пасхи Церква готує нас сорока днями Великого посту. Це особливий час для каяття, духовного подвигу та переосмислення життєвих орієнтирів. Упродовж Страсного тижня ми, очистившись покаянням, співстраждаємо із Христом Розп’ятим, Який перетерпів наругу і хресну смерть, відкупивши нас від гріха і смерти. Цей період духовного приготування до найбільшого християнського свята в цьому році був дуже скорботним для українського народу. Мільйони наших братів і сестер були вражені смертоносним жалом широкомасштабної збройної агресії московії, від якої наш народ потерпає і нині, втрачаючи життя, оселі, рідних і близьких та несучи на собі рани війни. Щодня агресор забирає життя й калічить мирних людей та воїнів, спричинює величезні руйнування… У тих, хто потерпає від жахіть війни, розпізнаваймо страждаючий лик Христа, Який сходить на Голготу. Нехай джерелом утіхи для них стане світло Воскресіння, що виявлятиметься через конкретні знаки нашої солідарности й людського братерства. Виконуючи нову заповідь любови Бога та ближнього, ми приготовляємо собі достойне місце в Царстві Божому. Морок смерти не може знищити нашої пасхальної радости. Світло Христового Воскресіння, яке засяяло майже дві тисячі років тому, продовжує і нині просвітлювати кожну людину, допомагаючи долати пітьму відчаю та безнадії. У ці сумні часи євангельська Благовість пригадує та запевняє нас у неминучій переміні скорботних сліз Христових учнів, які були свідками Його страждань і смерти, на сльози радости від споглядання тріумфу Його славного Воскресіння: «Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Йо. 16, 21 Свідомість того, що Господь не лише бачить наше страждання, але й несе його на Собі, додає нам наснаги та мужности долати нечувані випробування, з якими зіткнувся наш народ останніми роками й місяцями. Нас також надихають слова многостраждального Йова: «Я знаю – Захисник мій живе, і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога» (Йова 19, 25−27). І сам Божественний Спаситель розкриває нині обітницю нашого спасіння: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в мене, якщо й помре, оживе» (Йо. 11, 25). Пасхальна вістка про Воскресіння Спасителя, Який переміг зло і смерть, дарує нам промінь великої надії. Там, де людина виявляється немічною, Господь залишається всесильним! З нами Бог − Воскреслий наш Спаситель, тому ми впевнені в неминучій перемозі світла над темрявою, добра над злом, правди над брехнею. Як ніщо не могло завадити Воскресінню Господньому – ні камінь, привалений до Гробу, ні сторожа, ні брехня ворогів, так ніщо не зможе завадити прямуванню боголюбивого українського народу шляхом правди, гідности, любови й добра, адже Своєю Пасхою «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте й під кормигу рабства не піддавайтеся знову», – закликає нас апостол Павло (пор. Гал. 5, 1).Ми віримо, що Господь, Який Своїм Воскресінням повернув людству втрачену райську гідність і свободу, обов’язково допоможе й нам здобути перемогу, відновити справедливий мир і запевнити процвітання нашої держави. Дорогі у Христі! Цього року відзначаємо 35-ту річницю Грушівського чуда Пресвятої Богородиці. У квітні 1987 р. Б. Мати Божа допомогла нам перебороти рабський страх, розбудити в серцях найглибші духовні почуття й тугу за Богом. У часи панування богоненависного більшовицького режиму звістка про це явління пролунала, як проблиск світла, яке не змогла заглушити брехлива агітація та штучні перепони. Ця подія стала Благовіщенням нашої релігійної та національної свободи, бо минуло декілька років, і безбожний режим упав, а наша Церква й держава воскресли. Молімося, щоб Пресвята Богородиця й нині Своїм молитовним заступництвом допомогла розігнати густі хмари війни і тривоги, які огорнули Україну. Благаймо Її, щоб прийняла під Свою особливу опіку наших хоробрих воїнів, захисників України, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами. Молімося, працюймо й борімося за свободу та незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, бо молитва має велику силу! Нехай Господь учинить наш народ непереможним і нездоланним проти всякої ворожої пропаганди й нападу та дарує перемогу над супротивником на землі, на морі і в повітрі заради Імени Свого! Дорогі у Христі! Вітаю вас зі світлим празником Воскресіння Христового! Вітаю всіх вірян і людей доброї волі! Вітаю особливо тих наших співгромадян, які через війну змушені були покинути свої домівки, можливо, навіть утратили їх, а тепер перебувають тут, разом з нами, щоб розділити радість Христового Воскресіння: бажаю вам від щирого серця відчути люблячі обійми Бога й ваших братів і сестер по духу та вірі, а в Господа вимолюю для вас нової надії, сили й Божого благословення. Лину думкою до домівок тих, хто оплакує загибель своїх рідних: нехай Воскреслий Спаситель приведе їх до вічного блаженства, а живим дарує Свою розраду й пасхальну надію на воскресіння! Нехай невечірнє світло Христової Пасхи освячує життєвий шлях кожного з нас, наповнюючи наші серця, примножуючи любов до Бога і ближніх та даруючи надію на те, що Він ніколи не залишить нас без Своєї опіки. Нехай жодна скорбота і тривога не затьмарять та не применшать нашої пасхальної радости! Донесімо її зажуреним і знедоленим, усім тим, хто потребує нашої уваги й підтримки. Нехай Воскреслий Господь допоможе нам подолати труднощі й негаразди, скріплюючи наше звитяжне воїнство, волонтерів і всіх нас у надії на перемогу добра над злом, істини над неправдою в нашому особистому житті та в житті нашої Батьківщини. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!   + Ярослав Приріз,Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Дано у Дрогобичі при Катедральному Соборі Пресвятої Трійціу Хрестопоклонну неділю, 27 березня 2022 року Божого Детальніше...

