Основна суть непорозуміння полягає ось у чому: це твердження, що начебто Католицька Церква усунула другу заповідь Божу, а десяту розділила на дві частини. Щоб з’ясувати, наскільки це відповідає дійсності, звернемося спочатку до Вічної книги.
Хто читав Святе Письмо, той знає, що Декалог там згадується у двох місцях: (Вих. 20, 10-17; Втор. 5,6-21). Якщо поглянемо на ці тексти, то побачимо, що ніякої нумерації заповідей там немає. У юдейській традиції вона з’явилася пізніше.
І хоча ми всі з дитинства знаємо, що заповідей є десять, але беручи під увагу тексти, де вони записані, розуміємо, що їх число могло бути й іншим. Але зводити їх до десятки і в юдейській, і в християнській традиції не є випадковістю. Бо якщо відкриємо перший розділ Книги Буття, де описано, як Бог творив світ, і підрахуємо, скільки разів Творець сказав «нехай буде», то вийде десятка. Тобто, завдяки десяти Божим словам світ постав і завдяки іншим десяти Божим словам, тобто десяти заповідям, він і зберігається.
Якщо будемо уважно читати обидва тексти Декалогу, поміщені у Святому Писанні, то побачимо, що, хоч вони й дуже близькі між собою, все ж невеликі відмінності існують. Наприклад, Вих. 20,17: «Не зазіхатимеш на дім ближнього твого, не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла його, ані чого-небудь, що належало ближньому твоєму». А Втор. 5,21 виглядає так: «Не пожадай жінки твого ближнього, не зазіхай на дім твого ближнього, ні на поле його, ні на раба його, ні на рабиню його, ні на вола, ні на осла його, ні на будь-що, що належить до твого ближнього». Зрозуміло, що ці різниці не є суттєвими, але на нумерацію Заповідей вони могли вплинути.
Більшість людей вперше натрапляє на текст Декалогу не у Святому Писанні, а в Катехизмі, або ж у молитовниках, де виписані катехизмові правди віри. Тому спробуємо з’ясувати, що таке катехизм. Для цього поглянемо, яку відповідь дає сама ця книжка: "Катехизм - це коротко зібрана і приступно пояснена наука нашої християнської віри” (цит за «Катехизм християнської віри», стор. 9). Отож зрозуміло, що катехизм не вміщає в себе усіх богословських тонкощів чи, скажімо, цілоготексту Святого Письма. У ньому все подано у скороченій формі. Ще слід уточнити, що вище цитований Катехизм християнської віри є шкільним. Він розрахований для дітей і підлітків. А більшість наших віруючих, як відомо, знайома саме з його текстом. Правда, є ще Катехизм Католицької Церкви, який також іменують Великим Катехизмом. У ньому все подано в більш розширеній формі. А ще УГКЦ має свій Великий катехизм, який називається «Христос - наша Пасха». Але, як правило, більшість людей не дуже любить читати товсті книги, тож інформацію зазвичай бере зі шкільних катехизмів.
Загалом, у різних катехиз- мах трапляються два варіанти Декалогу. Надалі для зручності будемо їх називати «варіант 1» і «варіант 2». Варіант 1 звучить так: «Перша заповідь: «Я є Господь Бог твій. І нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене». Друга заповідь: «Не вимовляй намарно імені Господа Бога твого». Третя заповідь: «Пам’ятай день святий святкувати». Четверта заповідь: «Шануй батька твого і матір твою». П’ята заповідь: «Не убий». Шоста заповідь: «Не чужолож». Сьома заповідь: «Не кради». Восьма заповідь: «Не свідкуй ложно на твого ближнього». Дев’ята заповідь: «Не пожадай жінки твого ближнього». Десята заповідь: «Не пожадай ніякого майна, що є у твого ближнього». Варіант 2. Перша заповідь: «Я є Господь Бого твій. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене». Друга заповідь: «Не роби собі ідола» (іноді її ще подають у такому варіанті: «Не сотвори собі кумира»). Третя заповідь: «Не вимовляй намарно ім’я Господа Бога твого». Четверта заповідь: «Пам’ятай день святий святкувати». П’ята заповідь: «Шануй батька твого і матір твою». Шоста заповідь: «Не вбий». Сьома заповідь: «Не чужолож». Восьма заповідь: «Не кради». Дев’ята заповідь: «Не свідкуй ложно на твого ближнього». Десята заповідь: «Не пожадай ніякого майна, що належить до твого ближнього». Слід уточнити, що колись існував ще й третій варіант Декалогу, де слова «Я є Господь Бог твій» були окремою першою заповіддю. Однак у зв’язку з тим, що у наш час він вже не зустрічається, про нього говорити не будемо.
