Цей чоловік був не лише добрим священиком, але й добрим господарем. Він мав на своєму подвір’ї кузню і столярну майстерню, знав ковальську, слюсарну і столярну справу. Цьому ремеслу він навчив багатьох людей із Лужка Долішнього, які прагнули навчитися. Отець Семен був кремезним чоловіком, фізично загартованим. Він добре ставився до своїх учнів, які приходили на уроки релігії, а також до парохіян.
У 20-30-х роках минулого століття за ініціативою отця Чижовича у Лужку Долішньому була побудована українська хата-читальня. Вона стала осередком проведення культурно-просвітницької роботи. Священик запросив зі Львова жінку-вишивальницю. Згодом завдяки їй вишивати і гачкувати навчилося багато місцевих дівчат. У 1937-1939 роках у цьому селі вчителював Пилип Лащук із Волині. Ініціатива запросити його належала отцю Семену. Про людське око Пилип Лащук провадив заняття з різьби по дереву, при цьому згуртував місцевих хлопців і створив через якийсь час місцевий осередок ОУН. Учитель Пилип Лащук керував сільським та церковним хорами. Він дружив з отцем Чижовичем. У хаті-читальні було організовано драматичний гурток. У репертуарі аматорського колективу були п’єси «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Сватання на Гончарівці» та інші.
Була, правда, у Лужку Долішньому ще й інша читальня. Там збиралися москвофіли, яких не бракувало як у цьому, так і в навколишніх селах. Отець Чижович, як голова осередку «Просвіти», часто мав суперечки з москвофілами. Перемога завжди була на боці просвітян, яких очолював греко-католицький парох.
У 1934 році на подвір’ї отця Чижовича, де тепер знаходиться школа, було проведено українські фестини. Очолили проведення цього заходу діти цього священика. У цей час вони проживали і вчилися у Львові. Отець Чижович володів польською, англійською та німецькою мовами. У 1944 році німці відступали. Десятеро селян, мешканців Лужка Долішнього, було вишикувано, щоб розстріляти. Привезли отця Чижовича. Він, поспілкувавшись із окупантами їхньою мовою, переконав, щоб ті відпустили селян.
Упродовж тривалого часу отець Семен разом із сім’єю мешкали у будинку, який він побудував. Однак у 1947 році їх виселили на край села, і вони замешкали у хаті, з якої людей вивезли на Сибір. А в будинку отця й досі діє школа. Нелегкими були останні роки життя отця Чижовича. Він захворів, було тяжко пересуватися, боліли ноги. Щоб допомогти священикові, селяни змайстрували для нього дерев’яний візок. Відчуваючи приближення земного кінця, він заповів поховати його у рідному селі. У 1957 році заповіт його було виконано. Отця Семена Чижовича поховали у селі Берестяни на Самбірщині. Могила його знаходиться неподалік від церкви. У 1997 році, в день 40-ліття смерті отця, парохіяни села Лужок Долішній разом з тодішнім їхнім духовним наставником Григорієм Савчиним відвідали могилу отця Семена, відправивши панахиду і поклавши квіти.