Владика Ярослав звернувся до вірних єпархії напередодні Страсного тижня [відео]

Напредодні Страсного тижня владика Ярослав Приріз звернувся зі словом «Господь, який гряде щоб зцілити рани українського народу» до кожного вірного Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ . У зверненні запевнив про спільну молитву за кожного нашого воїна, всі родини наших військовослужбовців, усіх постраждалих від війни, всіх людей доброї волі, які живуть неустанною турботою про захисників нашої Вітчизни. Детальніше...

Владика Ярослав: Історія Єрусалима вчить, що для кожної людини існує тільки дві можливості − прийняти Христа або Його відкинути

17 квітня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію у Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці, в м.Самбір. Під час богослужіння владика Ярослав уділив священичі свячення диякону Володимиру Фіричу. Детальніше...

Проповідь на Квітну неділю (2022)

Дух Святий, що навчив апостолів говорити іншими чужими мовами,Той і єврейським невинним дітям повелів кликати: Осанна!Благодать Святого Духа нас сьогодні зібрала, і всі ми, взявши Хрест Твій,кличемо: Благословенний, Хто йде в ім'я Господнє! Осанна на висотах!(Стихира на Литії) Слава Icyсу Христу!Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні, у неділю перед Світлим празником Воскресіння Христового, Церква святкує подію торжественного входу Христа в місто Єрусалим. Євангельська розповідь відкриває нам велич і славу нашого Господа. Сьогодні Він, сповняючи старозавітне пророцтво, сідає на ослине жереб’я, засвідчуючи, що є тим Месією, на Якого чекало все людство, і входить у святе місто Єрусалим (пор. Зах. 9, 9). Квітна Неділя, або Славний в’їзд Ісуса в Єрусалим − це один із найрадісніших днів Його земного життя, упродовж якого Він уникав почитання і слави, що належали Йому як Божому Синові, але наприкінці Своєї земної місії, перед самими страстями Христос тріумфально в’їжджає в Єрусалим. Він добровільно наближається до мук і смерти, як Сам запевняє, кажучи: «Я бо кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати...» (Йо. 10, 17−18). У Витанії чимало людей стали свідками того, як Ісус воскресив із мертвих Лазаря. Чутка про це розійшлася по всій Юдеї та за її межами. І це не дивно, бо якби сьогодні з'явився чоловік, який міг би зцілювати різноманітні недуги, перед якими медицина безсила, то до нього була би прикована неабияка увага. Багато було переможців в історії людства, чимало талановитих лікарів побороли важкі хвороби, численні полководці здолали сильні армії, але «Переможцем смерти» є лише Ісус Христос − Він є, був і буде нашим Спасителем і Господом. Воскресити мертвого, і то вже по декількох днях, − це був надзвичайний доказ, що Чудотворець, Який воскресив Лазаря, має владу над смертю. Чогось подібного дотепер не бачив ніхто. Народ вірив, що це є найбільшим свідченням про Месію. І тому не дивно, що люд, який звідусіль зібрався в Єрусалимі для святкування старозавітної Пасхи, зворушений тим, що сталося, вийшов вітати Чудотворця з Назарета, виголошуючи: «Осанна!», це транслітерація єврейського слова, що означає «Спаси нас Господи, Тебе благаємо!» (пор. Пс. 118, 25), «Благословенний Той, Хто йде в ім'я Господнє …!» Сповнені радости, люди кидали Йому під ноги пальмове віття, стелили одежу. Перед в'їздом у місто Ісус плаче над майбутньою долею Єрусалима: «Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима» (Лк. 19, 42), а в іншому місці каже: «Єрусалиме, Єрусалиме, я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчаток, та ти цього не захотів» (Мт. 23, 37). Ісус іде до міста, з якого вже не буде вороття, у ньому вже дзвенять срібняки, як підла заплата за зраду. У цьому місті ранній півень звістить про слабкість Петра і слабкість кожної людини, кожного з нас. Народ у Єрусалимі вітав Христа, але Господь знав, що скоро ці ж люди будуть домагатися Його смерти, а «Осанна!» зміниться на «Розіпни Його, розіпни!» Коли фарисеї вимагали, щоб Він змусив людей, які тріумфально супроводжували Його на шляху до Єрусалима, замовкнути, Ісус відповів: «Коли оці замовчать, кричатиме каміння» (Лк. 19, 40). І це сталося під час Його хресної смерти, коли «земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали і, вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились» (Мт. 27, 51−53). Коли приглянемося ближче до нашого особистого життя, то зауважимо, що ми також через наші молитви, самопожертви та інші добрі вчинки віддаємо славу Божому Синові. Та іноді наше сумління закидає нам нестійкість, упадки − наше «Розіпни Його, розіпни!» Можливо, історія Єрусалима нічого нас не вчить? Очевидно, що як для юдеїв, так і для нас існує тільки дві можливості − прийняти Христа або Його відкинути. Про це говорить сам Христос: «Хто не зо мною, той проти мене» (Лк. 11, 23). Засадничо ми вибираємо Христа, хоча свідомі своєї слабкости, своїх гріховних упадків, та попри все, Божа любов не перестає закликати нас приходити до Нього, а Він подасть нам ізцілення, облегшить тягар нашої втоми (Мт. 11, 28−30). До Світлого празника Христової Пасхи Церква готує нас сорокаденним Великим постом. Це особливий час для каяття, духовного подвигу та переосмислення життєвих орієнтирів. Упродовж Страсного тижня, який ще перед нами, очищуючись покаянням, співстраждаємо із Христом Розп’ятим, Який перетерпів наругу і хресну смерть, відкупивши нас від гріха і смерти. Цьогоріч період духовного приготування до найбільшого християнського свята є дуже скорботним для українського народу. Мільйони наших братів і сестер вражені смертоносним жалом широкомасштабної збройної агресії московії, від якої наш народ потерпає і нині, втрачаючи життя, оселі, рідних і близьких та несучи на собі рани війни. Щодня агресор забирає життя й калічить мирних людей та воїнів, спричинює величезні руйнування… У тих, хто потерпає від жахіть війни, розпізнаваймо страждаючий лик Христа, Який сходить на Голготу. Нехай джерелом утіхи для них стане світло третього дня Христового Воскресіння, що виявлятиметься через конкретні знаки нашої солідарности й людського братерства. Виконуючи нову заповідь любови Бога та ближнього, ми приготовляємо собі достойне місце в Царстві Божому. Морок смерти московії не може знищити нашої пасхальної ходи − ні духовної, ні національної. Світло Христового Воскресіння, яке засяяло майже дві тисячі років тому, продовжує і нині просвітлювати кожну людину, допомагаючи долати пітьму відчаю та безнадії. У ці сумні часи Євангельська Благовість пригадує та запевняє нас у неминучій переміні скорботних сліз Христових учнів, які були свідками Його страждань і смерти, на сльози радости від споглядання тріумфу Його славного Воскресіння: «Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Йо. 16, 21). Свідомість