Як, можливо, читач зауважив, заповіді в обох варіантах є подані у скороченій формі. Так, наприклад, написано: «Не вимовляй намарне імені Господа Бога твого», хоча у Писанні вона звучить так: «Не прикликатимеш імені Господа Бога твого марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто прикликає його ім’я марно» (Вих.20,7 згідно з перекладом отця Івана Хоменка). Але вище уже згадувалося, що завданням катехизму і є все подати коротко і доступно. Тут, правда, виникає логічне запитання: «А чи взагалі допустимо скорочувати текст Божих заповідей, навіть для дитячого катехизму. Поглянемо на приклад самого Спасителя. У трьох Євангеліях, від Матея, Марка і Луки, є описана зустріч Ісуса Христа з багатим юнаком (Мт 19,16-20; Мк. 10,17-20; Лк. 18,18-20). На запитання останнього «що робити, щоб осягнути життя вічне» Господь казав виконувати Заповіді. І коли юнак перепитав які, то Христос усі заповіді не перераховував, а назвав тільки четверту, п’яту, шосту, сьому, восьму. Або якщо рахувати згідно з другим варіантом: п’яту, шосту, сьому, восьму, дев’яту. Він також не цитував їх повністю, а скорочено. Наприклад, казав: «Не свідчи ложно», хоча повністю, як знаємо, вона звучить так: «Не свідчи ложно на твого ближнього».Також Христос казав: «Шануй твого батька і матір», хоча повний текст є таким: «Шануй твого батька і матір твою, щоб довго тобі жити і бути щасливим на землі, що її Господь Бог дає тобі». І це все при тому, що цей юнак, як виглядає із контексту, вже був повнолітній. Тому немає ніякої проблеми у тому, щоб подавати Божі заповіді скорочено.
Через що виникають непорозуміння? Уся справа в тому, що перший варіант Декалогу найчастіше вживається у Католицькій та Лютеранській церквах. Решта ж протестантів, а також православні вживають другий варіант. І тому, коли некатолик відкриває католицький катехизм, то йому дійсно може видатися, що начебто Католицька Церква спотворила Декалог: викинула другу заповідь, а десяту розділила на дві. А насправді ж, нічого не викинуто, просто слова «Не сотвори собі кумира» більшість католицьких богословів вважають частиною першої заповіді. Що стосується десятої заповіді, то, як уже вище згадувалося, у Книзі Второзаконня слова «Не пожадай жінки ближнього твого» подаються окремо від заповіді не пожадати майна.
Напевно, у багатьох виникне запитання, чи є взагалі катихизми, де Декалог подається у повному варіанті? Так, є. Це, зокрема, вже згадуваний вище Катехизм Католицької Церкви. Він був виданий у 1992 році під редакцією Папи святого Івана Павла ІІ. А українською мовою він вийшов у 2002 році з благословення Синоду владик УГКЦ. Отож, у ньому на сторінках 475-476 можна побачити повний текст Божих Заповідей і так, як вони подані у Книзі Виходу, і так, як вони подані у Книзі Второзаконня. Крім того, у пункті 2083 на сторінці 483 є поданий текст першої заповіді, який включає у себе слова «Не будеш робити собі ідола...» з продовженням. А в пункті 2066 на сторінці 480 є одне пояснення: «Поділ та нумерування заповідей змінювалися упродовж історії. Цей катехизм приймає поділ заповідей, установлений святим Августином». Як бачимо, нічого не приховується і нічого не усувається.
Правда, дехто може подумати,що тільки в часи Івана Павла ІІ Католицька Церква спромоглася опублікувати повний текст Декалогу, а раніше, мовляв, цього не було. Насправді ж, було. Візьмемо для прикладу Катехизм Папи святого Пія V, який ще називають Тридент- ським (нагадую, що Папа Пій V був папою у 1566-1572 роках). Українською мовою він був виданий у Нью-Йорку в 1961 році у перекладі отця Мирослава Івана Любачівського. Там також на сторінці 217 є виписана заповідь про заборону робити собі ідола, але з поясненням, що її слід вважати продовженням першої заповіді. Водночас там же є і застереження, що деякі богослови її все ж вважають окремою заповіддю.
Ще може з’явитися думка, що Католицька Церква впровадила перший варіант Декалогу через те, що у ній існує практика вшанування ікон, а начебто слова «Не сотвори собі кумира» це забороняють. Насправді, як уже вище згадувалося, таку нумерацію запропонував святий Августин. Він жив у 354430 роках. Тоді ніякої суперечки стосовно почитання ікон історія не зафіксувала. Августинівський варіант Заповідей існує і в Лютеранській Церкві, де відсутня практика іконопочитання. У той же час нумерація Заповідей згідно з другим варіантом є у Православних Церквах, де, навпаки, ікони шанують.
Нарешті, варто зауважити ще одне: варіант декалогу, запропонований святим Августином, не є у Католицькій Церкві догмою віри. Цілком допустимою є і нумерація заповідей згідно з другим варіантом. І є катехизми, де Заповіді Божі подаються саме так. Наприклад, «Католический Катехизис» отця Станіслава Тишкевича (вид. Харбін, 1935 р. і репринт Жовква, 1992 р.). У ньому на стор. 71 Божі Заповіді подані згідно з другим варіантом.
Отож, як бачимо, немає підставпереживати, що хтось нібитосфальшував декалог або усунув одну із Божих Заповідей.