того, що Господь не лише бачить наше страждання, але й несе його на Собі, додає нам наснаги та мужности долати нечувані випробування, з якими зіткнувся наш народ останніми роками й місяцями. Нас також надихають слова многостраждального Йова: «Я знаю – Захисник мій живе, і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога» (Йова 19, 25−27). І сам Божественний Спаситель благовістує нам обітницю нашого спасіння: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в мене, якщо й помре, оживе» (Йо. 11, 25). Дорогі у Христі! Цього року відзначаємо 35-ту річницю Грушівського чуда Пресвятої Богородиці. У квітні 1987 р. Б. Мати Божа допомогла нам перебороти рабський страх, розбудити в серцях найглибші духовні почуття й тугу за Богом. У часи панування богоненависного більшовицького режиму звістка про це явління пролунала як проблиск світла, яке не змогла заглушити брехлива агітація та штучні перепони. Ця подія стала Благовіщенням нашої релігійної та національної свободи, бо минуло декілька років, і безбожний режим упав, а наша Церква й Держава воскресли. Молімося, щоб Пресвята Богородиця й нині Своїм молитовним заступництвом допомогла розігнати густі хмари війни і тривоги, які огорнули Україну. Благаймо Її, щоб прийняла під Свою особливу опіку наших хоробрих воїнів − захисників України, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами. Молімося, працюймо й борімося за свободу та незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, бо молитва має велику силу! Нехай Господь учинить наш народ непереможним і нездоланним проти всякої ворожої пропаганди й нападу та дарує перемогу над супротивником на землі, на морі і в повітрі заради Імени Свого! Незабаром великодні дзвони сповістять нам радісну благовість, яка надає глибинного змісту людському життю. Це незбагненне таїнство завжди загріває нас і наповнює непохитною вірою та надією в Його Божу справедливість. Зелені галузки, які сьогодні тримаємо в руках, промовляють до нас, щоб наше довір’я до Христа було правдивим і щирим, без фарисейської дискусії, чистим у намірах і тривалим у вчинках, особливо в ці важкі часи війни проти агресора-московита. Шість днів перед Пасхою прийшов Ісус у Витанію, щоб покликати до життя померлого Лазаря і проповідувати воскресіння. Шість днів перед світлим празником празників зібрала нас Свята Церква, щоб і ми, ведені Святим Духом, співали, як єврейські діти: Благословенний Ти, що маєш багато щедрот, помилуй нас у цей важкий час боротьби! Нехай Святий Дух буде плідним у наших серцях і в нашому житті! Нехай ці галузки, які принесемо до своїх домівок, стануть для нас, як для праведного Ноя, символом вічного життя, яке зможемо осягнути через нашу відповідь на Боже покликання, реалізовуючи його згідно з Божою волею у щоденному житті! Щиро закликаю всіх якнайкраще використати цей останній тиждень перед Великоднем, щоб через нашу ревну молитву, участь у Святих Тайнах та богослужіннях Страсного тижня приготувати свої душі і серця та радісно заспівати величну пісню «Осанна!» Воскреслому Христові, Який обезсилив диявола і поборов смерть, Який гряде, щоб зцілити рани українського народу, перемінити смуток на радість, зміцнити наше звитяжне воїнство, щоб воскресла Соборна Українська Держава. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь. +Ярослав м. Дрогобич,17 квітня 2022 року Божого Детальніше...

Владика Ярослав: Марія є живою запорукою спасительної присутності Бога у світі

  7 квітня, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич.   Детальніше...

Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці (2022)

«Радуйся благодатна, Господь з тобою…!» (Лк. 1, 28). Слава Ісусу Христу! Дорогі в Христі брати і сестри! Сьогодні – одне з найбільших свят літургійного року. Літургійні священнодійства цього дня мисленно переносять нас у світлицю, у якій Архангел Гавриїл через Пречисту Діву Марію приносить світові благу вість про народження Спасителя світу. Тому Церква називає сьогоднішнє свято «главизною нашого спасіння». Архангел Гавриїл вітає Марію з Назарету настільки піднесеними словами, що вони лякають Її: «Радуйся благодатна, Господь з тобою…!» (Лк. 1, 28). Вперше звучить на землі месіанська радість. «Господь з тобою!» – Бог є з тією, яку вибрав з людського роду на матір Еммануїла – «Бога з нами». Отець посилає свого Сина як спасителя світу, і відтепер Бог завжди буде з людством, щоб спасти його. Марія є живою і конкретною запорукою цієї спасительної присутності Бога у світі. «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову…» (Лк.1,38). Ці слова Марії з Назарету сповнюють наше серце радістю, коли роздумуємо про те, як Слово Боже сталося одним із нас За словом євангелиста Йоана Богослова: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого(пор. Йо. 1,14). Сьогоднішнє свято є наповнене як марійським, так і христологічним змістом. Марія висловлює свою згоду перед Архангелом Гавриїлом, який Їй благовістує величне покликання. Зі спілкування між Марією й Архангелом Гавриїлом відкриваються перед нами й інші основні істини, як-от: «Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька. (…) Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (пор. Лк.1,31-32.35). Ці слова вказують на прихід того, хто походить від Адама і з родоводу Авраама і Давида (пор. Мт.1,1-17; Лк.3,23-28). Він походить з родоводу божественних обітниць, але, приходячи у світ, не потребує людського батьківства, а, навпаки, приходить з родоводу непорочної віри. Вся Трійця є присутньою в цьому задумі, як звіщає це Архангел: Ісус є Спасителем і «Сином Всевишнього», «Сином Божим». Під час розмови Марії з Архангелом присутній Отець, який оберігає Марію. Присутнім є і Святий Дух, який сходить на Неї, щоб вона зачала Сина Божого. Надзвичайно витончено і детально розважає над цим уривком Євангелії від Луки святий Амвросій Медіоланський. Він навчає, що того дня вперше відбулося одкровення Святого Духа, ба більше, й увірувано в Нього: «почула і повірила» (пор. Лк.1, 38). Архангел Гавриїл просить Марію дати свою згоду на прихід Слова у світ. Всі очікування на сповнення обітниць минулих століть зосереджується в цьому моменті: від нього залежить спасіння людини. Святий Бернард, коментуючи подію Благовіщення, в захопленні висловлюється, звертаючись до Марії: «Увесь світ чекає, лежачи біля твоїх ніг; не дарма так, бо від уст твоїх залежить розрада скорботних, спокута в'язнів, звільнення засуджених, ба більше, порятунок всіх синів Адама, всього його роду. Поспіши, Маріє, з відповіддю». У Святі Благовіщення Пречиста Діва Марія постає перед нами як смиренна слугиня Господня, яка поручає саму себе Богові, дозволяючи, щоб Господь Бог вчинив над нею згідно зі своїм спасенним словом, відповідно до своєї спасенної волі. І таким чином Марія з Назарету дає початок здійсненню у світі Божого плану порятунку, визволення від зла і дарування спасіння не лише власному народові, а й усьому людському родові. Під час хресних страждань нашого Спасителя Богородиця за Його дорученням стала Матір’ю для всіх християн (пор. Йо.19,25-27). Як у створенні світу Єва стала матір’ю всіх людей, так Пресвята Діва Марія у відкупленні тановому створенні людини стає Mатір’ю тих, хто живе вірою в Божого Сина Ісуса Христа та благодаттю дарів Його спасіння. В особі Пресвятої Богоматері отримуємо Божу допомогу і заступництво. Вона, як любляча Мати і Небесна Покровителька, заступається за нас у свого Сина. Отці Вселенського Собору проголошують: «Це материнство Марії невпинно триває в ікономії благодаті – від тієї згоди, яку вона з вірою дала у Благовіщенні та якої непохитно трималася під хрестом, аж до досягнення досконалості всіх обраних у вічності. Взята на небеса, не полишила вона цього спасенного служіння, а своїм різноманітним заступництвом далі здобуває нам дари вічного спасіння. Своєю материнською любов’ю вона дбає про тих братів свого Сина, які ще паломничають на земному шляху, а надто про тих, хто перебуває в небезпеках і скруті, аж поки не приведе їх до щасливої батьківщини. Тому Пресвяту Діву величають у Церкві Заступницею, Помічницею, Споспішницею, Посередницею» (Догматична конституція ІІ Ватиканського Собору про Церкву, 62). Пречиста Діва Марія справді є Матір’ю Церкви, а отже, кожного з нас. Вона ніколи не покидає своїх дітей у скруті, ніколи не відвертається від них у скорботі. Ми можемо радіти, що перед Божим престолом маємо таку заступницю, яка невтомно молить за нас перед лицем Всевишнього. Ми з особливою силою відчуваємо, що Пречиста Богоматір вислуховує тих, хто з вірою і любов’ю до Неї прибігає, допомагає всім нам і своєю материнською любов'ю покриває всі наші печалі й випробування. Пресвята Богородиця, стоячи перед престолом Божим, заступається за нас. Значення Її в нашому спасінні настільки велике і могутнє, що ми звертаємося до Неї словами: «Пресвятая Богородице, спаси нас». Немає такої людини, яку не почула б Богоматір, немає такої молитви, яка залишилася б не вислухана Нею. «Ще нечувано ніколи, щоб Вона не допомогла», – співаємо в нашому побожному народному гімні. Звертаючись до Богородиці, отримуємо тілесні зцілення або духовні дари. Божа Матір завжди перебуває з нами і завжди допомагає нам у важкі хвилини життя, захищає нас від ворогів видимих і невидимих. Вже минуло більше місяця від нової повномасштабної хвилі страшної війни московії проти мирного українського народу. Україна встояла, молиться і бореться, переживаючи випробування і страждання, яких наш народ не зазнавав від часу Другої світової війни. В цих випробуваннях у нашому житті ми потребуємо Божої допомоги, бо відчуваємо власну слабкість і неспроможність. Тож неустанно благаємо Пресвяту Богородицю, щоб прийняла під свою особливу опіку наших хоробрих воїнів – захисників Батьківщини, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами. Молімося за свободу і незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, бо молитва має велику силу. Завжди, а особливо в час найбільших випробувань, ми благаємо Пресвяту Богородицю, щоб Вона не тільки не припиняла огортати нас своїм небесним покровом, а й вимолила для нас у Господа особливі ласки і благодаті. Ми просимо, щоб Вона зупинила війну в Україні та поступ зла у світі. Ми молимо Богородицю, щоб Вона скріпила нас у нашій християнській вірі, і ми були добрими захисниками традиційних моральних та родинних цінностей, на які століттями спирається наш народ. Ми благаємо в Неї, щоб на нашій українській землі запанував справедливий мир. Ми прохаємо, щоб Мати Божа розрадила вдів, втерла сльозу з очей сиріт, простягнула руку допомоги нашим воїнам, пораненим. Ми молимося за наш народ і за нашу улюблену батьківщину Україну, щоб силою заступництва Пресвятої Богородиці відступила темна сила зла, агресії московії. Тож, як Її улюблені діти, віддаймо самих себе, наших рідних і близьких, увесь наш народ і все людство під материнську опіку Пресвятої Богородиці, а через Неї – в обійми люблячого нас Небесного Отця. Робімо це з великим упованням і беззастережною вірою в те, що завдяки заслугам Господа нашого Ісуса Христа і за могутнім заступництвом Пресвятої Богородиці Отець Небесний зішле спасенну благодать Святого Духа на нас усіх і обновить нас своєю милосердною любов'ю. Молімося до Богоматері «в молитвах невсипущої і в заступництвах незамінного уповання», щоб Вона допомагала нам там, де ми змушені констатувати людську безсилість. Нехай Пресвята Богородиця донесе молитви всіх нас до Сина свого, а Бога нашого, щоб Він просвітив свій Лик на людський рід та помилував нас. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь. + Ярослав 7 квітня 2022 року Божого,м. Дрогобич Детальніше...

Владика Ярослав помолився Акафіст перед Рудківською іконою Пресвятої Богородиці [відео]

7 квітня, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав парафію м. Рудки на Самбірщині. Перед копією Рудківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці єпископ відслужив богослужіння Акафісту під молитовний спів студентів Дрогобицької духовної семінарії. Детальніше...